Андрій САДОВИЙ: Я готовий допомогти...

Газета — це не лише... а й організатор. Як не погодитися з класиком. Особливо, коли ідея, що народжується, знаходить підтримку. В інтерв’ю з Анною Лисик — відомою талановитою львівською керамісткою («День» від 14 січня 2011 року) ми обговорювали проблеми не тільки львівської, а в цілому й вітчизняної керамічної галузі. Прикро, що, маючи можливість створити свій унікальний модерний арт-ринок на основі автентичних мотивів, українці в силу різних причин нехтують цим.

«День» також знає, що міський голова Львова Андрій Садовий особливо чутливий до проблем і потреб української культури. Тому після розмови з Анною Лисик «День» спрямував свій погляд на львівську мерію. Нам здалося, що саме там зможемо знайти розуміння і спільно підтримати львівську кераміку. І, звичайно, скористалися можливістю й поговорили з мером Львова і про поточні економічну, соціальну та політичну ситуації.

— Андрію Івановичу, це вже ваша друга каденція. Чи можете сказати, що Садовий ґатунку-2010 суттєво відрізняється від Садового ѓатунку-2005?

— У фізичному плані — так! Бо на 10 кілограмів схуд (сміється. — Т.К.). Щодо досвіду... Немає у світі таких книжок, які би вчили професії міського голови. Тому кожен мій день — це велика школа, велика наука, досвід... І найцікавіше, що це та професія, де треба вчитися кожного дня. Причому до останнього дня — поки ти працюєш на цій посаді. Чому? Та тому, що є поняття, які дуже швидко змінюються — у тому числі економіка й політика. Узагалі людей, які поєднують водночас кілька справ, медики вважають не цілком здоровими (сміється. — Т.К.). А нам, міським головам, доводиться займатися і питаннями житлово-комунального господарства, і гуманітарного блоку, і питаннями історичної спадщини, і політичними... Це цікаво — і водночас це важко. Але я народився у Львові й хочу постаріти у Львові. Тому для мене велика честь працювати на посаді міського голови і спільно з мешканцями творити місто, в якому хочеться жити.

— Ніхто із львів’ян не заперечуватиме, що впродовж останніх років міська влада направду багато зробила для того, щоб поліпшити життя городян. Говорю, зокрема, про цілодобове водопостачання, ремонти доріг, створення ОСББ... Що ще у найближчому часі планує влада, аби зробити життя львів’ян якомога комфортнішим? І чи вважаєте ви, що Львів уже має стратегію розвитку, яка може бути орієнтиром для виконавчих органів ЛМР, депутатського корпусу, а також численних громадських організацій?

— Перед тим, як відповісти, хочу подякувати «Дню» саме за таке запитання... У світі є багато міст, і, звісно, є успішні, а є неуспішні. Я хочу, щоби Львів був успішним містом і перебував на позитивній орбіті, де був би комунальний комфорт для мешканців, де була би соціальна захищеність, де створювалися би нові робочі місця, де була би хороша медицина, якісна освіта і де би новітні технології мали домінування у бізнесі й виробництві. Для цього треба дуже багато зробити. Якщо говорити про комунальний комфорт... Так, ми вирішили проблему, про яку говорили кілька десятків років — цілодобове водопостачання. Наступний блок питань — дороги: ми відремонтували 60 км доріг. Але треба ще «кілька таких разів» доріг відремонтувати, бо Львів — велике місто. А зараз перед нами нові завдання — будуємо новий стадіон, будуємо термінал. До речі, на новому стадіоні перший матч відбудеться вже у вересні, а в кінці року відкриємо новий термінал. Вирішуємо також питання транспорту — купляємо 92 автобуси, 60 тролейбусів. А до кінця 2011-го хочемо зробити зразок львівського трамвая. Це коштує приблизно 2 млн. євро. В Україні такі трамваї, які нам потрібні, не виробляють: у Львові — вузька колія. Тому це робимо самостійно, з польськими колегами, і це обійдеться нам удвічі дешевше. Я можу розказувати годинами, бо за кожним напрямом є низка планів. Багато робиться, але є багато проблем. Наприклад, щодо теплопостачання — активно працюємо, щоби модернізувати нашу систему. Якщо говорити про соціальний блок, то тут якісно працюють відділи субсидій, бо зростають ціни на енергоносії і треба, щоби кожна людина мала можливість на гарантовану компенсацію від держави. Кілька днів тому ми відкрили відремонтоване відділення у Лікарні швидкої допомоги. Молодці, дуже гарно все зробили, але це ще не кінець... Львів — місто освіти, і ми інвестували близько 160 млн. грн. у ремонт шкіл та дитячих садочків. Але й цього недостатньо...

