Хто «прибирає» свідків?

Днями стало відомо про те, що в Лук’янівському СІЗО Києва був задушений росіянин Олег Орлов. Покійний був фігурантом резонансної кримінальної справи про контрабанду в 2000 — 2001 роках крилатих ракет Х-55 з України в Ерітрею, Китай та Іран.

60-річний Олег Орлов загинув ще 5 липня, однак складається враження, що керівництво вищеназваного пенітенціарного закладу зробило все, щоб приховати цей факт. Про цю смерть стало відомо від правозахисної організації «Міжнародна ліга захисту прав громадян України». Правозахисники говорять, що вбивство було скоєне в палаті медичної частини СІЗО, де Орлов перебував разом із двома ув’язненими, визнаними експертизою неосудними (!). Один із них уночі розірвав свою майку, скрутив із неї подобу мотузки й задушив сплячого сусіда...

Орлов — четверта жертва «ракетної» історії: один із посередників, який брав участь у нелегальних поставках, загинув у 2002 році, ще двоє — у 2004-му.

Українські слідчі підозрювали Орлова, а також ще одного громадянина РФ Євгена Шиленка у тому, що в квітні 2000 року за підробленими документами вони вивезли в Китай на літаку шість крилатих ракет Х-55. У цьому їм сприяв директор «Укравіазаказу», колишній співробітник Головного управління розвідки СБУ Володимир Євдокимов (осуджений в минулому році на шість років позбавлення волі).

У липні 2004-го Олег Орлов був затриманий в празькому аеропорту. Підстава — міжнародний ордер на арешт, виданий Генпрокуратурою України.

У січні минулого року, коли вирішувалося питання про екстрадицію підозрюваного в Україну, Орлов переніс інсульт: він практично перестав говорити, а під час судових засідань, на яких вирішувалося питання про можливість видачі його нашим правоохоронним органам, Орлов ледве міг вимовити своє ім’я й дату народження. Вже після депортації в Україну стало відомо, що в чеській в’язниці на його життя був вчинений замах.

Кількома роками раніше загинули ще три людини, які ніби брали безпосередню участь у контрабанді українських ракет. Перший — Валерій Малєв, який очолював «Укрспецекспорт». Він за досить дивних обставин загинув у автокатастрофі в березні 2002 року. У січні 2004-го розбився ще один фігурант цієї справи, громадянин Австралії Хайдер Сарфраз. У цьому ж році й у цьому ж місяці в ПАР у своєму автомобілі був підірваний український бізнесмен Сергій Петров.

Таким чином, на сьогодні живий лише один свідок «ракетної» справи — партнер Олега Орлова Євген Шиленко, який нині, до речі, перебуває під арештом.

Пам’ятається, коли тільки справа про продаж ракет була на початковій стадії, українські правозахисники застерігали щодо важливості забезпечення безпеки вищеназваних людей, які були лише ланками до більш високих чиновників як в Україні, так і Росії. Оглядач із криміналістики Юрій Бутусов назвав тоді Орлова головним свідком, який «може пролити світло на роль Росії в контрабанді крилатих ракет». Адже досі Москва спростовує участь у тій махінації, всупереч тому, що Україна відразу після отримання незалежності реформувала свою стратегічну авіацію й передала РФ всю документацію на ракети X-55.

У Держдепартаменті виконання покарань «Дню» відмовилися повідомляти деталі вбивства Орлова, посилаючись на таємницю слідства, яке, як нам стало відомо, веде за даним фактом Шевченківське районне управління міліції в Києві. Тим часом правозахисники звинувачують у недбалості правоохоронців, нагадуючи, що це не перший випадок смерті важливої для слідства особи на території їхніх установ: у березні прямо на порозі Святошинського райсуду Києва одним пострілом на очах у конвоїрів був убитий російський бізнесмен Максим Курочкін, який незадовго до своєї загибелі в залі суду говорив про загрозу свого життя, й не те щоб просив — благав захистити його. Захистили...

До речі, смерть Орлова, на думку експертів-криміналістів, посилює занепокоєння за життя його соратника Євгена Шиленка. Він — останній живий свідок у резонансній «ракетній» справі.

P.S. «День» настирливо звертався у багато «високих» кабінетів із проханням прокоментувати цей безпрецедентний випадок, коли один за одним гинуть свідки резонансної справи, але ми натрапили лише на глуху стіну мовчання... Високі чиновники: діючі та з префіксом «екс», які компетентні в цій темі, всіляко відхрещуються від будь-яких коментарів. Разом із тим, ми не втрачаємо надії, що на владному олімпі є ті, хто може і хто не боїться коментувати «незручні» теми, і запрошуємо всіх, кому є що сказати, до відвертої розмови.

Якщо хочете — це виклик. Виклик владі, яка не так давно обіцяла нам змінити країну, зробивши її реальною демократією, а не декларованою. Сьогодні ж із вуст незалежних правозахисників знову злітає злощасне слово «система».

Сьогодні правоохоронці всілякими шляхами намагаються приховати інформацію про резонансні вбивства. Сьогодні важливих свідків з важливих кримінальних справ «прибирають» прямо в камерах слідчих ізоляторів, на порогах будівель суду...

В історії з ланцюжком вбивств людей, які були свідками «ракетної» справи, багато білих плям і багато запитань без відповідей. Чому про резонансне вбивство громадськість дізнається через кілька днів із вуст правозахисників, а не від людей в погонах? Чому й по сьогодні ніхто з правоохоронців так і не прокоментував це безпрецедентне вбивство, до речі, підсудного, а не осудженого? Чому всі спроби отримати коментарі з цієї справи наштовхуються на відмовки чиновників? І таких «чому» є дуже багато. Але, незважаючи на «їхні» спроби мовчати про такі прецеденти, Європа, в яку ми так прагнемо, бачить все, що відбувається в нашій країні. Бачить і робить відповідні висновки. Висновки, які, на жаль, відкидають нашу країну назад на шляху до цивілізованої демократії...