Символ слави, перемоги та об’єкт всесвітньої спадщини

Батьківщина всім нам добре відомого лавра — узбережжя Середземного моря, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Його цінували з давніх часів, вважаючи символом слави, величності та перемоги.

Лавр зростає в багатьох південних країнах, його можна побачити у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Греції, на узбережжі Адріатики. Вирощують його й на чорноморському узбережжі, зокрема й українському. На решті території України популярну рослину культивують у оранжереях чи вирощують у домашніх умовах у горщиках і дерев’яних діжках.

Це рід вічнозелених дерев чи чагарників із простим яйцеподібним листям, дещо шкірястим і хвилястим, що має своєрідний запах. Добре відомі види лаврового роду — лавр азорський, або канарський, і лавр благородний.

Перший вид — декоративний. Як можна здогадатися з назви, росте на Канарських і Азорських островах, а саме у вологих лаврових лісах у нижньому поясі тамтешніх гір, а також на Мадейрі. А листя лавру благородного — ще й одна з найпопулярніших наших приправ.

ДАВНІ РИМЛЯНИ І ГРЕКИ ОСОБЛИВО ШАНУВАЛИ ЛАВР

Культуру лавра благородного розширили древні греки та римляни, які ставилися до нього з великою повагою.

У Давній Греції лавр вважали священною рослиною Аполлона. Саме на лавр перетворилася прекрасна німфа Дафна (грецькою daphne — «лавр»), рятуючись від переслідувань закоханого Аполлона. Засмучений Аполлон сплів лавровий вінок, який відтоді став його незмінним атрибутом. Для греків же лавр, лаврова гілка чи лавровий вінок не лише священне дерево Аполлона й уособлення непорочності, а також символ тріумфу, слави.

Ще Теофраст, давньогрецький філософ і учений, послідовник Арістотеля, відзначав у своїх творах велику кількість лаврових дерев у Греції. Лаврове листя також широко використовували в побуті, зокрема, завдяки його гострому запаху ним обкурювали приміщення, його застосовували при різних релігійних ритуалах.

Герб Бра­зи­лії

У Давньому Римі вже в V столітті до нашої ери лавровий вінок стає найвищим знаком військової й імператорської слави. Лавр символізував мир, який настав після перемоги над ворогом. Існувала традиція послання про перемогу обвивати гілкою лавру і класти перед зображенням Юпітера.

А перші римські імператори традиційно прикрашали себе лавровими вінками. Юлій Цезар, зокрема, одягав лавровий вінок на всі офіційні заходи. Щоправда, як відомо з історичних джерел, уже тоді подейкували, що він робив це, щоби прикрасити себе і здаватися привабливішим.

ПОПУЛЯРНИЙ СИМВОЛ УСПІХУ

У ранньому християнстві вічнозелене листя лавра вважали символом вічного життя чи нового життя, завдяки спокутувальним діянням Христа, а лавровий вінок символізував мучеництво.

Опісля французької революції 1789 року лаврові гілки були внесені в герб Французької Республіки, а лавровий вінок став популярним символом. Лаврові гілки можна побачити на гербах багатьох країн, серед яких Алжир, Бразилія, Греція, Ізраїль, Куба, Мексика. 

Лавр породив і лавреатів — увінчаних лаврами. Лавреат — особа, якій присуджена міжнародна чи державна премія за видатні заслуги, досягнення у виробництві, техніці, науці, а також переможець конкурсів зазвичай художніх. Цей термін також з’явився у Давній Греції, користувалися ним і в Середні віки. Так, у 1341 році Петрарку як поета увінчано лавровим вінком (poeta laureatus), він став першим із часів після античного Риму, хто удостоївся цієї честі.

У портретному живописі лавровий вінок вказував на належність того, хто зображений, до художнього чи літературного світу. Зокрема, зображення в лавровому вінку — найпопулярніший портрет іншого видатного італійського поета — Данте Аліг’є?рі.

Зображення на монетах англійських монархів Карла І, Георга І, Георга ІІ, Єлизавети ІІ також доповнювали лавровими вінками, що символізують могутність і владу.

На сьогодні лавровий вінок — популярний символ влади, перемоги та успіху, його зображення охоче використовують при створенні як монументальних пам’ятників, так і різноманітних логотипів.

ОСНОВУ МОНТЕВЕРДЕ СТАНОВЛЯТЬ ЛАВРОВІ ЛІСИ

Монтеве?рде (буквально — «зелена гора») — пояс вічнозелених листяних лісів західних і центральних Канарських островів, які розташовуються на висоті 400 — 1500 метрів над рівнем моря під постійним впливом пасатів — вітрів, що дмуть між тропіками цілий рік. Подібні ліси — релікти третичного часу — поширені також на Азорських островах і на Мадейрі.

Основу монтеверде на Канарських островах складають лаврові ліси — лаурисильва, де переважають чотири види сімейства лаврових.

Біологи відзначають, що лише відносно невеликі ділянки вічнозелених лісів уціліли відтоді, як люди заселили Канарські острова і почали використовувати їх у власних інтересах. Ліси вирубували заради дров, будівельних матеріалів і звільнення землі під сільськогосподарські потреби. Це призвело до того, що, наприклад, на острові Гран-Канарія зберігся лише один відсоток лісових площ монтеверде, а на відносно благополучному з цієї точки зору острові Тенеріфе — не більш ніж десять відсотків.

У багатьох місцях обезліснення призвело до значної ерозії ґрунтового покриву.

На сьогодні більшість лаврових лісів охороняється, серед них і ділянка на горі Гарахонай, що розташовується в центральній частині острова Гомера. Ця ділянка лаврів найбільше збереглася, завдяки чому отримала статус національного парку й об’єкту Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.