Чи забезпечать камери прозорість?

Законодавчі «досягнення» парламенту за останній тиждень сесії країна розгрібатиме довго. Нова тактика більшості, як виявилося, полягає в тому, щоб будь-що протягнути якийсь скандальний закон, а потім — під шумок протестів і невдоволення громадян ухвалити не менш шкідливі для держави рішення. Так було й на цей раз. Прийнявши з усіма порушеннями регламенту мовний закон Ківалова —Колесніченка, депутати згодом ухвалили ще низку законодавчих документів, які покращують життя в першу чергу влади. Ударно, зокрема, попрацювали народні обранці 4 липня. Цього дня — уявіть собі — вони наухвалювали зміни до бюджету аж на 29 млрд грн.

«Вказані дії та рішення Верховної Ради України не відповідають вимогам Конституції та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі — Регламент) і, відповідно, є нелегітимними, — йдеться в заяві народного депутата Юрія Кармазіна на адресу Президента Віктора Януковича та голови парламенту Володимира Литвина, яка є в розпорядженні «Дня». — До того ж законопроекти направлені на суттєве збільшення видатків із державного бюджету (а саме 29 млрд грн), але належного обѓрунтування збільшення видатків не наведено і висновків відповідних органів не надано».

Про які законопроекти йде мова? Всього п’ять документів: щодо зміни назви бюджетної програми та перерозподілу асигнувань загального фонду державного бюджету, передбачених Міністерством юстиції (реєстраційний номер 10639); щодо видатків для забезпечення діяльності Генеральної прокуратури (№ 10680); щодо видатків Центральної виборчої комісії (№ 10682); щодо державних запозичень (№ 10683); щодо збільшення видатків на капітальне будівництво та технічне переоснащення вугледобувних підприємств (№ 10576). Апогеєм же стало голосування за те, щоб усі п’ять законів об’єднати і разом із Головним юридичним управлінням здійснити відповідно техніко-юридичні правки. За — 262 голоси.

Насправді, як це вже заведено в депутатів, — порушувати Конституцію, табло показало 262, а в залі присутніми були набагато менше народних депутатів. В заяві Кармазіна мова йде також про те, що голосувати «по суті не було за що, адже не було тексту». Тобто «фактично депутати проголосували за примару». Парламентарі, як цього вимагає регламент, не отримували тексту законопроекту з відповідними порівняльними таблицями, висновками головного комітету, юридичного управління та інших супровідних документів. Вони також не мали можливості внести альтернативний законопроект у 14-денний термін після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.

«Таким чином, порушення процедури прийняття законів є підставою для їх скасування, — підсумовується в заяві. — Тобто дії Верховної Ради України та її посадових осіб, що не відповідають встановленій процедурі законотворення, створюють загрозу праворегуляторних процесів у державі».

Наразі регламентний комітет парламенту розглядає постанову про скасування вищезазначених законопроектів.

Неймовірно, але малопомітним залишається питання щодо видатків Центральної виборчої комісії. Мова йде про врегулювання питання фінансового забезпечення діяльності ЦВК в частині оснащення приміщень для голосування на виборах народних депутатів системами відеоспостереження. Для цього вже 5 липня парламент ухвалив окремий Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року (реєстраційний номер 10681). Заяви владних керманичів, зокрема й автора законопроектів регіонала Владислава Забарського, зводилися до такого: це забезпечить відкритість та публічність виборчого процесу.

«Перш за все, система відеоспостереження на дільницях дозволить зафіксувати всі відхилення від процедури голосування, прописані законом про вибори, — говорить народний депутат від Партії регіонів Володимир Олійник. — За допомогою відео можна буде побачити, що на дільницю зайшло 100 виборців, а голосів 300. Також програмне забезпечення дозволить унеможливити «каруселі»: прихід однієї й тієї ж людини на дільницю. Не буде ніяких «мертвих душ». Цей закон — дисциплінує».

