Аукціон подій п.Хвостіва

КОЛИ БЕНЗИН ВАШ — НАШІ ІДЕЇ БУКСУЮТЬ (97 у.о.)

Знову Президент занепокоївся, що підприємництво у нас не розвивається. Якийсь український бізнес хирлявий, сонця не бачить з-під товстого асфальту оподаткування.

І ось Леонід Данилич таки вирішив допомогти. На засіданні Ради регіонів він визнав, що умови для приватного бізнесу створити не вдалося, а «на плаву» залишаються структури, наближені до можновладних. (У цьому місці, ймовірно, пан Кучма мав би здивуватися сам собі. Він же найможновладніший. Куди ще більше най!). Головним бар’єром на шляху розвитку підприємництва Президент назвав «чиновницьке свавілля, побори та здирство».

Леонід Данилич доручив Кабміну чітко розібратися. І розібралися! Тепер уже нашому підприємцеві нічого не допоможе.

Сповнившись президентським наказом, уряд України підвищив акцизний збір на бензин і солярку. А то роз’їздилися! Ніжки потрібно тренувати. Для профілактики плоскостопості, поліпшення фігури, усунення потрійних підборідь.

Віце-прем’єр С. Тигипко повідомив, що таким чином вони мають намір урвати для скарбниці 700 млн. грн. За оцінкою експертів, очікується, що найпопулярніший бензин 91-93 подорожчає на 25-30%.

До цього доленосного рішення підприємці просили... зменшити акциз. Тому реакція тих, які найбільш зневірилися, у пресі рясніє словами: катастрофа, кінець, крах.

Хлопці, не треба так похмуро дивитися на життя! Пам’ятайте, про вас печуться Президент із Кабміном. Дивись — іще раз підсоблять. Однак ті, хто думає, що це стосується лише підприємців, звичайно, не праві. А збір урожаю, громадський транспорт, таксі тощо. Головне, аби ви збагнули: 700 млн. грн. візьмуть із кожного. Ну ось, засмутилися! На цей випадок той же С. Тигипко заспокоїв, пообіцявши, що уряд НЕ готує зміни акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби.

Отож давай закуримо, товаришу дорогий, давай закуримо та бахнемо по одній! Згори це поки що дозволяється.

СКАТЕРТИНУ-САМОБРАНКУ ТИМЧАСОВО ЗГОРНУЛИ (67 у.о.)

Гуманітарна допомога — це коли брати по розуму з далекого закордону надсилають поїсти братам із ближнього. Вважається, що у останніх нічого немає, окрім менталітету. А менталітет, у свою чергу, вимагає зустрічати по першому розряду. А тим паче в Одесі. Тому в.о. мера Одеси М. Білоблоцький, надісланий сюди замість Гурвіца, страшенно здивувався, коли місцеві кадри зажадали від нього виділити 23 тис. грн. на ЗУСТРІЧ конвою з гуманітарною допомогою. Аби цей конвой усе життя згадував, обжираючись чорною ікрою, як він урятував від голоду бідуючу «перлину біля моря». Кажуть, Микола Петрович дуже розсердилися і звільнили хлібосольні місцеві кадри. Можливо, частину бюджетних грошей і збережемо. Зате який удар по традиціях нашої гостинності. Напевно, перестануть так часто шастати до Одеси гуманітарні конвої.

P.S. Уявляємо, як розлютився б Білоблоцький, якби ті самі кадри попросили додаткової суми й на ПРОВОДЖАННЯ.

ЯКА Б ГОЛОВА НЕ БУЛА, ДОБРЕ, ЩО ВОНА ВЗАГАЛІ Є (45 у.о.)

Олександр Омельченко зробив відкриття у фізіології. На запитання, чи вважає він себе мером, Олександр Олександрович відповів, що не любить цього слова. Йому подобається «председатель», що українською — «голова». Ось тут і було зроблено визначне спостереження. Олександр Олександрович сказав: «Це ж нормальне явище: у кожного є голова». Так голова відзначив кількісний бік запитання. А потім пройшовся якісним: «І яка б голова не була, вона — нормальна, коли думає».

Ще не оране поле діяльності для всіляких відкриттів. Наприклад, що ноги — для того, аби ходити, очі — бачити, язик — базікати, вуха — слухати. Буває, правда, що язик таке відмочить, що вуха в’януть. Цікаво, що з цього приводу сказав би головуючий мер?

ПРЕДМЕТ ЗАЗДРОЩІВ (15 у.о.)

Відомий співак і шоумен Микола Фоменко на питання, чи заздрить він комусь, чесно відповів: «Заздрю лиш білій горилі у барселонському зоопарку, моєму однолітку. Вісім разів на день хлопцю банани приносять. Варто йому забажати — самиць приводять. І що прикро — він прекрасно усвідомлює свою необхідність. А більше заздрити нікому.»

Що можна додати? Спостережливий Коля. Горилі з московського чи київського зоопарків не позаздриш. Не те обслуговування.
  Результати попередніх торгів:

Лот № 1 (85 у.о.) — про те, як Л. Кравчук помітив, що лобізм «у нас робиться і в туалетах, і де тільки можна» — придбала завуч школи, де я мав щастя навчатися, Емма Павлівна. Після її запеклої боротьби з палінням у шкільних туалетах, лобізм — дрібниці. І літера «М» — не перешкода. Ніякі депутати не сховаються. Вона вдиралася, мов кавалерійський загін! «Якщо вже у НАШІЙ школі я впоралася з палінням у туалетах за два роки практично повністю, — сказала Емма Павлівна, — то на очищення від якогось лобізму в парламенті мені вистачить тижня». Важко не повірити.Лот № 2 (79 у.о.) — про те, як прем’єр В. Пустовойтенко заявив, що протримається на цій посаді ще десять років — куплений Жюлем Верном. «Я, — каже він, — звичайно, багато вигадав. І «20 000 льє під водою», і «Подорож до Місяця», однак, аби братися за «10 років прем’єрства» — треба зовсім відірватися від дійсності. Я хоч і фантаст, однак тримаю себе в рамках реалізму... Ось у вас, я чув, часто інше практикувалося — «10 років без права листування». Це, за чутками, набагато небезпечніше, аніж «80 днів навколо світу». І похмуріше», — закінчив коментар життєрадісний французький письменник. Лот № 3 (45 у.о.) — про те, як вчення Маркса на VI з’їзді Соцпартії України було вилучено з партійного статуту, і перенесене до програми — придбаний самим Карлом. «Що ж, — сказав він, — мене двічі висилали із Франції, і по разу з Бельгії та Німеччини. Тепер і Україна перестала бути гостинною. Закінчилися, видно, часи, коли можна було під руку з привидом комунізму безтурботно блукати Європою. Вирушаю до Африки. У чорних є всі шанси зробитися червоними», — сказав на прощання Маркс. А потім додав: «Про запас тримаю аборигенів Австралії».Лот № 4 (25 у.о.) — про те, як Володимир Конкін у нетверезому стані кричав у ресторані київського Будинку кіно, що прийшов сам Павка Корчагін — куплений В’ячеславом Тихоновим. Шпигунська легенда свідчить, що якось він опинився в камері. «Ну, — думає, — коли зараз зайде есесівець — скажу, що я штандартен-фюрер Штірліц, а коли радянський солдат — відповім, що полковник Ісаєв». Відчиняються двері, заходить міліціонер: «Ну й напилися ви вчора, товаришу Тихонов!»...