Волинські ікони — у Софії Київській
Більшість творів експонуються вперше
Старі, інколи дуже давні ікони ще й нині можна відшукати чи то на горищах у дзвіницях волинських храмів, чи то у коморі когось із парафіян. У музеї спеціально зберегли кілька образів із пошкодженнями, аби показати, у якому стані ці святі речі потрапляють на реставрацію.
Музею волинської ікони вже 17 років, і він єдиний в Україні представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Його унікальна колекція нараховує понад півтори тисячі пам’яток сакрального мистецтва: ікони XVI—XIX століть, шати ікон, церковне начиння, царські врата, кіоти ікон та скульптури.
Окрему групу пам’яток становлять ікони кінця XVIII — початку XХ століть, вилучені на волинських митницях при спробі незаконного вивезення за кордон.
Та найціннішою в експозиції є чудотворний образ Холмської Богоматері — пам’ятка візантійського іконопису XI століття, про яку газета «День» писала вже не один раз.
Це вже друга виставка скарбів волинського музею, репрезентована у столиці.
Вперше пам’ятки волинського іконопису експонувалися в Українському домі 11 років тому в рамках відзначення 2000-ліття Хрещення Русі.
Нинішня експозиція презентує 47 творів іконопису різного рівня майстерності — від вправного професійного до так званого народного малярства. І як відзначає директор музею Тетяна Єлісеєва, більшість із робіт не бачив не тільки Київ — вони взагалі експонуються вперше. Запасники містять занадто багато цікавих робіт, аби їх можна було виставити одночасно.
Для волинських ікон характерними є монументальність і внутрішня сила образів та одночасно простота й безпосередність, життєрадісність, відверта доброзичливість і ліричність.
Музей волинської ікони давно став своєрідним волинським брендом, візитівкою регіону. Тут бували президенти і патріархи з різних кінців світу.
Як кажуть працівники музею, у них не було відвідувачів хіба що із Люксембурга, бо були і з Парагваю, і з Мексики, Франції, США, Канади, Норвегії, Бразилії, Литви...
Ікони, представлені на виставці у Святій Софії (котра відкрилася 19 серпня та триватиме до 28 жовтня), дають уявлення про іконографічні та художні особливості волинського іконопису XVII—XVIII століть, розкривають красу й багатство сакрального мистецтва, служать глибшому пізнанню духовної культури не одного регіону, а духовності всього українського народу.