Нагадаємо, технологія відеофіксації виборів уперше була використана на президентських виборах у Росії, потім її також запровадили у Вірменії. Всюди мова йшла про відеоспостереження під час самого голосування, коли ж виборчі дільниці закривалися, трансляція припинялася. В Україні вирішили діяти за аналогічною схемою.

«Дільнична виборча комісія забезпечує початок безперервного функціонування системи відеоспостереження у день голосування для можливості передачі відеозображення з дільниці та його перегляду в режимі реального часу на відповідному веб-сайті у мережі Інтернет не пізніше початку підготовчого засідання відповідної дільничної виборчої комісії і припиняє функціонування у такому режимі після закінчення голосування, — говориться в законі. — Після закінчення голосування на виборчій дільниці й до підписання протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, у тому числі з поміткою «уточнений» та про повторний підрахунок голосів, дільнична виборча комісія забезпечує функціонування системи відеоспостереження у режимі відеозапису і збереження відеозображення. Матеріали відеоспостереження у даному випадку можуть надаватися за запитом у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією».

Наше видання одне з перших написало про необхідність відеофіксації виборів. В інтерв’ю «Дню» (№80 за 15 травня 2012 р.) народний депутат Верховної Ради другого і третього скликань Олександр Єльяшкевич сказав: «Мене найбільше непокоїть процес дня голосування, підрахунок голосів і віддзеркалення дійсного волевиявлення громадян. Сьогодні члени виборчих комісій, умовно кажучи, стоять у черзі для того, щоб їх підкуповували. Ті, хто дуже хоче сфальсифікувати вибори і має серйозні фінанси для цього, може шляхом конкретних механізмів — переписування протоколів, вкидання бюлетенів — здійснити свої плани. Мінімізувати фальсифікації може лише відеофіксація всіх процесів... Цю практику можна модернізувати (у Росії фіксувався не весь процес) і застосувати в Україні. Йдеться про відеофіксацію не лише процесу голосування, а й підрахунку голосів, оголошення результатів, підписання протоколів».

«Процес підрахунку голосів не транслюватимуть в Інтернеті, бо це заборонено законом, — вважає регіонал Володимир Олійник. — Інакше результат можна буде дізнатися, перш ніж його оголосить комісія. Методика підрахування насправді дуже проста: одні члени комісії збирають бюлетені на користь однієї політичної сили, інші — на користь іншої. Потім підраховують і перевіряють. Ідентифікація самого бюлетеня буде можлива тільки після того, як вони згрупують їх за партіями й кандидатами і зроблять остаточні підрахунки. На відеозаписі можна буде почути оприлюднення кількості голосів кандидатів. За протоколом, далі формальну перевірку здійснює ЦВК. Якщо виникають якісь розбіжності, навіть у два-три голоси, бюлетені надсилають назад для додаткової перевірки».

Цікаво, як можна дізнатися результати підрахунку голосів, спостерігаючи в Інтернеті, коли таких камер будуть тисячі?

Позиція влади зрозуміла. Її мета — визнання Заходом виборів в Україні. Не говорячи, звичайно, про перемогу. Хоча ще півтора місяця тому перший заступник голови Партії регіонів Володимир Рибак запевняв нас, що влада відмовилася від ідеї відеофіксації («День», №88 — 89, 25 травня 2012 року). «Ми багато розмовляли на цю тему, навіть були готові піти на цей крок, але Україна — єдина країна, де є серйозна опозиція. Якщо влада піде на відеофіксацію, завтра опозиція скаже, що ми спеціально хочемо відстежувати голосування опозиції. Тому, зваживши всі позитивні й негативні сторони, ми відмовилися від цієї ідеї... У нас що, нікуди подіти півмільярда доларів? А це лише устаткування, його ще треба встановити, обслуговувати, крім того, потрібні сервери тощо. Це серйозне питання, за півроку його ніхто не вирішить».

