Михайло ДОБКІН: «Із революцією в парламенті ми вже стикалися»

Жодне політичне загострення, пов’язане з передвиборною ситуацією в Україні, не здатне паралізувати роботу законодавчої та виконавчої влади. Таку позицію висловив у інтерв’ю «Дню» народний депутат від фракції СДПУ(О), довірена особа кандидата на посаду президента Віктора Януковича в Харківській області Михайло Добкін. На думку депутата, уряд і парламентська більшість дуже пишаються досягнутими спільними зусиллями результатами, щоб дозволити нівелювати їх на догоду чиїмсь політичним амбіціям. Рецепт протиотрути вкрай простий — займатися справою попри будь-які демарші парламентських радикалів.

— Через кілька днів відкривається 6-а сесія Верховної Ради. Ряд політичних сил не приховують намірів із перших днів підняти безліч суто політичних питань. У зв’язку з цим координатор парламентської більшості Степан Гавриш прямо заявив, що продуктивної роботи від колег не очікує. Отже, 7 вересня в Україні починається просто шоу?

— Політичне шоу в нас ніколи не закінчувалося. Точніше, перманентним воно стало впродовж останнього року. З урахуванням того, що до виборів ми підійшли дуже близько, шоу триватиме. З подвійною силою.

— Схоже, в сесійному залі знову лунатимуть різкі вимоги до представників виконавчої влади, у разі невиконання яких можуть розпочати блокування трибуни або ж вуличні акції. Що робитимуть центристські фракції, які опинилися між «двох вогнів» — опозицією й урядом, відповідальні за роботу останнього?

— Крім роботи, яку зобов’язані робити депутати, нам робити нічого. На всі політичні «викрутаси» більшість може відповісти лише прийняттям потрібних країні законів, зокрема бюджету на наступний рік. Зі спробами «силового» захоплення влади в парламенті ми вже неодноразово стикалися, і нам відомі методи, як із цим боротися. Я не думаю, що вигадають щось нове, — адже завдання стоїть одне і те ж. А саме: зірвати окреслену протягом останніх півтора року робочу зв’язку «парламент — Кабмін», тим самим не дати уряду реалізувати його соціальні програми, підірвати імідж влади в очах громадськості. А що стосується вулиці, то людям такі ігри вже добряче набридли. Та кількість людей, яку опозиція виводить останнім часом, навряд чи здатна щось вирішити.

— Найважливішим завданням майбутньої сесії називають внесення змін до Конституції України. Кілька політиків — Леонід Кравчук, Степан Гавриш, — висловили впевненість, що принаймні після першого туру виборів 300 голосів зібрати вдасться. Проте оптимістичних оцінок вистачало й перед остаточним голосуванням щодо законопроекту №4105, який у результаті не пройшов. Який ваш прогноз?

— Є люди, які не приймуть політичну реформу ніколи, під жодним «соусом». Їх ми до уваги не беремо. Але раніше було чимало народних депутатів, які не голосували за реформу не з політичних міркувань, а тому, що вони до пуття не розуміли, про що йдеться. Сьогодні я бачу, що таких стає дедалі менше. Тому набрати 300 голосів буде під силу.

— Ви впевнені, що парламентська більшість, яка «породила» щонайменше двох конкуруючих між собою кандидатів на посаду президента — В. Януковича й А. Кінаха, як і раніше, здатна на вияв єдиної політичної позиції?

— По-перше, більшість не «породжувала» цих кандидатів: кожен із них особисто приймав рішення висуватися чи не висуватися. По-друге, з огляду на всю мою повагу до Анатолія Кінаха, я не вірю, що він здатен вплинути на кінцевий результат виборів.

— А в чому сенс підтримувати скорочення повноважень глави держави для, наприклад, фракції «Регіони України», представники якої вже через два місяці розраховують стати партією влади № 1?

— Фракція «Регіони України» проявила себе в парламенті як конструктивна, державницька та досить дисциплінована команда. Я впевнений, що такою вона виявиться й тоді, коли ми голосуватимемо політреформу.

— А якщо ті самі «Регіони» несподівано проявлять іншу позицію і політреформа не пройде, як це може позначитися на підтримці силами більшості і, зокрема, вашою фракцією, кандидатури Віктора Януковича?

