Григорій НЕМИРЯ: Потрібен механізм горизонтальної координації на переговорах з ЄС

Віце-прем’єр-міністр України у справах європейської інтеграції та міжнародної співпрацi Григорій НЕМИРЯ поділився з «Днем» думками з приводу того, якою має бути стратегія і тактика української влади на переговорах з Брюсселем щодо укладення поглибленої угоди про зону вільної торгівлі та нової поглибленої угоди про співпрацю між Україною та Європейським Союзом. Він також вважає, що опозиція може зіграти конструктивну роль у переговорному процесі, запропонувавши альтернативні варіанти та сприяючи адаптації української промисловості до переходу на нові умови відносин з ЄС.

— Григорію Михайловичу, МЗС нещодавно досить різко розкритикувало ЄС за те, що один з чиновників сказав, що Україні не бачити асоціації з Євросоюзом, що було звичним явищем для колишніх претендентів на вступ до євроспільноти. Як у таких умовах потрібно Україні відстоювати свої інтереси, які полягають в інтеграції до ЄС?

— Ми знову заглиблюємося в теологічні дискусії. Тому що угоди про асоціацію мають і ті країни, які за визначенням, духом і буквою статті 49 Римського договору не можуть мати європейської перспективи і не можуть бути членами ЄС у майбутньому. Я вважаю, що головне не слово «асоціація», а в даному випадку головний зміст, який вкладається. У цьому сенсі європейські угоди, які наші сусіди, країни Центральної і Східної Європи мали з 90 х років, передбачали таку перспективу. І в цьому сенсі вживався термін «асоціація». Щодо української позиції, то вона є принциповою. Ми твердо віримо, що є життя і після європейської політики сусідства. За її межами — перша позиція. Друга позиція — ті можливості, які надає вже зараз Європейська політика сусідства, зокрема, можливість використовувати передвступні інструменти, які використовували країни кандидати, що мали цю перспективучленства. Це можливість, якою варто скористатися. Ідеться про програми твіннінг, таєкс, сігма та деякі інші. Зараз з’являються нові інструменти, які не існували в минулому. Таким чином можна сказати, що власне Європейський Союз така ціль, яка сама переміщається і не стоїть на місці. І ми, можливо, зробили помилку, коли постійно оглядалися назад: на досвід колишніх країн. Адже було кілька хвиль розширень і вони всі мали свої особливості. Але є деякі сталі ознаки, коли країна може серйозно розглядатися країною- кандидатом. Візьмемо приклад Португалії. Коли ця країна вступала до ЄС у 1986 році, то питома вага в Євросоюзі у зовнішньоторговельному обігу Португалії складала 68%. В Україні зараз такий показник складає 34%. І поглиблена зона вільної торгівлі є фактично інструментом каталізаторомдля того, щоб через економічну інтеграцію наблизитися і здійснювати політичну інтеграцію.

— Як відомо, Президент поставив умову до кінця цього року укласти угоду з ЄС, чи є це реальним?

— Я вважаю, слід звернути увагу на те, що переговори ведуть дві сторони. І не можна заключати угоду з самим собою. Є інша сторона — Європейський Союз, є представники, якi ведуть переговори, отримавши мандат від Європейської Ради. Такий мандат має Європейська комісія. Переговори лише почалися. Я не знаю жодного прикладу успішних переговорів, коли наперед визначалась в календарі червона дата завершення переговорів. Також важливо бачити і порівнювати досвід інших країн. І ми знаємо, що останні успішні переговори щодо угоди по зоні вільної торгівлі тривали для деяких країн від двох до п’яти років. Я думаю, було б добре, якби ми орієнтувались на період два роки. Якщо ми закінчимо їх раніше і успішно підпишемо разом з ЄС відповідну угоду, тоді буде привід привітати самих себе. А навпаки набагато гірше, якщо ми встановимо якусь дату і потім не виконаємо і будемо пояснювати, які темні сили нам завадили це зробити.

— Григорію Михайловичу, як нам слід вести тактику переговорів, зважаючи на те, що майже одночасно готуються дві угоди?

— Зараз ми ведемо мову про поглиблену і всеохоплюючу угоду щодо зони вільної торгівлі. Дійсно, існує питання сумісності політичної та економічно-торговельної частини. Якщо в політичній частині, хоча дуже важливе питання горизонтальної координації ще могло вирішуватися на існуючому рівні координації, який склався за роки відносин України з ЄС, то для абсолютно очевидно, що для успішного проведення переговорів по поглибленій зоні вільної торгівлі, ми дійсно маємо створити координуючий механізм, який би здійснював горизонтальну координацію. Поки що такого механізму немає. І наскільки довго він буде відсутній, настільки довго буде існувати ризик, що це негативно позначиться на якості переговорів щодо зони вільної торгівлі.

