Аукціон подій п.Хвостіва

ФІЗКУЛЬТУРНИКІВ ВЗЯЛИ ПІД ОСОБЛИВИЙ КОНТРОЛЬ (75 у.о.)

Начальник Контрольного ревізійного управління при Мінфіні (КРУ) Н. Каленський на нещодавно проведеному брифінгу зробив дещо цікаву пропозицію з посилення контролю:

«Усі хочуть зарплату! Ну, з шахтарем — зрозуміло. Намолотив норму вугілля — вільний. А ось як провести ревізію ефективності праці фізкультурника?..» Після психологічної паузи начальник КРУ видав рецепт: «Треба перевіряти, підтягуються його учні по 10 разів на турніку чи ні?»

Уявляємо собі цю сцену. Стоїть невблаганний Каленський. Поряд блідий фізкультурник. Вирішується: отримає він зарплату за травень чи ні. Минулого разу Васька Баклажаненко і п’яти, гад, не витяг. А огрядний Пузіков навіть до турніка не дострибнув. Ну Пузіков, припустимо, зараз спеціально на довідці сидить, буцімто хворий. У медпункті підсобили. А з Баклажаненком була проведена титанічна робота. Кажуть, він навіть уночі схоплювався: підтягуватися рвався. На двадцять п’ятий день тренування його підборіддя, нарешті, перетнуло кордон турніка 10 разів. А зараз Баклажаненко, відчуваючи на спині погляди суворого Каленського та голодного фізкультурника, чомусь почав втрачати сили вже після сьомого. Після восьмого відчув себе недобре. Як дев’ятий узяв — не пам’ятає. Клас скандував: «Шайбу, шайбу!». Баклажаненку почулося: «У шайбу!». Тобто, зрозумів він, коли не попаде «в десятку» живим із турніка краще не повертатися. І він узяв! Фізкультурник плакав. Пан Каленський поставив галочку.

Виходячи з логіки КРУ, зарплату в нас отримують найбільш ефективно працюючі. Тобто Кабмін, Мінфін і Верховна Рада. Економіка на нулі. Про ефективність праці парламенту гарно свідчать двомісячні вибори спікера. Може Каленському урізати там ставки, до виходу з кризи. А коли журналісти поцікавилися, чи перевіряли КРУ махінації навколо ремонту Палацу «Україна», Каленський відповів: «Це нам не доручали». Однак ми це вже проходили.

КАБМІН ДОРВАВСЯ  ДО ХУДОБИ (80 у.о.)

Знову Кабмін зазіхнув на приватну власність. Управління статистики, як 1952 року, з’ясує, скільки у селян кущів смородини на городі та свиней у хліву. А навіщо? Держава ж просто так не витрачає грошенята.

Хрущов увів податок на худобу й плодові дерева. Свиней і яблунь вилягло тоді не міряно. Податки вбили животину. Маючи відповідний досвід, селянське населення з великим незадоволенням спостерігає за лічильниками, котрі зашастали дворами. Як мудро сказав по ТБ колгоспний старожил: «Це — поганий знак». Хоча представник управління говорив: «Нічого страшного. Планова перевірка». Знаємо, знаємо. Депутат Рябченко логічно замислився над питанням: «А чому не підраховують держвласність? Адже її, неврахованої, набагато більше».

А тому, що СВОЄ держава завжди полічити встигне. Головне, про чуже пам’ятати.

РОЗЛУЧЕННЯ Й ДІВОЧЕ ПРІЗВИЩЕ (52 у.о.)

За останні три тижні розколина між продюсером Рибчинським і співаком ЕL. Кравчуком стала проваллям.

До їх зустрічі ЕL. Кравчук виступав у жіноподібних жупанах і мав на голові милі, фарбовані кучерики.

Євген Юрійович унаслідок боксерського минулого, однолюбності до дружини Насті та інших яскраво виражених чоловічих рис почав ламати природу бідного Андрюші. У першому ж кліпі під керівництвом Рибчинського з образу напівсором’язливої гімназистки ЕL. Кравчук перетворився на кілера. Облившись двома-трьома літрами одеколону «Оріфлейм», Андрій вийшов на справу. У цьому кліпі грізний ЕL. Кравчук чекав (хто не пам’ятає) на київській набережній зі снайперською рушницею себе ж. Але біленького й пухнастого. У білосніжній маєчці, у кросівочках, такого, який крутить велосипедні педальки. Він (другий) у фіналі перелякано закліпав круглими очима прямо в перехрестя оптичного прицілу. Курок було спущено, бахнув постріл. Однак насправді не новий ЕL. Кравчук уколошкав старого, а його продюсер Женя Рибчинський спробував убити в ЕL. Кравчукові жіночність.

