Дух Ворошиловграда

Днями автор цих рядків побував у Луганську і здивувався, що в Донбасі ще десь можна побачити зразки політичної агітації з використанням імені Володимира Путіна. Наприклад, у Донецьку такі посилання на «вищий авторитет» не зустрічались уже доволі давно. Але в столиці найбільш східної області країни, виявляється, все ще є. У всьому винен місцевий мажоритарник Владислав Анатолійович Кривобоков. Листівки свідчать, що за нього треба проголосувати, «тому що він — однодумець Путіна». Але це півбіди.

А ще півбіди — програма Кривобокова, яка іменується як «моя клятва». У ній луганський мажоритарник розповідає про щось неймовірне. Про якийсь з’їзд громадських організацій із колишніх радянських республік з метою створення Євразійського союзу. Про те, що подібний захід він збирається провести і в листопаді. Врешті-решт, Владислав Анатолійович обіцяє разом із регіоналами, комуністами та іншими луганськими мажоритарниками примусити (!) провести всенародний референдум щодо входження України до об’єднання з «братськими народами». Він називає це метою свого життя і, не шкодуючи себе, фатально заявляє: «І якщо я зраджу цю велику мету, нехай мене спіткає презирство і ненависть моїх близьких, моєї сім’ї, мого народу».

Окрім цього, Кривобоков записав пісню під назвою «Путь в космос» у стилі «те, що на пострадянському просторі вважається модним». У приспіві співається: «Путин всегда с тобой!». Чого чекати в наступній пісні «креативного» кандидата? Закликів молитися господареві Кремля?..

Нехай Кривобоков надалі створює собі кумирів, а луганцям, які все ще вірять в об’єднання з Росією, хотілося б сказати кілька речей.

По-перше, якщо Євразійський союз буде створено, Україна до нього не вступить навіть за нібито «проросійського» Віктора Януковича. Оскільки йому й олігархам, які його підтримують, краще бути першими в незалежній країні і вичавлювати з неї все, що тільки можна, ніж задовольнятися другосортним становищем містечкових князів в одній із частин того, що москвофіли називають «руським миром».

По-друге, нині в Україні, дякувати Богові, ніхто нікого не може «примусити» провести референдум, тим більше з таких глобальних питань.

По-третє, слід розібратися, що рухає Владиславом Кривобоковим: звичайне передвиборне лицемірство чи ідеологічна єресь? Варто думати, тут точно щось із двох.

По-четверте, громадянам, які сьогодні живуть в Україні і бажають хоч якось долучитися до Російської Федерації, необхідно нарешті змиритися з тим, що батьківщину не вибирають. А батьківщина наша — це незалежна Україна у всьому її сучасному розмаїтті. Цю національно-державну дійсність треба прийняти, тому що іншої немає. Решта — плоди політично збудженої уяви.

КОМІСІЇ «РУССКОГО МИРА»

Ще одна проблема передвиборної Луганщини полягає в складі окружних комісій. Помітну частку в них займають підкреслено проросійські сили: «Російський блок», «Російська єдність», «Русь єдина».

Перший (!) пункт ідеологічної платформи «Російського блоку» — надання російській мові статусу державної, а одне з головних посилань — «відстоюйте Руську землю!»... До речі, нещодавно депутат Севастопольської міськради від «Російського блоку» Дмитро Бєлік, як повідомляє «Новый регион», звинуватив команду Віктора Януковича в тому, що мовний закон не працює. «Прийшовши 28 жовтня на виборчі дільниці, наші люди побачать, що всі бюлетені заповнено виключно українською мовою. Навіть запрошення на вибори розсилають виборцям не російською», —обурюється Бєлік. Яке лихо...

«Російська єдність», згідно з маніфестом організації, взагалі представляє лише «російський народ Криму», і майже кожен пункт її програми орієнтований на кримчан. Те, що партія напередодні виборів, запускаючи своїх представників у донбаські окружкоми, не спромоглася хоча б на папері розширити регіональну географію своєї концепції, може свідчити лише про одне: ні Луганщина, ні Донеччина, ні інші області Східної України її, по суті, не цікавлять. Тільки АРК.

«Русь єдина» — це колишня Партія політики Путіна. Змінивши назву, керівництво організації, напевно, вирішило «мислити глобально», а не зациклюватися на імені того, кого обожнює Владислав Кривобоков.

Говорячи в цілому, одна з головних політичних особливостей Луганщини — це поведінка її політиків, яким частенько хочеться в рамках Донбасу виділитися на тлі лідерів шахтарської столиці. Заради цього депутати Луганської облради люблять часом виступати політичними артистами, пропонуючи глобальні ідеї, як убезпечити Донецький кам’яновугільний басейн від нібито ворожого антиросійського впливу. Місцева влада намагалася заборонити ВО «Свобода» і впровадити «регіональні робочі графіки», вивішувала червоний прапор і надала російській мові статус регіональної ще задовго до закону Ківалова-Колесніченка. Загалом — і сміх, і гріх.

ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ЛУГАНСЬКА

Нещодавно луганський градоначальник Сергій Кравченко поскаржився другому секретареві посольства США в Україні Аламанді Гріббін, що представники практично всіх політичних партій і кандидатів у народні депутати на стовпах і будинках щодня розклеюють агітаційні листівки. «Це порушення, хоча й незначне, але неприємне для міста, адже це псує естетичне обличчя Луганська», — обурюється мер.

Автор був у цьому місті півдня, але цього вистачило, аби зрозуміти, яке у міста «естетичне обличчя». Його я не побачив.

Луганська область відіграє серйозну роль в економіці України. Це — край багатогалузевої промисловості і високої густоти населення. Невже столиця такого важливого регіону заслуговує на такий непоказний зовнішній вигляд?

Регіональну владу це питання, судячи з усього, не хвилює. Але, шановні луганські небожителі, припустимо, вам немає діла до простих луганців та гостей міста, але особисто вам приємно жити в цьому похмурому міському антуражі, знаючи, що все у ваших же руках і засоби для корекції «естетичного обличчя Луганська» все-таки є?..