Під небом Нобеля

Дванадцять озер і п’ять річок, найдовша вузькоколійна залізниця в Європі, унікальні флора і фавна, цінні природоохоронні, наукові та рекреаційні ділянки — все це Нобельський національний природний парк.

Національні природні парки — місця особливої природи країни, її гордість. Природу тут захищають від руйнівного впливу людей та водночас вона відкрита для тих, хто хоче насолодитися цією красою. Це частина заповідного фонду країни, куди туристам дозволено вільний доступ.

Сьогодні в Україні є понад 50 національних природних парків. Один з останніх новостворених парків — Нобельський, що розташовується в Зарічненському районі на Рівненщині. Більша частина парку входить до складу об’єкта Смарагдової мережі, а це підтверджує, що в світі визнали його унікальність і природну цінність. Названий він на честь поліського озера Нобель, що розташувалося на його території.

Красива природа, унікальні озера — головне, але не єдине багатство парку, — представляє Нобельський національний парк Ольга КОНОПЛІЦЬКА, працівниця відділу еколого-просвітницької роботи НПП. — Створений національний парк з метою збереження та ефективного використання типових і унікальних природних комплексів Західного Полісся, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Особливість Нобельського НПП у тому, що його територія не є цілісною: землі, які входять до його складу, роззосереджені по різних ділянках. Інша унікальна риса Нобельського парку, яка відрізняє його від інших національних природних парків України, — це значний відсоток водних об’єктів на його території: тут є п’ять річок і дванадцять озер.

Через Нобельський парк проходить також найдовша в Європі вузькоколійна залізниця — «Антонівка — Зарічне».

КРАЙ ДВАНАДЦЯТИ ОЗЕР І П’ЯТИ РІЧОК

Найбільші й найвідоміші з місцевих озер — Нобель, Млин (Засвіцьке), Острівське та Велике.

Нобель — справжня перлина Українського Полісся. Воно лежить у заплаві річки Прип’яті. Назва озера пов’язана з однойменною назвою села Нобель, яке згадується в Іпатіївському літописі від 1158 р. «... Ярополк оддав монастиреві все добро своє, Небельську волость, і Деревську, і Луцьку, і маєтності навколо Києва».

Озеро досить глибоке і прозоре. Його середня глибина — п’ять з половиною метрів, а прозорість сягає двох метрів. Півострів, що простягається з півночі на південь, розділяє водну гладь на дві частини. Ще мальовничішим роблять Нобель чотири острівці загальною площею вісім гектарів. Живиться озеро за рахунок водообміну з річкою Прип’ять, яка впадає в його східну частину з півночі і випливає з нього зі східного боку. Взимку озеро замерзає і може бути прекрасним місцем відпочинку для тих, хто розуміється на такій красі. Фахівці відзначають, що тамтешні природні умови в різні пори року сприятливі для занять греблею, вітрильним спортом, віндсерфінгом, дайвінгом...

У озері водяться карась, лин, щука, окунь, соми, раки. На берегах — гніздуються дикі птахи.

Вода озер Острівське і Засвіцьке містить гліцерин, вона м’яка і лагідна, завжди прозора і свіжа. Довкола озера — піщані береги, вкриті лісом. Водойми багаті рибою, а навколишні ліси — ягодами і грибами.

А ось у озері Великому, що входить до комплексу озер, вода мало мінералізована, а тому в прибережній зоні майже немає рослинності. Лише де-не-де тут височать стебла очерету та круги озерної, зрідка можна натрапити на невеликі вкраплення білого латаття чи китицеподібне суцвіття стрілолисту, що піднімається над водою, та частухи — водяного подорожника. Також у озері виявлено вид харчових водоростей — нітела, або блестянка гнучка. На її стеблах осідають завислі частинки, що й робить воду прозорішою.

Головна річка, що протікає територією парку, — Прип’ять, права притока Дніпра. Тут протікає також Стохід — найдовша і найчистіша річка Волині. Майже чверть площі басейну річки становлять лісові заболочені масиви. А ще дві річки з барвистими назвами — Веселуха і Гнила Прип’ять.

БОБРОВІ ЛОВИ, РЕЛІКТОВІ РОСЛИНИ, РІДКІСНІ ПТАХИ

На берегах поліських річок, зокрема Веселухи, свідчать архівні джерела, в давнину місцеві мешканці ловили і продавали бобрів. Підтверджують це зокрема й документи ХVІ століття — «Ревізії пущ і переходів звіриних», де відзначено, що село Кухче та дворище Половинчичі мали право на «боброві лови».

Вивчення історичних документів місцевими краєзнавцями показало, що бобра за його цінне хутро та смачне м’ясо переслідували з давніх часів. Уже в ХІІ столітті «боброві гони» були власністю князів, воєвод та монастирів. Шкурки бобра входили до данини слов’янських князів ханам-золотоординцям.

На Поліссі навіть під час посту дозволялося вживати м’ясо цієї тварини, адже поліщуки вважали, що бобер — це вид риби. Дослідники стверджують, що вивіз шкур бобра з території Полісся розпочався з зародження Київської Русі. Боброві шкури йшли по відомому в історії «шляху з варягів у греки».

Уже тоді добування бобрів без дозволу вважалося браконьєрством. Порушення правил вилову каралося великим штрафом, інколи так, як убивство людини. Веденням промислу займалися спеціально визначені люди — бобровники.

У річці Гнила Прип’ять зустрічається реліктовий вид сальвінія плаваюча (плавуча) — невелика плаваюча різноспорова папороть, що існує на межі повітряного й водного середовищ.

Чимало видів орнітофавни Нобельського НПП є рідкісними або занесені до Червоної книги України. Серед них — лелека чорний, підорлик малий, лунь лучний, змієїд, гоголь, тетерук, сірий журавель, беркут, лунь лучний, пугач, очеретянка прудка і синичка біла...

До зменшення їхньої кількості людина також доклалася, знищуючи старі ділянки лісу, осушуючи болота, розорюючи луки.

ПОЛІСЬКИЙ ТРАМВАЙ

Крім того, парк має гарні рекреаційні перспективи — через нього пролягає маршрут вузькоколійної залізниці «Антонівка — Зарічне», яка є найдовшою вузькоколійкою Європи і вважається однією з візитівок Рівненщини та її туристичною родзинкою.

Незвична колія завширшки 750 мм (при стандартній — 1520 мм) починається з пристанційного містечка Антонівка і простягається до станції Зарічне.

Вузькоколійна залізниця виконує важливу соціальну роль. Для мешканців віддалених поліських сіл вона є чи не єдиним сполученням, через відсутність автомобільних доріг у болотистій місцевості. За чотири години в дорозі «кукушка», як її називають місцеві, проїжджає 106 кілометрів через 18 населених пунктів. А ще переїжджає 153-метровий дерев’яний міст над річкою Стир.

На її шляху — первозданна краса соснових лісів, блакить озер і маловідомі туристичні атракції. Вузькоколійка — важливий туристичний об’єкт. Навесні та влітку залізницею люблять подорожувати й українці, й гості з багатьох країн. Крім того, з 2010 року вузькоколійка є центром етнотур-фесту «Бурштиновий шлях».

Із розвитком рекреації та набуттям статусу національного природного парку, на цих територіях, сподіваються працівники Нобельського природного парку, з’являться нові можливості для організації наукових досліджень та втілення в життя конструктивних заходів, спрямованих і на поліпшення заповідної справи та збереження унікальних природних ландшафтів, і на раціональне використання рекреаційних ресурсів.