Грошима та справою

Наближається час президентських виборів. Фаворити давно визначені — Віктор Янукович та Віктор Ющенко. Якою вам видається економічна політика наступного президента з огляду на економічну частину програм обох кандидатів у президенти?

Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень:

— Йдеться не лише про двох основних кандидатів: фактично всі економічні програми стосуються одних і тих самих економічних положень. І це абсолютно нормально і логічно, бо кандидати просто оцінюють ті проблеми, які стоять перед економікою України і які найбільше хвилюють сьогодні електорат. З іншого боку, розбіжності є у подачі матеріалу і у висвітленні шляхів вирішення цих завдань. Якщо взяти програму Ющенка, то вона більш структурована і більш логічно побудована, але оскільки було зроблено наголос на її прийнятності, можливості популяризації, то дуже багато її положень видаються голослівними. Не видно, чи є у Віктора Андрійовича бачення конкретних інструментів досягнення тих або інших завдань, починаючи від збільшення кількості робочих місць і закінчуючи перетвореннями, які планується здійснити стосовно власності. У програмі Януковича, навпаки, спостерігається значна деталізація, але якось не видно цілісної стратегії економічного розвитку, що тим більш дивно, оскільки саме Янукович є керівником робочої групи, яка склала відому стратегію економічного і соціального розвитку до 2015 року.

Дуже показово, що в тій та іншій програмі та й в програмах решти кандидатів немає серйозних речей, пов’язаних із розвитком ринкових перетворень у національній економіці. Скажімо, відносин у сільському господарстві, відносин власності на землю, поширення ринкових відносин на сільгоспвиробників. Дуже слабко прописані питання, пов’язані із розвитком ринкової інфраструктури, розвитком підприємництва. Мені здається, що це, скоріше, пов’язано з популізмом, тому що кандидати не дуже розраховують на позитивне сприйняття електоратом розмов про подальше поглиблення ринкових реформ.

І останнє: і в тій та в іншій програмі дуже побіжно і нечітко прописані зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні орієнтири. В жодній з програм не прописано чітко, чи планується (і коли) вступ до СОТ, як розвиватиметься стратегія європейської інтеграції, яка проголошена на найвищому рівні, чи буде їй слідувати кандидат. Загальна думка полягає в тому, що обидві програми, на жаль, не дають уявлення про те, по-перше, наскільки чітко кандидати бачать той комплекс проблем, який сьогодні стоїть перед Україною, і, по-друге, не дають уявлення про те, як вони планують реально діяти в разі обрання на вищу посаду в державі.

Тетяна ЩЕРБАКОВА, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень:

— У принципі, обидві програми дуже схожі й тому важко їх аналізувати — я маю на увазі, що важко знаходити якісь відмінності, бо йдеться про вирішення одних і тих самих проблем. Взагалі для політичних програм і для цих двох, зокрема, характерним є те, що економічні питання викладені, як лозунги. Але якщо говорити в загальних рисах, то в програмі Ющенка трохи більше обгрунтувань того, як досягти поставленої мети. Давайте проаналізуємо, як вирішуються економічні питання в кожній з програм.

Розвиток бізнес-середовища. Обидва кандидати заявляють про зменшення ставок кредитування, завдяки чому підприємці матимуть змогу більше залучати фінансових ресурсів. Крім цього, Ющенко декларує спрямованість на розвиток внутрішнього ринку, тоді як Янукович ще згадує про розвиток фінансової інфраструктури та банківського сектора. Можна сказати, що принципових розходжень у ставленні кандидатів до бізнесу немає.

Легалізація особистих доходів громадян. Ющенко збирається боротися із «тінню» шляхом зниження податків, зокрема, він хоче зменшити податковий тиск на фонд заробітної плати до 20% протягом п’яти років. У програмі Януковича ця проблема не згадується.

Боротьба з бідністю. Якщо дуже коротко, то наміри Януковича зводяться до підвищення мінімальної заробітної плати та пенсії, а також повернення населенню «заморожених» вкладів колишнього Ощадбанку СРСР. Це робитиметься за рахунок коштів, отриманих від приватизації, та завдяки державній підтримці. Ющенко також збирається залучити кошти від приватизації, до того ж він має намір контролювати приватизацію, щоб об’єкти продавалися за справжньою ринковою ціною.

Зайнятість населення. В програмі Януковича є теза про створення нових робочих місць. Ющенко йде трохи далі: він декларує створення 5 млн. робочих місць протягом п’яти років завдяки залученню інвестицій. Обидва кандидати також обіцяють збільшити середню заробітну плату в країні, однак у програмі Януковича це більш конкретизовано: підвищити у 2—2,5 раза впродовж п’яти років.

На мою думку, можливий такий сценарій виборчої кампанії: якщо переможе Янукович, опозиція не стане з цим миритися і домагатиметься визнання виборів недійсними. Це на деякий час відволікатиме владу від реформ.

Олександр РЯБЧЕНКО, доктор економічних наук, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій:

— Програми основних кандидатів на посаду президента я не читав, тому що в цьому немає потреби. Це добре відомі люди, і їхні економічні підходи краще за все виявилися тоді, коли вони очолювали уряд. Гадаю, що яких-небудь сюрпризів у економічній діяльності в разі обрання когось із них президентом не слід очікувати. Ставлення кандидатів до економіки відповідає ринковим принципам — і це спільна риса. Відмінності також добре відомі всім: вони виявилися за часів їхнього прем’єрства. Хочу зазначити, що є два класичні підходи, як держава має впливати на економіку. В цьому місці проходить вододіл між двома кандидатами. Перший підхід — це коли держава бере на себе більше функцій із впливу на економіку, в цьому разі податки вищі й більше асигнувань на соціальні програми. Другий підхід — коли держава більше віддає на функціонування ринкової системи, вона послаблює для цього податки, й, відповідно, менше грошей проходить через бюджет. Зрештою, все зводиться до того, який обсяг валового продукту перерозподіляється через бюджет. Все інше, вважаю, є вторинним.

На мій погляд, Ющенко більш схильний до зменшення податків і обмеження впливу держави на економіку, а Янукович, скоріше за все, схильний до принципу зростання впливу держави на економіку та збільшення соціальних програм. Хоча ця різниця між ними в економічній сфері не дуже велика. Значною мірою економічна політика нового президента України визначатиметься нинішнім станом економіки України, а також відсутністю членства у СОТ. Країна також не має вільних економічних відносин із Євросоюзом. З іншого боку, не доведено ще до дії ЄЕП. Все це буде з трьох боків чинити дуже сильний тиск на нового президента і серйозно обмежить його можливості щодо впливу на економіку, незалежно від того, хто вийде переможцем. Тому новому президентові в більшій мірі доведеться не стільки реалізовувати власні принципи, а вийти зі становища, що сформувалося на сьогоднішній день. Насамперед йому потрібно постаратися вирішити проблеми, що нагромадилися, і лише після цього з’явиться можливість реалізувати свої ідеї та своє бачення прискореного розвитку економіки.