Леонід КРАВЧУК: «Я вийшов з рядів СДПУ (О)»

Політичні хвилі винесли на поверхню випадкових людей, — переконаний перший президент незалежної України Леонід Кравчук. «Рівень загальної, а також історичної, політичної культури та освіти — нижчий за ватерлінію!», — без тривалого обстеження, ставить діагноз тим, хто іменує себе елітою, Леонід Макарович. Про те, чи зміниться ситуація після президентських виборів 2010 року, а також про «високу» роль виборчої кон’юнктурщини та низький авторитет інституту президентства — в інтерв’ю Леоніда КРАВЧУКА «Дню».

— Леоніде Макаровичу, як ви оцінюєте останні події у парламенті, зокрема, тактику Партії регіонів, представники якої з ранку кажуть, що не блокуватимуть ВР, а до вечора діють навпаки?

— Я гадаю, у представників ПР є соціологія, яка свідчить, що блокадна позиція любові до народу та захисту народу підвищує їхній рейтинг. Люди до цього ставляться позитивно, і тут є логіка. Дійсно, як, цікаво, люди можуть виступати проти збільшення власних прибутків? Як не радіти, що завтра ти отримаєш замість 500 гривень — 1000? Однак питання в іншому. Питання в тому, що ця тисяча через інфляцію потім може перетворитися в 200 грн. А ось про це, на жаль, людям ніхто не говорить.

Економіку не перехитрити: чим більше грошей кидається в обіг, тим швидше зростають ціни і галопує інфляція. Я це знаю не з чуток, оскільки пережив це на власному досвіді в 1992 — 1993-х роках. Тоді представники президента в областях приїжджали до Києва, сідали в кабінеті й доводили, що люди не можуть за таку зарплату вижити. І я це також чудово розумів! Був у мене радником академік Ємельянов, Симоненко, Слєпічев, словом, багато людей — практиків і теоретиків. Тож представникам регіонів експерти казали, що якщо гроші віддамо людям (не маючи зростання виробництва, інших джерел закріплення цих коштів в економіці), — інфляція неминуча. Але вони не вірили! В результаті, коли до цього додалися зовнішні чинники (наприклад, ціна на енергоносії піднялася неймовірно), інфляція за один лише рік зросла в 10 000 разів. Вдумайтеся в цю цифру — десять тисяч! У результаті гроші почали мішками носити, люди не знали, що з ними робити. Ось до таких наслідків можуть призвести сьогоднішні «добрі» наміри регіоналів. Разом із тим вони продовжують наполягати на своєму заради завоювання, підкреслюю, гнилого авторитету.

Так, дійсно, люди живуть погано, зарплати, пенсії — невеликі. Найстрашніше в тому, що Партія регіонів просто грає на цій тематиці, не замислюючись про наслідки. Я особисто дивлюся на все це як на біду, що прийшла до України, бо ніхто сьогодні не піклується про завтрашній день. Якщо завтра, допустимо, Партія регіонів та Віктор Янукович перемагають на президентських виборах, він зтикнеться не просто з бідою — з трагедією. Чому? Бо вивести Україну зі стану, в який він та його команда її сьогодні заганяють, практично нереально.

— Ви мимохідь торкнулися теми президентських виборів. Цікаво було б почути вашу думку щодо недавнього об’єднання в один блок для участі в президентських виборах КПУ, СДПУ (О), «Справедливості» та «Союзу лівих сил». Дивний конгломерат, чи не так?

— Щодо цього, зауважу наступне. Це штучне об’єднання, що не має жодних перспектив, бо різні сили, що ввійшли в так званий блок, мають абсолютно різні програми. За великим рахунком, у них взагалі немає нічого спільного.

— А ви все ще є членом СДПУ (О)?

— У зв’язку з тим, що мене та рядових членів партії ніхто не запитував, чи можна це робити (об’єднуватися в блок. — Авт.), я вирішив вийти з лав Об’єднаної соціал-демократичної партії.

Повинен був би зібратися з’їзд, у ході якого делегатам аргументували, з якою метою це робиться, тощо. Цього не було. Вони ж зробили це в закритому, кулуарному режимі.

