Аукціон подій п.Хвостіва

№1 ОЧЕВИДНЕ — НЕЙМОВІРНЕ (83 у. о.)

Ну до чого любить хрещений батько української демократії Леонід Данилович навчати чесних правил гри — не намилуєшся. Він прямо-таки поспівчував нашому брату журналісту в його нелегкій місії стримувати натиск недобрих людей, які так і хочуть зігнути його прямий хребет. Вітаючи журналістів з їхнім профсвятом, Кучма заявив: «Політичне протистояння, а тим більше передвиборна боротьба, перетворюється в боротьбу без правил, в якій у хід ідуть усі методи й прийоми — тільки б очорнити, зганьбити політично знищити дійсного або потенційного опонента». І от, щоб опиратися таким гадам, журналістові знадобиться «стійкий імунітет», а то й мужність, щоб не стати засобом у чиїхось нечистих руках (жах!), не дати втягнути себе у війну компроматів, встояти перед силовим тиском.

Можливо, проникнувшись цими щирими словами глави держави, телеканал СТБ вирішив протистояти божевільному тискові з боку Президента. Адже в них не явна протидія, а просто скромне бажання «не підтримувати жодного з майбутніх кандидатів на пост президента, а надавати ефірний час рівною мірою всім».

Як же? Прямо-таки всім і надасте! Тепер, звичайно, телеканал на інший канал — Біломоро-Балтійський — у повному складі не відправлять, щоб копали глибше й кидали далі, але закрити можуть. Або там квартирку керівникові канальчику підпалити, або обладнання яке-небудь свиснути. Загалом, провести в життя тезу: «Ми ж вас попереджали».

А журналісти, це саме, чогось за порадою нацлідера опираються, «мужність виявляють», свій «стійкий імунітет» випробовують. Чим ця благородна боротьба з боку журналістів закінчиться — невідомо. Все-таки щодо знищення неугодних ЗМІ Кучма шосте місце в світі (за американським рахунком) посідає. Майже чемпіон! Тому незрозуміло, на кого він ще натякає, кажучи з приводу тиску, що «дехто цим безсоромно зловживає»?

«Хто ж це такий безсовісний?», — все думав і думав Леонід Данилович, дивлячись у дзеркало.

№2 ТКАЧЕНКО — ДРУГ, АЛЕ ІСТИНА ДОРОЖЧА (64 у. о.)

Хто б міг чекати від голови Верховної Ради Олександра Ткаченка такого глибокого знання поезії. Прямо душа радіє. Його вітальні телеграми голові Держдуми Росії Геннадію Селезньову й усьому російському народу в зв'язку з 200-річчям від дня народження А.С. Пушкіна можна цитувати, як високохудожній твір. Слухайте: «Древній Київ надихнув поета на створення казкової поеми «Руслан і Людмила». Ним навіки оспівана Полтава. Південноукраїнські заходи сонця і чорноморські прибої подарували поету романтичні образи для написання безсмертних творів «Кавказький бранець», роману «Євгеній Онєгін». Ще трішки й Олександр Миколайович у риму б строчити став!

Але зауважте, в посланні російському народові український спікер усе вживає нейтрально-добрі назви творів поета. І дивно, чому він, наприклад, не пригадав, що Дніпропетровськ (Катеринослав) надихнув Пушкіна на поему «Брати-розбійники». Адже більш символічної назви для означення причин любові двох наших народів і не підбереш. Ну точно — брати-розбійники.

№3 НЕ ЛІЗЬ ПОПЕРЕД БАТЬКА В ПЕКЛО (32 у. о.)

Радує своїми емоційними сплесками голова партії «За красиву Україну», депутат Геннадій Балашов. Місцеві організації партії, створені на базі «Правекс-банку», навідріз відмовилися підтримувати його кандидатуру на президентських виборах, тому він усіх їх оголосив зрадниками. А з приводу податкової декларації, що заповнюється претендентами, Балашов вирішив говорити правду в очі, він сказав, що справді є «досить заможною людиною». Однак у відповідь на те, щоб прокоментувати мізерну суму, заявлену ним у декларації про прибутки, він зазначив: «Якщо Президент України подає декларацію, припустимо, про 10 тис., я не маю права більше подавати. Я записав 6 тис., Лазаренко — 13 тис. У нас немає людей, які чесно заповнили б декларацію».

Так, незручно якось бути менш скромним, ніж головний ілюзіоніст — Президент. Не по чину. Бреши, але знай міру!

№4 «ЖАРТ» ЖИВ, ЖИВЕ І БУДЕ ЖИТИ! (30 у. о.)

Нещодавно в концертному залі «Хрещатик» відбулася прем'єра спектаклю комік-мім групи «Жарт». Цей жіночий колектив, маючи фантастичний успіх у публіки, виступав протягом декількох років. В свiй час вони одержали першу премію на найпрестижнішому конкурсі гумору й сатири імені Аркадія Райкіна.

Однак поступово колектив «кришився». Із семи артисток залишилося троє. Подивитися їхню нову програму прибули «гумористичні вершки» Києва: Володарський, Таксюр, Гарцман.

Новий «Жарт» — не такий смішний, як глибокий. Він примушує задуматися. Особливо вони примусили задуматися мого сусіда — театрального критика.

Коли дівчата зображали лютих нінзів, вони стали вихоплювати у глядачів предмети їхнього гардероба. У хід пішли куртки, сумки, кульки. У критика вони спробували здерти годинника. Але ж дзуськи. Сусід виявив завзятість і не віддав напівдорогоцінний предмет японського виробництва. Тоді нінзя, що не розгубилася, зняла з нього окуляри. І радісно зникла з ними за куліси. Бідний критик ще півспектаклю нічогісінько не бачив, увесь час запитував у мене, що там відбувається. А потім несподівано розсердився. «Ну я накатаю їм рецензію, — зловісно зашепотів він. — Напишу: єдине, що мені сподобалося у спектаклі, — музика. Решта надто розмита й неконкретна. І нехай спробує хто-небудь до мене присікатися. Ця думка, в моїй ситуації, — абсолютно щира й чесна».

Тому, якщо ви зустрінете негативну рецензію, написану в такому дусі — не вірте. Спектакль цікавий. Хоча дрібку ексцентрики підкинути туди не завадить. А критика цілком можна зрозуміти. Кому ж це сподобається, коли його позбавляють зору?