Аукціон подій п.Хвостива

НЕСЛАБКА ЗАТРАВОЧКА

Драматурга і письменника, автора «Дня народження Буржуя» Юрія Рогозу, актори — виконавці головних ролей телесеріалу Ніколаєв і Апексимова (Буржуй та Аміна), часто у своєму інтерв’ю називали «добрим автором». Мовляв, він то одного героя пожаліє, то іншого...

У щойно виданому рекламному буклетику видавництва «Фоліо» надруковано перший розділ продовження епопеї — «День народження Б уржуя-2».

Починається все з того, що Аміна з немовлям (Буржуйським сином) поїхала відпочивати в село до баби Каті. Від ділового життя подалі. Там вона повністю віддається материнським інстинктам, тихо мліючи від сімейного щастя.

І ближче до ночі якісь нехороші дядьки стали забивати віконниці хатини дошками. Аміна навіть роздивилася крізь щілину у віконницях лихий погляд одного з них. Потім вона почула як розливається бензин і все... зрозуміла. Потім взяла дитину на руки... Негідники підпалили (на мою думку, останній раз подібні варіанти практикували фашисти) хатину з чотирьох боків. І ось у такий єзуїтський спосіб була знищена Аміна з дитиною і бабою Катей на додачу.

Ні фіга собі «добрий автор»! Добре ще, що Рогоза не змішав із золою лікаря Костю. Бо дуже актор Горянський чудовий.

P. S. До речі, Юрій ще підлив масла у вогонь (фігурально кажучи) тим, що в підпалі власної сім’ї був звинувачений сам Буржуй Коваленко(?!). Мовляв, якщо зник — значить він. Більш нелогічне припущення навіть уявити важко. Але за Рогозу я спокійний. Він, як відомий детективний автор, і не з таких ситуацій викручувався.

НЕ ПЕРШОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ СВІЖОСТІ

Зовсім недавно відгримів концерт у Палаці «Україна» труп з паризьких кабаре «Мулен Руж», «Крезі Хорс» і «Лідо». Принаймні саме таким чином вони подавалися в рекламі. Це ж треба таке! Всі найзнаменитіші кабаре самі прибудуть до стольного Київ-граду! Майже як у Хлестакова — «Супчик прямо з Парижу. Ще вихолонути не встиг...» Аж не вірилося. І правильно, що не вірилося.

У газеті «Голос України» з’явилася інформація, що прес-секретар «Мулен Руж» пані Фанні Рабасс звернулася зі скаргою в посольство України у Франції, заявивши, що у Києві під маскою «Мулен Руж» виступила якась танцювальна група, шоу якої було схожим швидше на порнографію, ніж на мистецтво. І «Мулен Руж», мовляв, залишає за собою право звернутися з судовим позовом на компанію, що привласнила її ім’я та імідж.

Журналісти київських газет подзвонили в «Мулен Руж» і з’ясували, що ніяких танцівниць це кабаре на гастролі не посилало.

Прояснили ситуацію в компанії «Офір», що організувала концерт «знаменитого вар’єте».

Ця програма — дитя Ізабель Ольнуа, яка свого часу була примою паризьких кабаре, а потім стала сама режисувати програми, стилізовані в традиціях цих закладів.

Тобто, коротше кажучи, рекламщики тихо викинули слово «стилізація».

І, за свідченнями деяких глядачів, а також за фотографіями (я особисто на шоу не був, не по кишені) «молоді були вже далеко не молодими». Супчик давно вихолонув.

Нікому не можна вірити. А тим більше «хлестаковим», яких в рекламі розплодилася незліченна кількість.

P. S. Французська продюсерська сторона, представлена фірмою «Монтеньє», у свою чергу, обурена реакцією Києва, прислала факс: «Якщо київській публіці потрібні більш вишукані видовища, нехай відправляються в Маріїнський театр чи на концерт хору Червоної Армії».

Це приємно, що у французів про наш смак таке втішне уявлення. Дивно тільки (або навпаки?), що вони змішують такі різні культурні заходи. Тим більше «відправитися» на них при всьому бажанні кияни не змогли б: хору Червоної Армії вже не існує, а Маріїнський театр міститься в Пітері. Йти занадто далеко.

САМУРАЙСЬКА КРОВ ХАКАМАДИ

Цього тижня у Києві перебувала, як представник Союзу правих сил (СПС) Росії, відомий політик Ірина Хакамада.

Зустрічалася вона з прем’єром Віктором Ющенком і з представниками партії «Реформи і Порядок» (ПРП).

На одній із зустрічей Хакамади з журналістами зайшла мова про компромат, який регулярно з’являється на неї в Інтернеті. Вона прокоментувала це явище таким чином: «Мене звинуватили в тому, що я знищила одного з авторитетів «орехівського угруповання»... Скажіть, невже Хакамада, тендітна жінка, може знищувати кримінальних авторитетів? Це досить безглуздо...»

Взагалі-то, так — безглуздо. Так багато їх розвелося. Але, з іншого боку, починати ж колись треба? А втім, корені Хакамади японські. І серед її предків цілком могли бути самураї. Так ось подивишся в кіно — вони-то тендітні, навіть маленькі, але якщо розсердити...