Хочу, щоб за цю каденцію ми вирішили нагальні проблеми і тоді би вже мали можливість займатися перспективними питаннями та удосконалювати те, що маємо. Мені важливо, що рухаємося вперед. Мені важливо, що з’являються компанії, котрі нарешті мають бажання відкрити у Львові свої офіси. Говорю, зокрема, про компанію «Нестле», яка планує інвестувати у Львів 26 млн. доларів («День» вже писав про це за підсумками Економічного форуму. — Т.К.). Нам справді дуже часто бракує розуміння держави: ті питання, які можна було б вирішувати на місцевому рівні, треба вирішувати в центрі, — а це і час, і гроші, і корупція... Тому й не варто питати, чому у нас так часто змінюються, наприклад, керівники управління земельних ресурсів... Ми висловлюємо свої пропозиції щодо цього на рівні Президента і прем’єр-міністра. І дай Бог, щоб нас почули.

— Більшість у міській владі здобула «Свобода». Одна з тем, яку «свободівці» донедавна обговорювали, — можливість відставки міського голови. Як вам працюється в таких умовах?

— Є Закон про місцеве самоврядування, де чітко розписані повноваження міського голови і депутатів. Є довіра, яку я отримав від львів’ян на виборах-2010. Це достатньо високий результат. Тому політична партія «Свобода», яка має більшість голосів у міській раді, повинна ще дуже багато попрацювати, щоб їхній депутатський склад був готовий до активної роботи на користь громади Львова. Багато прийшло молодих депутатів, котрі ще не мали досвіду роботи в подібних сферах. Ми як місто, звичайно, їм допомагаємо. Хочу вірити, що колеги з партії «Свобода», як, зрештою, й інші нові депутати, мають бажання служити громаді. Якщо буду бачити, що ті чи інші дії депутатів суперечать законам України, нормам етики й моралі, публічно вийду до громади і про це повідомлю. Я хотів бути міським головою й отримав підтримку 2005-го. Мені важливо було продовжити цей курс 2010-го. На сьогодні я вільний. Єдине, перед ким маю зобов’язання, — громада Львова. Не маю керівника — ні в Києві, ні у Львові. Виборчу кампанію (як і вперше, так і вдруге) фінансував за свої кошти. Тому не маю на собі обтяжень. Можливо, хтось цього не розуміє... Але це — їхні проблеми.

— Як просувається підготовка Львова до Євро-2012? Як зміниться інфраструктура Львова загалом і в контексті історичного середовища зокрема?