Як бачимо, розв’язали, і навіть гроші виділили. Причому не півмільярда, а цілий мільярд (993,6 млн грн) — законопроект №10682. І найголовніше: «На товари, роботи й послуги, закупівлю яких здійснюють для придбання, монтажу й забезпечення функціонування систем відеоспостереження на виборчих дільницях, дія Закону України «Про здійснення державних закупівель» не поширюється», — йдеться в законі про прозорість виборів. Це означає, що тендера не буде. Чому? «Потужних компаній, котрі могли б у стислі терміни виконати замовлення, передбачене законом, небагато, — відповідає Володимир Олійник. — Я не виключаю, що технічне забезпечення може бути здійснено через «Укртелеком». На мою думку, ціна в 1 млрд грн — реальна. Раніше таке технічне забезпечення не проводили, тож треба враховувати обсяги роботи. Мова йде не тільки про обладнання, а й про створення системи, яка мусить бути достатньо потужною й багатоканальною, щоб забезпечить усім доступ до неї».

У Росії обладнання для «Ростелекома» (забезпечувала інтернет-трансляцію виборів) постачала компанія «Ситроникс». На це було витрачено приблизно 20 млрд руб. (це близько п’яти млрд грн). Не виключено, що постачати обладнання для нашого «Укртелекому» також може російський «Ситроникс». За нашими джерелами, керівництво цієї компанії вже мало зустріч із українськими політиками.

Окреме питання — ставлення до цієї теми й реакція опозиції. Із самого початку особливого азарту серед опозиціонерів не було. Можливо, через те, що вони, як і влада, прагнуть монополізувати політичний процес, принаймні в Західній Україні? «Ми оцінюємо цей законопроект із декількох точок зору, — говорить народний депутат від «БЮТ — Батьківщина» Андрій Сенченко. — По-перше, цей проект покликаний відвернути увагу суспільства від того, що насправді відбуватиметься. Законопроект лише створить видимість того, що вибори — під громадським контролем, оскільки не має на меті відеофіксацію процесу підрахування голосів. По-друге, систему відеоспостереження можна використати для тиску на виборців. Наприклад, люди похилого віку не завжди адекватно оцінюють те, що їм кажуть. Вони цілком можуть повірити байкам, що відеокамера фіксує бюлетень і всі дізнаються, за кого вони віддали свій голос. По-третє, цей законопроект — корупційна афера. Витрати на його реалізацію завищені як мінімум удвічі. До того ж не буде тендера: яку б фірму не залучили, «відмиють» не менш як половину коштів».

Із опозицією можна погодитися, але яку альтернативу вони пропонують? «Контроль можливий тоді, якщо законом передбачено демонстрацію кожного бюлетеня на камеру під час підрахування голосів, — продовжує Андрій Сенченко. — Відповідно до цього закону, при обробленні голосів камери не працюватимуть. Норми, яка вимагали б показувати кожен бюлетень на камеру, немає. Усе інше — фікція. Опозиція не розробляла поправок до цього законопроекту, бо він є повністю корупційним, — його не можна було ухвалювати. Загалом у нашій країні вже немає парламенту й законотворчого процесу, відбувається суцільна реалізація бажань Банкової».

Ми зв’язалися з Олександром Єльяшкевичем: «Я здивований ставленням опозиції. Замість того, щоб говорити, що цей законопроект недосконалий і його варто доповнити, вони критикують ідею в цілому... Я пропоную на базі газети «День» організувати круглий стіл із участю представників різних політичних сил і громадськості, щоб подумати над тим, як удосконалити законодавчу базу й забезпечити нормальний демократичний процес».

Нині існують різні погляди на рішення Верховної Ради про відеспостереження на виборах (наводимо нижче в коментарях). У самій Центральній виборчій комісії поки що не коментують законопроект. У прес-службі нам заявили, що «законопроект, покликаний забезпечити відкритість, прозорість і демократичність виборів, ще не підписано ні головою парламенту Литвином, ні, відповідно, Президентом Януковичем, тому коментувати рішення, котрі не набули чинності, немає сенсу». Щодо того, чи вступить він у дію, коли його ухвалює підконтрольна парламентська більшість, напевно, мало в кого є сумніви.

