Аукціон подій п.Хвостіва

В’ЯЗНИЦЮ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПРАВА ГОЛОСУ (62 у.о.)

Щоб обмежити можливості партії влади і держструктур у примусовому «зборі голосів», О. Мороз запропонував заборонити голосування в місцях позбавлення волі: «Не можна повторювати прецедент парламентських виборів і дозволити голосування у в’язницях».

Швидше за все, у цьому питанні він має рацію. А то, дійсно, прийде начальник і скаже: «Ну що, будемо в карцері сидіти чи виявимо громадянську свідомість і проголосуємо за того-то й того-то?..» Звідси така повна одностайність у лавах ув’язнених. Ми не в Італії, де в’язницям і казармам було реально надано можливість вибору. І вони вибрали. Порнозірку Чіччоліну.

ДО Й ПІСЛЯ (59 у.о.)

До приїзду відомих своїми звірствами англійських уболівальників команди «Арсенал» у Києві готувалися напружено. Ну думали понаїде хуліганюг — тримайся!

Однак висловлювання декого з них напередодні матчу (за різними даними всього їх близько 800 чоловік) носили доброзичливий характер на кшталт: «Ми приїхали подивитися матч, отримати задоволення, подивитися Київ, поспілкуватися з українцями і поїхати».

Треба віддати їм належне — вони довго трималися. Весь матч «Динамо» (Київ) — «Арсенал» (для власного задоволення нагадаємо рахунок 3:1) і навіть якийсь час потім. Аж до відльоту, де й стався ще один епізод, який не попав ні на телебачення, ні в пресу, ні в протокол.

В аеропорту «Бориспіль» зазначені фанати в барі набралися, як жаба мулу, а потім прослідували через кордон міліції до трапа літака. І ось у одного з них не витримали нерви. Піднявшись по трапа на самий верх, він театрально зупинився і... хвацько скинув штани.

Кому конкретно він показував свої англійські сідниці — не відомо. Може, «Динамо» (Київ), може, їхнім шанувальникам чи нашій країні загалом. Чи він хотів показати, що англійська п’ята частина набагато більша за українську. (Тут його легко переконати в зворотному, вийшовши на будь-який селянський ринок). А може, арсенальським уболівальникам, оскільки їх була більшість біля літака?

Воно й зрозуміло — витратити кожному з них 400 фунтів стерлінгів для того, щоб побачити тотальний розгром улюбленої команди, — накладно. Того й дивись, будеш скоро постійно ходити з голою великою британською ...гордістю.

P.S. Не зрозуміло тільки, де ж їхнє знамените докторо-ватсонівське й шерлоко-холмсівське джентльменство? Невже вдома залишилося?

ПРО СЕЛЯН І ПУТАН (50 у.о.)

Нещодавно на запису телешоу «Ток-ринг» відбулася дуель між заступником головного редактора «Зеркало недели» Юлією Мостовою та головним редактором «Голосу України» Сергієм Правденком. Тема була животрепетна: чи потрібна нашій країні об’єктивна незалежна преса? Виступаючи на захист друкованого органу Верховної Ради, президент КДРТРК Віктор Пасак заявив: «Коли на селі з’являється путана — всі про неї говорять. Не те щоб про спокійних, працьовитих людей».

Не ясно, де Віктор у селі зустрічав путан?

Якби колгоспник з’явився в казино — про нього також заговорили б. Але щось ані путан у селі, ані селян за рулеткою не бачити. Так що, пан Пасак даремно гарячкував.

ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІНИ (15 у.о.)

Незважаючи на відносну гласність, розібратися й отримати чітку інформацію — досить важко. 12 видань і кілька телеканалів одну й ту ж подію висвітлюють настільки по-різному, що спадає на думку аналогія з променем світла. Попадаючи на призму ЗМІ, він розщеплюється на червоний, жовтий, синій і навіть останнім часом зелений колір. Не гріх заплутатися.

Від імені середньостатистичного громадянина непогано висловився режисер Юрій Іллєнко: «Інформаційні програми дивлюся як дешифрувальник — вивуджую жалюгідну інформацію з океану інформаційної піни, ловлю її в підтексті пустопорожніх заклинань ведучого про процвітання незалежної України, про непохитного гаранта Конституції, про рідкісний стан гривні і про нескінченні катастрофи в основному за межами незалежної України».

Ніби підтверджуючи це становище, нещодавно, упавши у відчай через деякі телевізійні пертурбації, ведучий «7 днів» пан Долганов оголосив прес-конференцію під грізною назвою: «Цензура в засобах масової інформації».

Вона тривала рівно 40 секунд. Вийшов блідий В. Долганов і повідомив напружиненій кореспондентській братії: «Конференція відміняється. Ситуація змінилася».

Чи змінилася? Відчуваю, що пан Іллєнко може й далі сміливо розвивати біля телевізійного екрана свої кросвордно-пророчі здібності. Дивись, і Глобу переплюне!

Результати попередніх торгів:

Лот № 1 (98 у.о.) — про те, як УТ-1 після найсуворішого розпорядження ретельно висвітити відвідання Л. Кучми свого стартового передвиборного майданчика — Львова перестаралося й видало в ефір 4 хвилини настільки до смішного чесних новин, що викликали невеликий землетрус на президентському Олімпі, — куплено прискіпливим персонажем письменника Володимира Войновича. Вся країна виспівувала рядок iз пісні «...как увижу, как услышу...», і тільки він помітив у ній компромат, про що повідомив відповідне начальство. У його інтерпретації цей рядок звучав так: «...каку вижу, каку слышу...» Ось воно службове завзяття!

Лот № 2 (75 у.о.) — про те, як після спроби індексувати віце-прем’єром з економіки С. Тигипком газ, який закупила київська міськадміністрація, її глава О. Омельченко погрозив Кабміну, що вдасться в цьому випадку до крайніх заходів: відключить чиновникам електроенергію, воду і телефони, — куплено загарбниками Бастілії. Вони свого часу цю твердиню (названу в енциклопедії «похмурим символом королівського деспотизму», тим же, чим приблизно зараз є Кабмін) взагалі знесли. Олександр Олександрович як хороший господарник на це звісно не піде, але якщо візьме гору, то на знак своєї перемоги традиційно обкладе урядову будівлю улюбленою рожевою плиткою.

Лот № 3 (14 у.о.) — про те, як програма «Мелорама» до свого дворіччя випустила алкогольний напій «Мелорамівка», а інші програми поки не спромоглися на подібний рекламний крок, — куплено письменником Довлатовим. Він запропонував для однієї з передач каналу «ТЕТ» такий ролик. Приходять два забулдиги до свого товариша з пляшкою портвейну, але не застають його вдома. Тоді вони розпивають вино біля смітника, і один із них, ставлячи порожню пляшку на підлогу, сумно вимовив: «Цей скромний пам’ятник...» Великий план пляшки. За кадром звучить текст: «Цей пам’ятник може бути поставлено будь-кому. Та все ж таки кращий пам’ятник кожному з вас — це ви! Отже, в ефірі програма «Я пам’ятник собі...»

№218 13.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»