У пошуку себе

У Львові в рамках Міжнародного фестивалю «Lvivklezfest» у культурно-мистецькому центрі «Art-e-fakt galereЯ» Оксани Бондарук  триває виставка авторського фото Іллі Лєвіна — професійного художника, що працює в жанрі мікрореалізму та живопису Ірини Щербатенко в стилі мистецтва наїву.

Ірина народилася у Львові у відомій мистецькій родині Щербатенків.  Батько — Юрій Володимирович, уродженець Краснодарського краю (м. Сочі), який навчався в Київському художньому інституті у відомих митців Федора Кричевського та Костя Єлеви, та мати — Віра Яківна — самоук-примітивіст, були художниками, чия творчість та мистецькі уподобання не завжди вписувалась у рамки культивованого у 1960-ті роки методу «соціалістичного реалізму», віддаючи перевагу забороненому партійними та спілчанськими діячами європейському «буржуазному» мистецтву.

Адже саме в цей час — період «хрущовської відлиги» —  в 1960—1962 роках у видавництві «Искусство» було перевидано праці відомого дослідника французького мистецтва Джона Ревалда — «Історія імпресіонізму» та «Постімпресіонізм», що дали можливість  радянським художникам ширше ознайомитися з європейським мистецьким середовищем другої половини ХІХ — початку ХХ століть.

«ФОТОГРАФ»

Як згадувала сама художниця: «Я виросла на постімпресіонізмі», засади якого сповідувалися й популяризувалися в її родині. Мистецькі традиції — захоплення кольором та декоративною спрощеністю форм — привели Ірину на кафедру моделювання одягу у Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва.

Закінчивши навчання, працювала на швейній фірмі «Промінь», проекти моделей одягу, створені молодим художником-модельєром, брали  участь у конкурсах колекції  одягу «Чарівна голка».

Разом із Тетяною Тарасенко, Ігорем Голіковим та Олександром Івановим Ірина Щербатенко організовує театр-студію «Райські птахи», де впродовж 1996—2001 років створюють в Італійському дворику Історичного музею, внутрішньому просторі Будинку вчених, Театру ім. Леся Курбаса, Будинку органної та камерної музики оригінальні театральні дійства — арт-шоу колекцій одягу із ручно-плетеними та шкіряними вставками. Покази концептуальних тенденцій моди, що перетворились у міні-вистави «Сади пристрасті», «Народження Афіни та інші чудеса» тощо.

«ЗАКОХАНІ»

Захоплення живописом прийшло вже у зрілому віці. Останнє десятиліття художниця, орієнтуючись на творчість Вінсента Ван-Гога, Поля Гогена та творців понт-авенської школи «набідів», малює свої живописні  символіко-синтетичні, з присмаком провінційного містечкового примітивізму, полотна — «Мій Ван Гог», «Фотограф», «Закохані», «Розмова», «Дівчина з гускою».

У людей, зображених на цих полотнах, завжди великі очі, вони задумливі та сумні, водночас сповнені внутрішнього спокою та врівноваженості (як у самої художниці). Це не просто люди-символи. Це особистості із різними кольоровими характеристиками обличчя — виразними рисами та  різноманітними вдачами.

«ДІВЧИНКА З ГУСКОЮ»

У жанрових сценах «Клезмери», «Танець», «Нічна пісня», «Після весілля», «Мій Шагал» відображено світ єврейського містечкового фольклору, сповнений ліричного містицизму, що містить у собі і схвильованість, і трагізм, і щирість людських відносин та почуттів. Чи, як визначає сама художниця: «Видимість життя — це і є моє життя!»

Площинне трактування твердо окресленої форми, безпосередня й по-своєму кроєна композиція, інтенсивно-декоративний колір умовності дитячого малюнку — риси, які вирізняють малярство наїву, основним завданням якого став «пошук кохання і щастя» у творчості Ірини Щербатенко.

Нинішня виставка творів художниці, в яких «відчувається тонкий мікс із впізнаваних і настроєвих образів та сюжетів французького живопису і побутових сценок єврейського народу» свідчать про неймовірну щирість мистецтва наїву, в якому відображається емоційний пошук самої себе, поезії щоденного пізнання оточуючого життя,  кохання і щастя в ньому...