Гальмо для єврооптимістів

Синхронні кроки назустріч зробили вчора український та європейський парламенти. Верховна Рада нарешті прийняла довгоочікувані євроінтеграційні закони, які необхідні згідно з планом дій візової лібералізації з ЄС. Європарламент зі свого боку ратифікував угоду про внесення змін до угоди про спрощення оформлення віз між ЄС та Україною. Аналогічне ратифікація в українському парламенті відбулася 22 березня.

«Сприймайте позитивно, але спокійно — ця Угода вже 5 років як діє, — пише на своїй сторінці у Фейсбук заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий. — Ці зміни дійсно важливі (наприклад видача віз не «до 1 року», чи «до 5 років», а «на 1 рік» чи на «на 5 років», розширення категорій громадян (наприклад, оператори, НДО, релігійні громади, правда, й прокурори і їх заступники), обмеження оплати за аутсорсинг і т.д. Але по-перше, цю Угоду вже давно треба було б поширити на ВСІХ громадян України і, по-друге — це автоматично не вирішує всіх проблем — треба буде домагатись її належного виконання».

В контексті ухвалених рішень, варто згадати як позитив помилування Президентом екс-міністра МВС Юрія Луценка, і, відповідно, похвальна реакція Заходу. Ще один крок до порозуміння і зближення.

Але на фоні всіх цих обнадійливих подій днями прозвучала заява, назвати яку оптимістичною складно. Ангела Меркель, німецька канцлер, після переговорів з прем’єр-міністром Естонії Андрусом Ансіпом в Берліні, заявила, що для зближення з Євросоюзом Україні необхідно подолати «цілу низку проблем», повідомляє інформагентство dpa. За словами Меркель, справа екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко — це не єдина перепона для підписання уже готової угоди про асоціацію з ЄС. «Ідеться в цілому про правову систему в Україні та питання дотримання прав людини та громадянських свобод», — зауважила вона. Водночас вона наголосила, що встановлення тісніших відносин з Україною залишається метою ЄС.

Насправді, така позиція Німеччини не є новою. Відомий факт. У 2008 році проти надання ПДЧ Україні (Плану дій щодо членства в НАТО) виступила, в тому числі, Німеччина. Наскільки великою була роль у цьому Росії — інше питання. Факт залишається фактом.

«Я не бачу в цих словах нічого нового, — коментує «Дню» кореспондент Die Welt у Польщі та Україні Герхард Гнаук. — Інтонація, в принципі, така ж, як і раніше. Уряд у Берліні не говорить чітко, чи є для нього асоціація України з ЄС питанням стратегічно важливим чи ні. З іншого боку, мені здається, що помилування Тимошенко переважило б ваги в цьому процесі однозначно і остаточно — на «плюс». На даний момент, мене більше турбує, чому в практичних питаннях немає прогресу: чому відкладається підписання договору між Києвом, Deutsche Bank і фірмою «Ferrostaal» щодо модернізації української ГТС».

Прем’єр-міністр Естонії Андрус Ансіп був більш оптимістичним. За його словами, Україна є важливим партнером Європейського Союзу, тому угода про асоціацію все-таки має набрати чинності. Разом з тим, він погодився, що перед Україною нині лежить ще «довгий шлях». «Гадаю, що критика та підтримка не виключають одне одного, — говорить Кармо Тюйр, політолог Тартуського університету, Естонія. — Підтримувати прагнення України на зближення з Євросоюзом потрібно. А критикувати можна і потрібно тоді, коли щось не зроблено, чи зроблено неправильно. У цьому смислі пані Меркель вказує на цілком конкретні проблеми — з демократією, правами людини, політичними процесами. Пані Меркель сміливий політик, який не боїться говорити те, що вона думає».

Безумовно, успіх євроінтеграції залежить від самої України. Від домашньої роботи як влади, так і опозиції. Але не тільки. В умовах, коли українсько-російські відносини є непростими, коли Кремль намагається затягнути Україну в орбіту Митного союзу, використовуючи газові важелі впливу, критика з боку Європи, тим більше, Німеччини (велика країна — велика відповідальність), навряд чи піде на користь Україні. В цьому питанні наша країна потребує підтримки, а не критики.

«Слова Меркель про нищівний стан нашої системи правосуддя слушні, — пише у блозі на «Українській правді» директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук. — Але варто, як на мене визначитись: є більше шансів вирішувати ці проблеми, маючи хоч якийсь зовнішній важіль з боку ЄС, чи продовжуючи змагатись з Лукашенком та Путіним, хто засадить крутішого опонента?... Мене дивує інше — і Меркель, і Поттерінг розповідають, як Німеччина зацікавлена в зближенні України з Євросоюзом. Поттерінг у своєму інтерв’ю навіть зізнався, що бачить Україну, Молдову та Грузію у далекостроковій перспективі членом ЄС. Але хіба існує на сьогодні у Євросоюзу кращий інструмент для зближення з Україною, ніж Угода про асоціацію? ... Угода про асоціацію — це тільки інструмент. Але цей інструмент може дати Україні більше, ніж аморфна європейська перспектива. Він може дати реальні зміни. Він може перемістити Україну в світових політичних й інвестиційних розкладах з категорії «Росія плюс» до категорії «Євросоюз плюс».