— Щодо історичного середовища, то тут є дуже багато проблем, тому що ми не отримали жодної гривні 2010-го, зрештою, так само, як і 2009 року. І поки що, крім обіцянок, не бачу реальних перспектив отримати кошти на 2011-й. Якщо говорити про кошти міські, то ситуація погіршилася, тому що бюджет міста поповнюється з податку на доходи громадян, і 75% лишаються у місцевому бюджеті, а 25% — ідуть в обласний бюджет. Але нам цього року держава встановила відрахування — 65 млн. грн. Тобто бюджет Львова (зрештою, як і всіх міст України) — це каса з виплати зарплати бюджетникам. Коштів на розвиток немає. Я намагаюся дати керівникам країни розуміння, що те, що стосується Львова — це не кошти, які йдуть «у пісок». Кошти, що ми їх ми вкладаємо в історичне середовище та в інфраструктуру, збільшують притік туристів до Львова. Один турист — це в середньому 100 доларів на день. А то й 100 євро. А кількість туристів, що ми їх можемо прийняти, — 10 млн. А це 100 млн. доларів (чи навіть євро). Тому інвестувати кошти у Львів вигідно. Якщо таке розуміння буде — це добре. Так, сьогодні держава взяла на себе фінансові зобов’язання щодо стадіону й летовища. Є бажання інвестувати кошти в об’єкти, які будуть задіяні в Олімпіаді-2022. Але не забуваймо, що понад 90% всіх українських об’єктів ЮНЕСКО — у Львові. А з держбюджету — жодної гривні! Я, перебуваючи кілька днів тому в Києві на Раді регіонів, мав зустрічі з багатьма депутатами ВР і говорив про необхідність підготувати Закон, який би чітко давав можливість кожного року в бюджеті виписувати рядок видатків на історичне середовище. Зрештою, не проблема записати гроші — треба запровадити відповідні проекти, знайти відповідні організації, які б якісно їх виконали. Річ у тім, що відреставрувати ту чи іншу кам’яницю часом коштує в кілька разів дорожче, ніж побудувати нову! Говоримо про відповідальне ставлення до цього держави. І я бачу бажання держави допомогти, але одного бажання мало! До речі, дякую газеті «День» за те, що ви на своїх сторінках постійно піднімаєте ці важливі питання, дбаючи про історичну спадщину України.

— Після першого приїзду до Львова Бориса Колеснікова (як першого віце-прем’єра) підрядників, які займалися будівництвом стадіону до Євро-2012, було змінено на донецьку компанію. Як із ними працюється?

— Не забуваймо, що почала будувати стадіон маріупольська компанія, яку змінила донецька. Але, як ми і домовлялися, половина підрядників — львівські компанії. Тобто баланс витримується. А загалом враження позитивні — ми ввійшли в графіки згідно зі всіма вимогами УЄФА. І сьогодні питання «бути чи не бути» вже не дебатується. Відтак запрошуємо у вересні всіх охочих подивитися новий стадіон, який буде серцем нової території міста.

— Зараз активно обговорюється подача Україною заявки на зимову Олімпіаду-2022. Для України це, поза сумнівом, позитив, бо йдеться і про розвиток інфраструктури, і про розвиток спорту, і про інвестиції в економіку не тільки нашого міста — країни в цілому. Але... Право на проведення Олімпіади ще не отримано, а вже говорять про особисту зацікавленість певних політиків у землі, майні, розвитку власного бізнесу у цьому напрямі...

— По-перше, заявку має подавати не Україна, а Львів. По-друге, до подачі заявки, а буде це 2014-го, держава має збудувати половину всіх спортивних об’єктів інфраструктури. Це приблизно 4 млрд. Доларів, кошти будуть інвестовані у Львів і Львівську область. І це правильно, тому що, зробивши таку серйозну інвестицію, можна буде розраховувати на приватного інвестора. Тому для міста це вигідно. Я думаю, що це буде вигідно і для держави. Чим цікава Львівщина? Якщо подивитися на рейтинг конкурентоспроможності українських регіонів, розроблений Давоським економічним форумом, то Львівщина посідає першу позицію в Україні. Тому що мова йде про близькість до Євросоюзу, кваліфіковану робочу силу й, поза сумнівом, екологію. Ми можемо запропонувати дуже цікавий трикутник: Львів — Трускавець, Моршин, Східниця — Тисовець. До речі, знаєте, чому сьогодні українці їдуть відпочивати в Австрію? Тому що це дешевше, ніж їхати в Буковель. Але ж усі ці кошти можуть залишатися в Україні! І не має значення, чиї кошти вкладатимуться в проект —важливий результат, бо всі ці об’єкти лишаться на нашій землі. Тому я підтримую ідею Олімпіади-2022, з точки зору подальших перспектив — і для України, і для Львівщини. Тобто це не марнотратство, а дуже серйозний інвестиційний проект.