ГОРБАЧОВ ЗНОВУ В ЕФІРІ

2 березня відбудеться святкування сімдесятирічного ювілею першого і єдиного президента СРСР Михайла Горбачова.

І в цьому, вже не дитячому віці, екс-Генсек активно задіяний. Із рекламної зірки з пропаганди піци і німецьких електричок Михайло Сергійович перекваліфікується на телезірку.

Скоро почнеться зйомка циклу передач, присвячених видатним політикам. Не даремно Горбачов вештався світом з візитами (поки рідна держава розвалювалася) і здобув велику повагу серед президентів і прем’єр-міністрів. Які досі до нього благоволять, на відміну від більшості «простих» громадян колишньої імперії.

У списку кандидатів на розмови за чашкою чаю: Маргарет Тетчер, Тоні Блер, Гельмут Коль, президент Ізраїлю Моше Кацава. Але першою людиною, з якою Горбачов поговорить в рамках своєї програми, стане лідер Палестинської автономії — Ясир Арафат. Отже, хто засумував за словосполученнями «і це також правильно», «хто стоїть за їх спиною» або «нове мислення», — можуть знову зустрітися з їх автором.

ЗОЛОТА «ЛЕНІНСЬКА КІМНАТА»

Майже так само як Горбачов, вельми творче до праць Леніна поставився китаєць Лай Сай-Вінг. Зі всього, що написав Володимир Ілліч, він запам’ятав тільки одне: мрію про золоті унітази для пролетаріату.

І ось в Сянгані (Гонконг) він зробив не тільки золотий унітаз, але і всю туалетну кімнату: золоті труби, золотий умивальник, там навіть золота щітка для унітаза. Коштує ця розкіш 6 мільйонів доларів.

Однак китаєць (так само як і Михайло Сергійович) остаточно перекувавшись з переконаного комуніста на переконаного капіталіста, вирішив: щоб «ленінська кімната» не простоювала даремно, брати за користування нею вельми пристойну плату — 2 тисячі доларів.

Саме на таку суму треба придбати товарів у магазині Лай Сай-Вінга, щоб скористатися дорогою сантехнікою за призначенням.

Цей китаєць довів, що вчення Леніна — золото. Але тільки не для пролетарів. Вони в цьому разі будуть в «прольоті». Щоб посидіти в золотій «ленінській кімнаті» їм знову доведеться влаштувати світову революцію.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИБУТКИ — СПРАВА ДЕЛІКАТНА

Для екс-президента Югославії Слободана Мілошевича та його соратників готується цілий поверх в’язниці Белграда.

Приводом для його затримання є звинувачення в корупції і зловживання ресурсами державних фондів. Зокрема, як повідомляє CNN, в податковій декларації він значно занизив свої прибутки для того, щоб йому була надана вілла в престижному районі Белграда.

Представники CNN не бачили декларацій наших народних обранців, де ( за рідкісним винятком) цифру в 12 тисяч гривень (включаючи саму верхівку) річного прибутку ніхто не перетнув.

Тут одним поверхом не обійдешся.

ІЗ «ЗІРКОЮ» ВЧИНИЛИ НЕ ПО-ЗОРЯНОМУ

Лідер пітерської групи «Танці мінус» В’ячеслав Петкун, який прославився своєю піснею «Місто» («Город- сказка, город-мечта, попадая в его сети, пропадаешь навсегда...»), був затриманий московською міліцією.

Вони перевірили його документи на предмет московської прописки і, не виявивши її, затримали музиканта.

Петкун повідомив, що недавно він повернувся з Тольятті, і має право перебувати в Москві три дні без реєстрації. Авіаквитка у нього не було, але факт прибуття легко можна перевірити в аеропорту.

Однак стражі правопорядку почали скаржитися на низьку зарплату... Петкуна, мабуть, зачепило не те, що вони нібито натякали на хабар, а те, що міліціонери не впізнали «зірку», яка нещодавно спалахнула, в обличчя. І він проїхав з ними у відділення.

Але спочатку подзвонив своєму прес-аташе, розповівши про факт затримання. Стражам порядку це ще більше не сподобалося, і вони почали «наїжджати»: «Ти що, нам погрожуєш?» — «Так, — сказав Петкун, — стояв беззбройний посеред вулиці і погрожував людям з автоматами».

Зрештою музиканта відпустили з відділку, але найкумеднішим було те, що один з міліціонерів написав заяву, де стверджував, що співак йому погрожував. А саме: «... Угрожал мне «Московским комсомольцем». (Мається на увазі обіцянка Петкуна зателефонувати до редакції газети). Однак колеги міліціонера переконали його порвати заяву.

На цьому ця історія не закінчилася.

Ймовірно, перейнявшись неприязню до правоохоронних органів, Петкун зі своєю групою виступив в лютому з концертом в жіночій колонії, де мав великий успіх. Він навіть пообіцяв повторно виступити там 8 Березня. У вигляді подарунка.

Та й напише тепер Слава що-небудь з блатного репертуару. Адже якби міліція обійшлася з ним по-людськи, то, можливо, він склав би що-небудь схоже на пісню «Любе» — «Опера» або «Наша служба и опасна и трудна».

Якого творчого кадра назавжди втрачено для міліції!