Я виходжу з СДПУ (О), бо прийняте рішення, по-перше, було затверджене в закритому, недемократичному режимі. Тепер, якщо дотримуватися цієї логіки, я маю голосувати за Симоненка, чи що!?

По-друге, позиція Політбюро СДПУ (О) в цьому випадку не співпадає з моєю позицією. І не просто не співпадає — суперечить моїй позиції.

Оскільки моєю думкою ніхто не цікавився, все зробили без мене, то я роблю (виходжу з партії) без них, і я тепер не з ними.

— А якщо дивитися не під виборчим — під ідеологічним кутом. Про що свідчить об’єднання абсолютно різних програм (наприклад, КПУ і СДПУ(О)? Про девальвацію ідеологій?

— Як на мене, тут про ідеологію взагалі не йдеться, бо ідеологія вимагає висоти знань. А в цьому випадку ставиться одне єдине питання: як використати комуністичний паровоз і рейтинговий паровоз Симоненка, щоб потім у ході парламентських виборів в’їхати до Верховної Ради? Ця тактика не нова, оскільки не так уже й давно націонал-патріоти використали паровоз Ющенка.

Тож ідеологія, програма і все інше для них — умовності, формальності, словом — дрібниці. Все забувається заради одного — поповнити армію парламентаріїв. Інших цілей не існує за визначенням. Це корпоративний, особистісний інтерес, не більше й не менше.

А загалом проблема полягає в тому, що ті, хто нині так прагне до влади, й ті, хто нині перебуває на посадах у СДПУ (О), не доросли до справжньої європейської соціал-демократії. Вони є кон’юнктурниками.

— Як ви вважаєте, народ відрізняє політичне зерно від полови, з урахуванням великої кількості останнього «добра»?

— Вважаю, люди ще не розібралися в цьому до кінця. І тут краще, ніж Шевченко, не скажеш: «Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани...». Хто нам сьогодні потрібен? Шевченко нам потрібен, щоб вийшов він і прямо в очі їм це сказав, адже ця характеристика точно підходить для більшості наших кандидатів у президенти.

Ви лишень погляньте, кого тільки немає серед претендентів на президентську посаду! Музиканти, художники... Учасники ралі, штурмани, танкісти, пілоти, скелелази. Ще в нас є лінгвісти, знавці витонченої російської словесності, як то кажуть. І що, ви гадаєте, це все? Якби... Можна, звичайно, над цим посміятися, якби не було так сумно. За Україну боляче, адже рівень загальної (а також історичної та політичної) культури, рівень освіти — нижчий за ватерлінію!

Ми з вами побачимо ще стільки всього, що цей бідний народ зомліє... Зараз відбувається щось таке, що складно взагалі пояснити.

— Чому так відбувається, де, на вашу думку, шукати коріння?

— Скажу відверто, чому. Бо за останні п’ять років статус президентської посади скомпрометований, висота президентської влади рекордно знижена, як, проте, і сама фігура президента. Наведу приклад. Я ніколи не коментував тему Гонгадзе й тему отруєння Президента. Але як реагувати, коли я двічі чую від Президента України, що матеріали у справі Гонгадзе невдовзі передадуть до суду, а потім виявляється — немає зовсім нічого. Порожньо, нуль!

Аналогічна історія з отруєнням. Я чую від самого Ющенка, що він точно знає, де виготовлений діоксин, хто його перевозив і хто насипав. Якщо все це відоме, чому, цікаво, всі ці люди досі ходять на волі?!

Тож виникає питання. Якщо сам Президент і кандидати в президенти не можуть із собою розібратися, як вони в країні лад наведуть? Якщо вони не можуть вирішити свої власні проблеми, як же вони про Україну можуть подбати?..

Адже в них головне завдання яке? Протестувати, блокувати, зупиняти, руйнувати все, що робить уряд. Я не кажу, вірно чинить Кабінет Міністрів, чи ні. Але він прагне щось робити, а вони сидять і думають: як знайти щось таке, щоб одурманити народ, оббрехати всіх і вся, потім сісти в крісло і знову використати українську землю у своїх корисливих інтересах.

Так ось, я кажу їм усім одне: потрібно любити цю землю, Батьківщину свою любити. А вони люблять землю ту, яка кладе їм гроші до кишені. Але це ж кардинально різні речі!