— Минулого року у Львові заклали Сад світового українства, і це не тільки гарна, а й важлива справа. Але, наскільки мені відомо, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, який, власне, і закладав цей сад, зараз по всіх усюдах шукає кошти, аби впорядкувати сад і опікуватися ним. Бо направду така ініціатива повинна мати гідне продовження — сад має бути в ідеальному стані. Чи планує міська влада фінансово підтримати цю ініціативу?

— Оскільки сад розташований на території нашого Шевченківського гаю, безперечно, опікуватиметься ним керівництво Шевченківського гаю. Ми докладемо максимум зусиль, щоб Сад світового українства був належним чином облаштований. Відразу ж після нашої розмови дам вказівку начальнику управління культури, щоб взяв під свій контроль це питання.

— «День» хоче привернути вашу увагу до стану львівської кераміки. Видатна керамістка А. Лисик в розмові з «Днем» песимістично сказала, що в Україні кераміка вмирає. Ви можете в це повірити? Міська влада може сприяти розвитку львівської кераміки?

— Я готовий допомогти керамістам. Після нашого з вами спілкування (вже собі нотую) запрошу всіх зацікавлених осіб до розмови. Можливо, зробимо цікавий проект. Не заглиблюватимусь наразі в деталі, але наголошу, що львівська кераміка — річ особлива... Тому докладемо максимум зусиль, аби вона розвивалася. Можливо, дамо нашим керамістам замовлення під Євро-2012. Переговоримо про це з оргкомітетом. Можливо, обговоримо й інші замовлення. Дякую газеті «День», що звернула увагу міської влади на це вкрай важливе питання.

КОМЕНТАРІ

Анна ЛИСИК, представниця Львівської керамічної школи:

— Я рада, що Андрій Садовий готовий нас підтримати. І замовлення до Євро-2012 — якщо це не порожні слова — повинне підтримати наших керамістів матеріально і морально. Я сама готова розробити кілька речей під Євро. До речі, маю ще одну пропозицію Андрію Івановичу, і якщо він втілить у життя цю ідею, то ввійде в історію як чи не найбільший просвітник сучасності. Про що йдеться? Давно точаться розмови про те, що у Львові — місті, яке претендує на роль культурної столиці України, — немає центру сучасного мистецтва. Але є приміщення Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики на вулиці Мучній, на яке, до слова, уже неодноразово накидали оком люди, м’яко кажучи, далекі від культури. Так от, це приміщення має особливий дух — дух львівських культурних традицій. Тут можна було б створити художні майстерні, сувенірну фабрику, прекрасні галереї. Цей культурний центр міг би стати брендом Львова і одним з найпопулярніших арт-місць у Європі. Це — імідж і чималі прибутки. І поштовх для розвитку скульптури та кераміки у Львові, та й в Україні взагалі. Дуже хотілося би, щоб міська влада підтримала цю ідею і під неї знайшлися інвестори.

Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:

— Сад світового українства — це один із найкращих проектів нашого інституту, який має глибоке емоційне забарвлення. Ми дякуємо Ларисі Івшиній за цю прекрасну ідею, яку нам з допомогою Львівської міської ради вдалося втілити в життя. Але кожна ідея є доброю тоді, коли є її практична реалізація. Для того, щоб ця ідея не була дискредитована, Сад має бути впорядкований, щоб люди — а їх туди приходить дуже багато, особливо у святкові дні — захопилися садом, захопилися самою ідеєю. Ми шукали і продовжуємо шукати фінансові можливості для впорядкування території. Треба облагородити її, зробити нормальну огорожу, на що потрібно чимало коштів, а проекти в нас уже є — із залученням студентської, шкільної молоді, Пласту. Тому цей сад має не тільки естетичне, а й глибоке просвітницьке, виховне значення. Коли мені зателефонували з «Дня» і повідомили, що нас підтримає міський голова, я дуже втішилася. Це важлива співпраця, саме так мають діяти ЗМІ. Цей сад буде нашим спільним дітищем — Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою і газети «День». Сьогодні я сповнена оптимізму і мушу сказати, що це одна з перших позитивних вісток у цьому році. Дякую вам!