— Політична реформа може не пройти, — ніхто не має стовідсоткової впевненості в її проходженні. Але якщо це відбудеться, то, напевно, не з вини Віктора Януковича та фракції «Регіони України», а цілком з інших причин.

— Для багатьох спостерігачів було несподіванкою, що політична сила, яку ви представляєте, — СДПУ(О) — взялася підтримувати кандидата на посаду президента Віктора Януковича. Що есдеки сподіваються отримати для себе після його перемоги?

— Особисто я як соціал- демократ від приходу Віктора Януковича на посаду глaви держави сподіваюся отримати збереження наявного економічного зростання, підвищення добробуту людей, максимального використання потенціалу співпраці нашої країни як із ЄС, так і з ЄЕП.

— Ви готові виявитися в опозиції в разі перемоги Віктора Ющенка?

— Звичайно. Хоча вірю, що цього не станеться.

— Як, на вашу думку, загострення політичної боротьби найближчими місяцями може позначитися на роботі економіки?

— Чесно кажучи, до кінця літа — початку осені я чекав бурхливіших подій, пов’язаних із виборами. Те, що відбувається зараз, підтверджує: так, Віктор Янукович — кандидат на посаду президента, так, він займається виборчою кампанією, але він ще й прем’єр-міністр і відповідальний за все, що відбувається в нашій країні. Зараз готується бюджет на 2005-й рік, — тобто вибори виборами, а життя триває, і ніхто в Кабміні роботу не кидав. У людей, які працюють в уряді, вистачить розуму, витримки і сил для того, щоб нікому не дозволити заради якихось політичних амбіцій стерти все те хороше, що досягли цей і попередні уряди в економічному плані.

— До питання про бюджет. Чи не станеться так, що бюджет-2005 буде наскрізь популістським?

— Не станеться. Адже не був бюджет 2004 року популістським. Зараз стихли всі ті критики, які говорили, що в бюджеті «повітряні» гроші, що вони спрямовані не на те. Подивіться на сьогоднішнє зростання ВВП, — він випереджає всі найоптимістичніші прогнози. Ми пожинаємо результати того, що заклав уряд задовго до виборів — рік тому і більше, коли ще ніхто не знав, що Віктор Янукович буде єдиним кандидатом. Це була цілеспрямована політика Кабінету Міністрів, яка привела до того, що на даний момент стало можливим спрямувати майже 7 млрд. грн. на підвищення соціальних виплат. Уперше за всю історію незалежної України сталося таке масоване вливання грошей у підвищення добробуту людей. Це робили не під вибори, а планово, на це розраховували, закладали і планомірно досягали успіху. Отже, бюджет 2005 року не буде ані популістським, ані політичним компромісом із кимось. Це буде реальний бюджет, який вийде, безсумнівно, більшим за бюджет 2004 року, але який також виконають, як і бюджет цього та минулого років.

— Ще задовго до виборів і опозиція, і влада обвинувачували одна одну в намірах профінансувати власну виборчу кампанію за рахунок бюджету. Чи можливе приховане фінансування витрат на виборчу кампанію того чи іншого кандидата за рахунок бюджетних коштів?

— Абсолютно неможливо. Точніше, я би не говорив, що це неможливе апріорі. Але ми ж розуміємо, які колосальні гроші доводиться витрачати на виборах будь- якому кандидату. Взяти їх із бюджету неможливо.

— А якусь частину?

— Також ні. Уряд настільки пишається тим, що вперше за багато років вдалося налагодити бездоганне виконання бюджету, що ніхто не дозволить щось змінювати.

— Згідно із законом «Про вибори президента України», на виборчу кампанію кандидату дозволяється витратити відносно невелику суму — 10 мільйонів гривень. Ви пройшли мажоритарку, добре знаєте, скільки коштує агітація. Чи реально перемогти на загальнонаціональних виборах, вклавшись за витратами в 10 мільйонів гривень?

— Одному кандидату забракне і 10 мільярдів, а іншому вистачить і меншої суми, ніж 10 мільйонів. Якщо людина має ім’я, якщо сформувалося ставлення до неї людей, — це замінить, перекладаючи на гроші, колосальну суму. Я не можу говорити за інших кандидатів, але той, якого я представляю, цілком у даний кошторис витрат вкладеться. Але не гроші приведуть його до перемоги на президентських виборах. А лише те, що він робив для країни, робить і збирається робити.