Як би там не було, а джина з пляшки випущено — відеофіксація на виборах відбуватиметься. Це, звичайно, не врятує від фальсифікацій, але додатковий контроль за виборчим процесом трансляція забезпечить. Ще один плюс — це інтернетизація сільської місцевості, принаймні на тому рівні, на якому встигнуть забезпечити. Також процедура відеоспостереження стане певним випробуванням, і на наступних виборах її можна буде вдосконалити. Про мінуси сказано багато. Найголовніше, що ідею відеоспостереження за виборами треба розвивати далі. Сьогодні це виглядає недолужно і пахне корупцією, але це не привід відмовлятися від контролю за виборами.

КОМЕНТАРІ

Кость БОНДАРЕНКО, політолог:

— Головною метою влади є забезпечення легітимності та прозорості виборів, котрі підтвердять міжнародні спостерігачі. Загалом, будь-який елемент прозорості, який привноситься у виборчий процес, є кроком вперед. Можливо, через декілька виборчих кампаній ми дозріємо до системи електронного голосування, яку запроваджено тепер в Естонії.

Олександр ЧЕРНЕНКО, голова Комітету виборців України:

— Відеоспостереження не зробить вибори ані кращими, ані гіршими. Справді, камери можуть зафіксувати певні форс-мажорні події на дільницях, але багато речей залишиться за кадром. Оскільки камера статична, вона мало на що впливає: наприклад, голова комісії повернеться спиною, і нічого не буде не видно. До того ж, краще було б, якби камери працювали на трансляцію і під час підрахунку голосів.

Варто розвіяти деякі міфи щодо цієї системи. По-перше, версія опозиції, що камери будуть відлякувати виборців — вигадка. По-друге, міжнародні спостерігачі не визнають вибори прозорими лише через наявність камер на дільницях. Вони просто відмітять факт їхньої присутності — не більше.

Окрім того, на технічне забезпечення дільниць виділено величезні гроші. Звісно, їх можна було б витратити ефективніше: на зарплати членам виборчих комісій та обладнання дільниць. Проте, якщо систему відеоспостереження все ж введуть, треба, щоб вона залишилася й надалі.

Громадянська мережа ОПОРА (http://www.opora.org.ua):

— Ухвалення цього закону є невдалою спробою скопіювати закордонний досвід із забезпечення прозорості і відкритості виборчого процесу. Запропонована законом модель відеоспостереження на виборчих дільницях не зможе стати серйозною перепоною для вчинення правопорушень та запобігти фальсифікаціям під час парламентських виборів. Підставою для таких висновків стали як неконкретність закону, так і технічні параметри запропонованої системи відеоспостереження.

Так, запропоновані для відеозапису і трансляції веб-камери за технічними параметрами не дозволяють вести повноцінне відеоспостереження, а модель передачі та збереження інформації не дає можливості досягнути цілей, виконання яких повинен забезпечити закон. Крім того, значною проблемою стане Інтернет-зв’язок, який за 4 місяці до виборів досить важко провести на всі звичайні виборчі дільниці, включно з сільською місцевістю.

Викликає занепокоєння й спосіб зміни виборчих правил, адже систему відеоспостереження на виборах запровадили через ухвалення спеціального окремого закону, а не через внесення змін у Закон України «Про вибори народних депутатів України». Крім того, закон №10681 провокує значні корупційні ризики, оскільки скасовано тендерні процедури для закупівлі відповідних товарів та послуг. Також відсутнє будь-яке економічне обґрунтування доцільності фінансових витрат (майже 1 млрд грн) на впровадження цієї новації, що не співмірно з їх практичною користю для забезпечення демократичних стандартів виборів.

Серйозним недоліком цього закону є його ухвалення без проведення широких консультацій із технічними спеціалістами та експертами з питань спостереження за виборами, що могло значно б вдосконалити такі виборчі новації.