Про яскравий, добрий світ та чоловічків з ѓудзиковими очима

Історія мистецтв знає тисячі прикладів того, що часто не той досягає успіху, хто має професійну освіту та диплом, а той, хто відчуває цей світ по-особливому та вміє передати це візуально. Історія художниці Юлії Гушул саме така — вона отримала диплом з інформатики, проте за фахом не працювала жодного дня. @TT Народилася Юля в родині художників, малювати хотіла завжди. Але після школи вступила на факультет інформатики до Києво-Могилянської академії. Бажання малювати причаїлося та чекало свого часу. Справжня «хвиля» натхненної творчості почалася у художниці завдяки... соціальним мережам. Юля зареєструвалася на Facebook і виклала на свою сторінку малюнки. У цей же день Київський музей сучасного мистецтва написав, що роботи їм дуже сподобалися. Буквально за рік художниця пройшла дуже багато етапів у творчості: малювала акрилом на одязі, шкіряних браслетах, потім на полотнах; згодом освоїла розпис на склі вітражними фарбами. @TT — Чітке розуміння, що малювати — це моє, прийшло, коли 5 років тому я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він подарував мені гуаш і пензлі та сказав: «Малюй», — розповіла Юлія ГУШУЛ. — А зробив він це, тому що захоплювався Ошо, ходив на творчі групи. Я почала малювати — і дуже швидко зрозуміла, що нарешті знайшла себе! До цього я не малювала, тому що зупиняла думка, що таланту, швидше за все, ніякого немає, і фантазії теж. А почала малювати — і виявилося, що яскраві та добрі образи живуть всередині мене. @TT — Ви створюєте іграшки, як цим захопилися? @TT — Ляльки я почала шити на кілька тижнів раніше, ніж малювати. Створювати іграшки я мріяла давно, але в цьому випадку боялася зіпсувати тканину. А тут я вирішила викинути одну сукню і подумала: раз я її збираюся викинути, то вже й зіпсувати не страшно. І викроїла свою першу іграшку, принесла її в редакцію журналу «Афіша», де тоді працювала редактором, і вона всім сподобалася. Після роботи пошила ще одну — знову показала в «Афіші». Так цілий тиждень я кожен день приносила до офісу нових чоловічків. Не припиняю їх шити і сьогодні. Мені приємно, що ось тільки що це був шматочок нікому не потрібної тканини або старої сорочки — і от це вже хтось, здатний дивитися на тебе гудзиковими очима. Це непередаване відчуття! @TT Усі роботи в Юлії Гушул яскраві, радісні, живі, напевно, тому, що вона виховувалася на гуцульських вишивках, бо народилася в Карпатах, у Вижниці Чернівецької області. В дитинстві багато часу проводила у своєї бабусі, художниці з вишивки: перемальовувала візерунки фломастерами й акварельними фарбами, по сто разів переглядала альбоми з візерунками, вишивала. Саме гуцульським вишивкам і властиві такі яскраві кольори — червоний, зелений, оранжевий, жовтий, синій, чорний. У Карпатах традиційно вишивають так, щоб вишиванку було видно здалеку, оскільки твій найближчий сусід може жити аж на сусідній горі.