І пішло-покотилося. Дедалі мужнішим ставав Андрійко. За іронією долі його вбирали під Джорджа Майкла розливу 80-х років, який лиш під кінець 90-х зізнався (невдало причепився до когось у громадському туалеті), що він традиційно розоріеєнтувався. І зорієнтувався нетрадиційно.

Мало того, Євген новим репертуаром робив дух EL. Кравчука бойовим. «Тільки любов нас порятує» залишилася в минулому, на перший план вийшла «Війна, завжди війна». Однак ЕL. Кравчук замість того, аби бігти з багнетом навпереваги далі, несподівано розвернувся й атакував власного генерала. Для Рибчинського це було несподіванкою. А потім, імовірно, цей дивний солдат став йому нецікавим. (Із заяви ЕL. Кравчука: «Наша річна діяльність була зведена до запису двох пісень... Серйозні сумніви з приводу подальшої моєї творчої долі»).

Андрій зірвав ряд концертів (хоч у нього є довідка з госпіталю, що він начебто лікувався). Проте навряд чи Рибчинський укладав би контракти на проведення концертів, знаючи про здоров’я підопічного, яке відчутно похитнулося? Нині ображений «генерал» артилерію своєї «Музичної біржі» готовий повернути на знищення «зрадника». Цитуємо: «Фірма, яка захоче з ним співробітничати, має погасити борги пана Остапенка». Більш того, Женя не має наміру віддавати ЕL. Кравчуку його псевдонім, який у того ще з 94-го, але який зареєстрований «біржою». І тепер скрізь лицемірно обзиває ЕL. Кравчука його власним прізвищем — Остапенко. Женя, це — НЕГАРНО!

Газетярі підло заохали й заулюлюкали: «Остапенко, Остапенко!». А мені жальніше слабкого. Ось ви, наприклад, були б на боці слабкої статі чи сильної? А тут взагалі — «Нічий».

Поки цей бій не закінчився нокаутом — йому краще не починатися.
  Результати попередніх торгів:

ЛОТ № 1 (85 у.о.) — про те, як Президент помітив: «Україні є чому повчитися у Аргентини, хоча б у зв’язку з тим, що останнім часом вона пережила дві фінансових кризи», — у складчину придбали Ефіопія та Кампучія. Перша зібралася Україну навчити регулярно голодувати, а друга — придушувати голодні бунти. ЛОТ № 2 (89 у.о.) — про те, як депутат Катерина Ващук запропонувала депутатським дружинам відмовляти народним обранцям у сексуальному задоволенні аж до обрання спікера, — купили путани, котрі працюють у районі готелю «Київ» і Верховної Ради. Якщо депутата позбавити законної розпусти, він скористається платною. Сама того не відаючи, пані Ващук пролобіювала інтереси представниць найдавнішої професії. ЛОТ № 3 (45 у.о.) — про те, як Мороз помітив, що, мовляв, як тільки прем’єр спробує налагодити зв’язок із парламентом через Олександра Олександровича, його тут же знімали з посади (Є. Марчука та П. Лазаренка). І що, по суті, Мороз — Олена Прекрасна, через яку у Верховній Раді розгорілася Троянська війна, — куплений самим Олександром Олександровичем. Навіть після обрання О. Ткаченка він анітрохи не засумнівався у своїй доленосній ролі й сказав, що «протягом двох місяців боротьба велася не за вибори голови парламенту, а за те, аби ним не став саме я». Враховуючи, що Троянська війна велася 10 років, а вибори спікера — два місяці, Мороз менш прекрасний, ніж Олена, аж у 60 разів. ЛОТ № 4 (20 у.о.) — про те, як нетерпимому й грубому президенту Білорусі О. Лукашенку так нагрубіянили ще різкіші французькі тележурналісти, що Олександр Григорович, образившись, розумно та ввічливо сказав: «Це показник непорядності цих людей... Бог їм суддя», — придбав хуліган і гроза моєї школи на прізвисько «Мася». Якось він довів завуча до того, що вона послала його на триденний термін виправлятися до спецшколи. Поїхав Мася туди вранці, а повернувся (впрохавши завуча) — увечері того ж дня. «Там, хлопці, такі пики, — сказав нам грізний Мася, які я навіть уві сні боюся побачити. Все пізнається в порівнянні».