Одна зі складових української семантики

Сьогодні про мистецтво кулінарії розповідатиме дружина львівського композитора — Героя України, народного артиста, живого класика української музики Мирослава Скорика — Адріана. Відразу ж зазначу, що знаю Адріану понад 25 років — працювали разом на Львівській студії телебачення. Пригадую, як колеги хвалили Адріану (на той час іще не пані Скорик) за вміння не тільки смачно готувати, а й вишукано подати страви. Згодом, неодноразово буваючи гостем подружжя Скориків, переконалася, що кулінарні таланти дружини композитора у шлюбі розквітли. У цій щасливій родині готують і Адріана, й сам Маестро. Попри цікавість до страв іноземної кухні, обоє надають перевагу рідному, українському.

— На мою думку, філософія української кухні з роками утверджується, а її принципи стають загальноприйнятими — здорові харчі, здорове приготування і, звичайно, смак, — розповіла «Дню» Адріана. — Думаю, ця філософія переживе й наших дітей, і онуків. Адже ми розуміємо, що те, як ми живемо пов’язано з тим, що ми їмо, а останнім часом людство стало дуже захімізованим... А традиційна українська кухня —натуральна, з природними приправами — кропом, петрушкою, любистком. Де б ми не були, в якій країні б не гостювали — в США, Австралії, Новій Зеландії чи Японії, після куштування заморських смаколиків завжди хочеться українського борщу. Об’їздили весь світ, але буквально після тижня — двох з’являється ностальгія не лише за Україною, а й за нашими стравами, — розповідає пані Скорик. — Готую я сама. Для мене куховарення (поруч із науковою, викладацькою роботою) — це ще один натхненний процес, в який я вкладаю душу. Так, обід буває більш чи менш вишуканим, але він завжди приготований власноруч.

— Часто чую в музичних колах Львова, що ви є вишукана кулінарка, більше того, дивуєте гостей смачним поєднанням нібито непоєднуваних продуктів. Зокрема, піаністка Оксана Рапіта згадувала «La bomba» у вашому виконанні — йдеться про салат із банана, оселедця, цибулі й майонезу. Звідки берете такі переписи?

— Я люблю експериментувати на кухні, хоча все частіше переконуюся, що будь-який експеримент — це не мій винахід, а просто щось давно забуте. Щодо «La bomba», то мені цей рецепт розповіла гарна приятелька — полька за походженням. Та й загалом я запозичаю найкращі страви з кухонь народів світу, тому, де б не була, завжди намагаюся привезти якусь цікаву кулінарну книжку. Чи принаймні рецепт. Скажімо, улюбленою стравою нашого столу давно став прекрасний мексиканський салат «Гватемолі». Також у моїй кухарській бібліотеці є книжка «Польська кухня» — й звідти беру багато рецептів. Зрештою, так чинила моя мама — прекрасна кулінарка, й бабця — чудова господиня.

— Тепер прошу трішечки зупинитися на вподобанні Мирослава Михайловича. Всі ми знаємо, що він є затятим грибником. Отож, що робите з грибами, котрі чоловік у великій кількості приносить додому з тихого полювання?

— Якщо це білі гриби, полюбляємо їх сушити — для цього придбали спеціальну сушарку. Вважаємо, що найбільш досконалими є страви, приготовлені з сушених білих грибів, бо саме сушені гриби дають найбільш сильний і неповторний смак та аромат. Багато грибів маринуємо — опеньок, маслюків, рижиків. Крім того, мій чоловік сам любить готувати. Можливо, має на це не дуже багато часу, але готує залюбки, і деякі рецепти страв я перейняла саме від нього. І це він мене вперше почастував «Гватемолі». Вийшло знаменито! Також коронна страва чоловіка — гольонка (запечена ніжка молодої рожевої свинки). Ми, українці, — гурмани. І це не залежить ні від місця проживання, ні від вікових ознак. Якісна кухня — одна з ознак нашої української семантики. Можливо, саме тому українці — надзвичайно гостинні, добрі й співочі. Після смачної вечері починається пісня, більш щире спілкування і, можливо, твориться краща музика!

— Поділіться з читачами своїми кулінарними секретами...

— У нашій родині, як і в більшості українських родин, дуже люблять борщ. Але, можливо, не всі господині знають, що для борщу буряк можна готувати у кількох варіантах. Тобто якщо сирий буряк натерти на буряковій тертці й дати його таким у борщ, страва матиме один смак. Якщо буряк нашаткувати ножем — інший. Якщо перед тим, як дати буряк до борщу, його запекти у фользі у духовці, а потім подрібнити на тертці, — борщ буде цілком інакшим. Я завжди буряк готую по-різному — залежно від того, якого хочу борщу: російського, українського, польського чи якогось іншого. Надзвичайно також любимо класичні жульєни, цибулеву зупу, флячки (рубці). Любимо готувати й супи з грибів. Влітку — з опеньок із додаванням перловки, картоплі та часнику. Взимку — тільки із сушених грибів. Готуємо цибуляки — солені тістечка, які подаються до зупи чи розсолу . На жаль, не випікаю хліба. А якщо трапляється така нагода, що хтось нам подарує селянський хліб, то дуже шанобливо, часточка за часточкою цей хліб смакуємо і дякуємо Богу, що дав нам щастя жити в Україні.

САЛАТ «ГВАТЕМОЛІ»

Інгредієнти: 2 помідори, 2 зубці часнику, авокадо, невеликий огірок, кілька гілочок базиліку та кіндзи. Продукти трішки (не на кашу) збити у блендері, додати ложку оливкової олії та сік цитрини (до смаку), підсолити. За бажанням, дати трошки червоного перцю.

САЛАТ «LA BOMBA»

Цибулю порізати і замаринувати — наприклад, соком лимону. В однаковій кількості нарізати філе оселедця і м’якоть банана. Додати цибулю й будь-яку зеленину. Заправити майонезом.