Аукціон подій п.Хвостіва

«ЯБЛУКАМИ» ЗАКИДАЄМО!

Цей тиждень ознаменувався потужними телескандалами. Почалося з Києва. Депутат-«яблучник» Михайло Бродський у понеділок пообіцяв, що коли Вадима Долганова не звільнять із посади голови Національної телекомпанії України (НТКУ), то «партія «Яблуко» завтра захопить студію...», й особисто Бродський буде «очолювати це». «Ми будемо жити в студії доти, доки Долганов не залишить її, адже те, що відбувалося у програмі «7 днів», не входить у рамки людського сприйняття», — закінчив він свій ультиматум. За його словами, Долганов необ’єктивно оцінює дії уряду. І навіть дозволив собі критично відгукнутися щодо наміру прем’єр- міністра Ющенка подати представлення Президентові про звільнення Долганова, розцінюючи це як «наступ на свободу слова».

Долганов же вирішив, що «грона гніву» Бродського ростуть з особистих мотивів. Позаяк у «7 днях» було показано, як Бродський влучно плює в Ярослава Кендзьора. І ця «верблюжа витівка» може зробити «ведмежу послугу» іміджу Бродського...

У середу до скандалу приєднався Кучма. Президент прокоментував ситуацію так: «А хто вирішив, що УТ-1 невірно висвітлює діяльність уряду? (Бродський не в рахунок? — п.Х. ). Тоді мені необхідно подати заяву в парламент на газету «Голос України», яка чорнить главу держави... Нехай цвірінькає, а я від цього стаю ще злішим щодо роботи».

Ось формулювання найконструктивнішої реакції на критику. Шкода, що нею так рідко користуються.

ВІЙНА ЗА ТЕЛЕСЛОВО

Якщо заяви Бродського про штурм телестудії залишилися голослівними, то на НТВ у ніч iз 3- го на 4-те квітня і з 4-го на 5-те реально очікували штурму судових виконавців. Аби після зборів акціонерів НТВ (де більшістю представників «Газпрому» було усунуто гендиректора Кисельова, а на чолі телекомпанії поставлено Бориса Йордана, Володимира Кулістікова й Альфреда Коха) підготувати канал до «введення» нового керівництва.

Усі суди, що виносили рішення у справі про незаконність зборів акціонерів НТВ, на ранок відмінили своє рішення.

Журналістський колектив, який не без підстав вважає, що фінансова гра є продовженням політичного тиску Путіна (за критику його дій та дій уряду), оголосив акцію громадянської непокори. Тобто не залишати робочих місць під лозунгом «Руки геть від Кисельова». І в ефір давати тіл ьки новини й рекламу.

З усіх заяв найцинічнішим можна назвати те, що сказав на прес-конференції Кулістіков, який виявив «турботу» за Кисельова: «Кисельову набагато полегшає, коли він повернеться до своєї основної, журналісткої роботи». Вдова академіка Сахарова — Олена Боннер — сказала, що основна робота Кулістікова була в органах КДБ. Але повертатися до неї він не збирається.

Якою ж була реакція громадських діячів?

У нічній передачі «Антропологія», яку веде Дмитро Дібров, співак Олександр Градський, стримуючи посмішку на своєму розповнілому обличчі, заспокоював Діброва в такому дусі: «Нічого, Діма, не бійся. Ти завжди знайдеш собі роботу. Відкриєте якесь інше ТБ». Розчарований такими порадами Дібров намагався викликати в Градського ноту співчуття. Мовляв, ти що, не розумієш — це ж політичне замовлення. Єдиний «комплімент», який він вичавив зі співака: «Кисельов цей із беканням та меканням ніколи мені не подобався. Та й взагалі, 90% iз того, що ви робили, мені не подобається». Але тут Градський «схаменувся» і, дивлячись у добре, здивоване обличчя Діброва, видав такий демократичний пасаж: «Але я готовий поборотися за те, щоб я мав право дивитися те, що мені не подобається». Якось не віриться.

З найбільшою люттю проти НТВ висловився «лояльний» нинi як ніколи Жириновський: «Треба закликати до відповідальності всіх на каналі! Треба взагалі поховати цей канал!»

Серед захисників журналістів можна виділити двох.

Григорій Явлінський з товаришами в ніч iз 3-го на 4-те квітня провів на «Останкіно», аби запобігти «правовому свавіллю».

Екс-президент СРСР Михайло Горбачов публічно підтримав журналістів: «Я повністю поділяю їхню позицію». Це природно. Адже чи не єдиний позитивний результат Перебудови — гласність. І вона — під загрозою.

Як це не парадоксально, але журналістську боротьбу підтримав і спікер Думи, комуніст Геннадій Селезньов.