— Хто має бути ініціатором створення такого механізму: Президент чи Кабінет Міністрів?

— Уряд є ініціатором цього і дав доручення створити робочу групу. Вже відбулося три засідання робочої групи. Зараз підготовлено проект положення про такий координуючий орган під робочою назвою «Національне агентство європейської інтеграції». Цей орган покликаний здійснювати координацію, зважаючи на те, що європейська інтеграція за своєю природою є горизонтальна політика. І тут мають справу не лише Міністерство закордонних справ, юстиції, економіки, а фактично всі інші міністерства, починаючи від агропромислового комплексу до важкої промисловості. Лише тоді це дійсно стане справою всього уряду. І по-друге, що є важливо, буде зрозуміла схема прийняття рішення як всередині країни, так і, про що нам постійно говорять, назовні.

— Коли буде створено це агентство?

— Хочу звернути увагу, що під час візиту прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска до Києва два прем’єр-міністри підписали протокол про наміри щодо допомоги у створені координуючого механізму. Фактично йдеться про сприяння становленню і розвитку цього національного агентства включно аж до надання 10 стипендій щорічно для навчання працівників, або майбутніх працівників у Європейському коледжі в Наталіні. І кожна така стипендія — це 17 тис. євро. Фактично це є підготовка находу і є важливою. Я думаю, що це справа наступних тижнів, а не місяців. Ми хотіли б максимально це скоротити, щоб створити таке агентство. Президент і прем’єр-міністр підтримують цю ідею. І безумно, щоб це працювало більш ефективно, потрібен указ Президента, який би виконав дві функції. По-перше, відсік би довгий хвіст попередній рішень, починаючи з 1998 року про створення різного роду дублюючих інституцій, які не працюють. Це буде функція очищення. І друга функція такого указу полягала б у тому, щоб він створив з огляду на особливості конституційної системи механізм, у якому політичний і адміністративний рівень існував би в гармонії, а не конфлікті.

— Григорію Михайловичу, які ж завдання у даному випадку потрібно ставити Україні на саміт Україна-ЄС, що відбудеться у вересні?

— Я вважаю, що не буває самітів неуспішних. Усі саміти за визначенням є успішними і є всі причини очікувати, що цей вересневий саміт під головуванням Франції, буде успішним. Що буде змістом такого успіху, уряд разом з президентом над цим зараз наполегливо працює.

— Чи є відповідальність з боку Блоку Юлії Тимошенко, щоб збереглась коаліція і виконала всі ці завдання на європейському напрямку?

— Це фактично є передумовою успішних переговорів. Ми говорили, що однією з причин, чому так довго тривали переговори щодо СОТ, була часта зміна урядів, яка приводила до змін навіть у переговорній стратегії, а не в тактиці, не говорячи вже про зміни в команді переговірників, що негативно впливало на переговорний процес. Тому, безумовно, політична стабільність, частиною якої є стабільна робота уряду і стабільна робота парламенту, — тому що це не можна відривати одне від одного — є однією з ключових передумов успішного не тільки проведення переговорів, а i їх завершення в терміни, які були б вигідні для України.

— А як, на вашу думку, можна залучити опозиційні партії, щоб вони виходили з альтернативними пропозиціями щодо переговорів по зоні вільної торгівлі?

— Я вважаю, що просто важливо не вживати ярлики, а пропонувати альтернативи. Або більш конкретні пропозиції, якщо стратегічно немає розбіжностей. І саме в цьому, на мою думку, є логіка. Коли Партія регіонів була при владі, то вона, дійсно, доклала зусиль для того, щоб значна кількість законів щодо СОТ була прийнята в парламенті. І було б нелогічно, а ми бачимо ознаки певних аргументів, що ратифікацію законів і протоколу по СОТ можливо треба затягнути. Це було б нелогічно. Або якщо позиція щодо СОТ змінилася, тоді треба про це сказати. А якщо ні, тоді запропонуйте іншу якусь альтернативу, інший підхід, підключаючи до цієї адаптації вразливі сектори економіки. Оскільки Партія регіонів значною мірою має підтримку на індустріальному сході, то цілком логічно було б очікувати, що саме ця партія запропонує стратегію адаптації, регенерації старих промислових регіонів з огляду на вступ України до СОТ. Тому що тут я не розглядав би це в термінах загрози, а нових можливостей, які цей вступ відкриває. З точки зору модернізації промислової структури, зокрема, на Донбасі, звідки я походжу. Я вважаю, що для БЮТ і НУ-НС та всіх партій, які представлені в парламенті, це мало б бути почесне завдання запропонувати такі адапційні стратегії, які б не суперечили духу і букві СОТ під часто популістськими гаслами захисту вітчизняних виробників.