Сад, розарій, алея калини...
Для чого вони у поліському селі?
Проект з озеленення пришкільної території у селі назвали гонорово — «Зелена феєрія Судча». І розрахований він на чверть століття. Вчителі, учні, працівники місцевої школи вже висадили хвойні та листяні дерева, вже є калиново-горобинова алея, а плантацію малини директор Валерій Панасюк розпорядився вивести і за шкільний паркан. Він каже, що малину садили задля того, щоб нею ласували всі, хто бажає, а що ці кущі мають властивість розростатися, то хай люди беруть собі паростки і розводять малину в себе. Бізнес на малині вже допоміг піднятися багатьом волинським родинам.
Здавалося б: навіщо висаджувати сади й алеї, якщо Судче — типове поліське село, в якому не бракує ні лісу, ні зелені. Проте Панасюк дивиться далі. Це сьогодні волинське Полісся ще не страждає від нестачі зелених насаджень, але тенденція до їхньої втрати вже є. А що пришкільна територія — аж три гектари, то садити тут — не пересадити. Ідей же щодо створення «Зеленої феєрії Судча» у нього повно. Розарій придумав як можливість випускникам залишити про себе пам’ять у школі не картинами чи годинниками, які звикли купувати традиційно, а кущами сортових троянд. «Причому цей кущ кожен випускник має висадити ще у 8 класі, три роки його доглядати, і передати школі вже готову, як кажуть, плантацію, — каже Валерій Сергійович. — Такий подарунок більше цінується і тим, хто дарує, і тим, хто його приймає». Далі Панасюк придумав алею «Кущі Полісся». Кущових рослин на волинському Поліссі, каже, є до двох сотень видів. Не тільки школярі чи вчителі — все село вже обдумує, які ж кущі висадять. Про «Малиновий рай» — так директор назвав плантацію малини, вже сказано. А ще у затишному дворику біля школи заклали днями «Іванків сад». Це 63 яблуні та 7 горіхів, які висадили у пам’ять про загиблого на сході України односельця Івана Хрупчика. Заклали сад у роковини його смерті.
Проект «Зелена феєрія Судча» підтримало багато людей. Допомогли Деревківська сортостанція, Липинська сортодослідна станція, фермер Сергій Стась із села Любешівська Воля, підприємець з Любешова Іван Хрупчик, Волинське обласне управління лісового господарства, Новочервищанське лісництво Маневицького держлісгоспу. Підприємець Сергій Остапчук подарував саджанці оцтових дерев, з підвезенням чорнозему допоміг місцевий житель Микола Марухніч. А директор школи вже оголосив на лінійці про проект «Посади свої 100 дерев». Валерій Панасюк директором школи став після роботи у Любешівській районній раді (хоча педагогічну практику ніколи не лишав, має диплом вчителя історії). Я ж знаю його ще передовим головою аграрного підприємства у сусідніх з Судчем Седлищах. Тоді він також мав море ідей, які втілював у життя, і у Седлищі вирощували картоплю спеціального сорту для виготовлення чіпсів (мав контракт з компанією «Крафт»), розводили племінну худобу, вирощували моркву особливого сорту голладської селекції та 30 сортів картоплі загалом... Багато чого було цікавого, і ця креативність та діловитість керівника тепер продовжується у школі в його рідному Судчі.