«Українська іконописна традиція — унікальна»
Михайло Скоп презентував свої твори в галереї Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського
Свято Різдва Христового триває: святі образи львів’янина Михайла Скопа переносять нас до сакрального світу, і водночас розкривають неповторний досвід сучасної людини, яка тісно пов’язана з історичними подіями— революцією, та війною на сході України.
Ікони створено у неповторній авторській манері, яку художник винайшов самостійно, досліджуючи зразки XVI— XVIII стст. Автор закінчив Львівський державний коледж декоративного і прикладного мистецтва імені Івана Труша, потім вступив до Львівської Національної Академії Мистецтв, де навчається зараз на ІІ курсі. Близько двадцяти виставок молодого майстра зі Львова, зокрема персональні експозиції— «У Пустелі» в Марійському товаристві «Милосердя» (Львів 2012 р.) та «Воєводі, що двоглавого долає» в Музеї Грушевського (м. Київ 2014 р.), стали новою сторінкою в історії сучасного сакрального мистецтва. Безумовно, цей успіх має фундамент— талант самого автора та атмосферу високого професіоналізму в його родині, а також схильність Михайла до аналітичного підходу до нових знань у сфері світової та національної культури.
Бажання писати святі образи виникло як щире покликання від серця— як згадує Михайло, це сталося ще на початку навчання в коледжі. З цього творчого кроку цікавість до іконопису спрямувала художника до наполегливого вивчання першоджерел: світового сакрального мистецтва, а також і справжньої історії України, (про яку не дуже охоче згадували в радянські часи). Вивчаючи ікони в музеях та приватних збірках, Михайло Скоп намагається винайти свою авторську манеру та відродити в сучасному середовищі найцінніші скарби національної школи. Проте практичний досвід переконав його в тому, що для відродження нашої школи іконопису треба по— новому зрозуміти історію та сучасність, нехтуючи шаблонами та чужорідними впливами— більше того, для справжнього відродження необхідно залучити всіх небайдужих професіоналів і провести певні реформи в галузі художньої освіти.
«Коли я вийшов із тепличних умов домашньої творчості,— розповідає Михайло,— то вперше зіткнувся із проблемою, з якою боротимуся, аж доки мене, старого і знесиленого, не підмінить молоде покоління. На превеликий жаль, мушу констатувати, що більшість українських іконописців не знають національної школи. В тих поодиноких навчальних закладах, де взагалі згадують про українську ікону, рано чи пізно все зводиться до копіювання канонічної російської ікони або до наслідування грецьких образів. В окремих випадках більш свідомі викладачі хочуть наслідувати нашу традицію іконопису. Вивчають її, досліджують і намагаються збагнути. Але тут перешкодою їм стає все та ж московська школа... Скажу, що за походженням, технологічно та у філософському плані українська іконописна традиція унікальна. Невимушеність мазків, добродушні лики та малювання в кілька напівпрозорих етапів— найбільш виразні відмінності. До прикладу наш образ пишеться вертикально на мольберті, а московські та візантійські ікони— горизонтально, на столі. І все тому, що інакше велика кількість нанесеної фарби просто стече вниз. Мало того, десятки шарів фарби закривають одне одного, і усі площини такі вигладжені, що здається ніби вони з пластмаси...»
Під час революційних подій художник був на Майдані, та малював ікони на дошках з барикад. Згодом передав свої твори на добродійні аукціони «Митці— Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 р.); «Ти є нація— дій»— м. Східниця, 2014 р., брав участь у виставках «З любов’ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.), «І мертвим, і живим, і ненародженим...» («Художня сотня», Український Дім, Київ— 2014 р.)
Розглядаючи ікони молодого майстра, глядач відчуває проміння Світла, тепла і радості в образах Богородиці, Архангела Михаїла, Святого Миколая. Ці ікони абсолютно щирі, вони мають справжню життєву енергію, дарують надію і зігрівають так само, як і сонячні промені влітку. «Я вважаю, що найголовніше у нашій іконі те, що український маляр був вільним,— каже Михайло Скоп.— Щоб він любив свою роботу, малюючи душею. Сьогодні є багато цікавих технологічних знахідок, проте я вивчаю як західноєвропейські ікони в романському та готичному стилях, так і ранньохристиянські та візантійські ікони, шукаючи цікаві, влучні ходи та сюжетне багатство».
Фоторепродукції картин надано автором