Інші посадовці висловлювалися за те, що «у цій справі повинен розібратися суд». Але як засвідчили події, що сталися напередодні, з таким судом також можна розібратися. І всього за ніч.

А як же народ? Цього разу — не «безмолвствует» (на противагу, скажімо, від державних ГРТ і РТР). Під Останкіно зібрався пристойний натовп підтримуючих громадян, що пiдтримують. У руках вони тримали транспаранти. Коли міліціонери зажадали прибрати ці атрибути, що характеризували «несанкціонований мітинг», публіка заховала плакати й... вишикувалася перед вікнами телецентру в три величезні букви — «НТВ».

А в цей час за кордоном гнаний Гусинський уже домовився з главою CNN Тедом Тернером щодо продажу йому своїх 30,6 відсотків акцій НТВ. Американський медіа-король попросив поки не приймати рішень щодо керівництва (й відповідно — щодо політики каналу) без його участі.

«Газпром» на поточний момент відхилив вимоги страйкуючих журналістів щодо «мораторію на керівництво».

Ситуація розгортається, як у Чехії. Але там конфлікт улагодив президент, а в Росії — президент його розпочав. І я, як журналіст і людина, не на його боці.

І В ТЕАТРІ ФАРС, І НА «ПЕКТОРАЛІ»

Влітку я писав, як випадково потрапив на виставу режисера Дзекуна «Брат Чичиков» у театрі Франка. Вона мене просто приголомшила. Такої нісенітниці я давно вже не бачив! Це була абсолютна пародія на Гоголя і в той же час точне зображення театру імені Христофора Колумба у «12 стільцях». Настільки все було дике і смішне.

Актор атлетичної статури на прізвище Богданочич регулярно скидав із себе сорочку, демонструючи величину біцепсів, а також інші добре розвинуті м’язи. Чичиков був італійцем-гондольєром, який подався в Росію скуповувати «мертві душі, бо там мор».

Жіноцтво падало в істериці, сценою носилися балалаєчники, а також громадяни зі свічками в руках, які зображали делегацію з того світу... В залі здебільшого стояв істеричний сміх, і тільки одного разу — здоровий, коли вийшов Бенюк у ролі Собакевича.

Зараз я приголомшений ще сильніше. Бо, виявляється, мені пощастило бути на спектаклі, який одержав шість «Пекторалей». А «культурист» Богданович- Чичиков — «Кращий актор року».

Спочатку я сміявся, а потім прикинув: якщо це — кращий спектакль, то які ж тоді гірші? Стало жахливо!

СВЯТО ГУМОРУ ВДАЛОСЯ

Першого квітня відбулася забавна вечірка, організована відомим художником-карикатуристом Володимиром Казаневським у кафе депутата Олександра Ржавського «Прес-клуб».

Зібралися художники-карикатуристи (Смаль, Лук’янченко, Головченко, Кудін, Васьковцев), письменники (Володарський, Френкель), артисти (Тризубий Стас, Матвійчук).

Виступаючи по черзі, всім вдалося розвеселити один одного. Кумедний прийом як ведучий вигадав Казаневський: впродовж вечора він розповідав по частинах досить довгий анекдот. Фіналу, щоправда, я так і не почув.

Олександр Ржавський, який виступав у штормовці (ну, а в чому ж ще виступати багатій людині — ось я, наприклад, вирядився в парадний піджачок) розповів, що змотався літаком в Одесу на Юморину і зрозумів, у чому полягав головний прикол цього разу, а саме: в повній відсутності розважальних заходів. Розіграш удався, та навряд чи сподобався. Потім Ржавський прочитав гумористичну оповідь свого сина-школяра. Щось про вчителів та учнів. Оповідання довгувате. Видно, що хлопчик писати вміє, а скорочувати написане — ще ні.

Телевізійники старанно фіксували вечір на плівку. Години через дві пролунав чийсь гучний голос, щоб усі зробили тишу. По телевізору в кафе учасники першоквітневої вечірки могли радісно побачити себе. Видовище викликало захоплення, яке можна було порівняти хіба що з захопленням перших глядачів кіно.

На екрані я звернув увагу на те, що Матвійчук змінив черговий імідж. Спочатку (роки чотири тому) творець «НЛО» зображав романтичного героя в мушкетерській блузі, потім — бізнесмена- денді в чорному костюмі з бордовими фрагментами, а зараз він зробив підліткову зачіску із сильно підстриженою потилицею. Та й волосся трохи обмелірував. Анатолій явно рухався в бік дитинства. Що й підтвердилося його палким бажанням відібрати в мене кий і самому пограти в більярд. Проте наша компанія так фантастично погано грала, що партія тривала і тривала вічно...

Коротше, сподобалося все. Якщо «Клуб любителів гумору» збереться ще раз, — я вас про це проінформую.