О-олігархія

... В СНД з кукурудзою, пшеницею, шиншилами й особливо радянським народом — зовсім кепсько! Тож ми підхопили цю естафетну паличку й заходилися вирощувати нову економічну спільноту — олігархів. Однак, аби розмножувати олігархів у неволі, необхідно знати повадки, смаки та звички цього феномену пострадянської природи.

Власне, у цій статті зроблено першу спробу розкласти олігархів по поличках з точки зору безсторонньої науки.

РОЗМНОЖЕННЯ ОЛІГАРХІВ

Олігархи дуже добре розмножуються там, де є нафта, газ, боксити й алмази. Це найсприятливіше середовище для розмноження олігархів. Вони буквально на ваших очах ростуть як на митних пільгах, набирають вагу, жиріють (у деяких країнах їх так і називають — «жирні коти»). Проте, немає правил без винятків. Недавно весь світ приголомшила звістка з Росії, де місцевим ученим удалося виростити досить велику особину на звичайних «Жигулях».

З огляду на особливу цінність (а олігархи — це не лише цінне хутро, а й три-чотири мільярди доларів), олігархів часто крадуть і потай від громадськості вивозять із країни. Для недопущення таких обурливих випадків і створили міжнародну наукову організацію СНД.

У рамках СНД олігархів по черзі привозять у всі країни співдружності й випускають на волю. Учені збирають безцінний матеріал про поведінку олігархів у незнайомому й часто ворожому для них середовищі. Опинившись на волі, олігархи передусім, як уже згадувалося вище, знаходять нафту й газ (Росія, Туркменістан, Азербайджан). Після того, як нафту й газ знайдено, олігархи починають із різноманітного підручного матеріалу старанно будувати нафтогазопроводи. Неймовірно, але так само як птахи завжди летять на південь, олігархи без компаса й мап завжди тягнуть нафтогазопроводи на захід. Очевидно, тут діють інстинкти на підсвідомому рівні.

Коли нафти й газу немає, олігархи виявляють дивовижну пристосовуваність. У Білорусі вони харчуються митними пільгами, у Чечні — відновленням промисловості й житлового комплексу, у гарячих точках — поставками зброї. Що їдять олігархи в Україні невідомо й досі! (Деякі дилетанти стверджують, ніби шахтарські зарплати. Але з точки зору суворої юриспруденції це не доведено. Тож ми відкидаємо ці вигадки як псевдонаукові сенсації. Чи можна виростити олігархів на «Запорожцях»? Ось питання для допитливих умів!)

При розплоджуванні олігархів ні в якому разі не змушуйте їх сплачувати податки! Від податків олігархи чахнуть, хиріють і невдовзі дохнуть. Від податків олігархів можуть вилікувати лише офшорні зони. Проте ці ліки дуже рідкісні, дорогі й випускають їх лише за кордоном. Усі спроби налагодити виробництво офшорних зон в Україні (Донецька й Маріупольська) завершувалися невдачею.

ЗАБАРВЛЕННЯ

Олігархи бувають найрізноманітнішого забарвлення. У різних регіонах світу цінують особин різного забарвлення. Так на Заході дуже полюбляють рудих олігархів, а в Росії навпаки — лисих. Однак повсюдно цінують сріблястого (сивого) олігарха.

ШЛЮБНИЙ ПЕРІОД

Дуже цікаво спостерігати шлюбні ігри олігархів у період виборів президента. Олігарх обирає претендента й дуже зворушливо й ніжно залицяється до нього до самісінької інавгурації. Олігархи моногамні (себто зберігають вірність своєму обранцеві на весь президентський термін). Проте, судячи з листів наших читачів, у деяких географічних ареалах (Красноярський край, Дніпропетровська область) під час політичних катаклізмів помічено винятки з цього правила.

ПОВЕДІНКА У ЗГРАЇ

Олігархи прославилися вельми незалежним і примхливим характером. За звичайних умов вони ніби коти гуляють як самі собі знають. Більше того, олігархи помічають свій район проживання фінансово-промисловими групами, й горе тому олігарху, котрого занесе на чужу територію. Але, за важких погодних умов, під час сильних заморозків чи фінансових криз олігархи збираються у зграю й зігрівають одне одного своїми активами. Велика справа — фінансовий інстинкт виживання!

Олігархи — дуже скромні. Жоден олігарх із почуття сором’язливості (яке доходить до маразму!) не зізнається у своїх доходах. Усі олігархи, навіть обіймаючи високі державні пости, живуть на ганебно маленьку зарплату. Тож олігархи не потребують ніяких побічних заробітків, будь то акції «Газпрому», написання книжок чи розвантаження вагонів.

Аби визначити справжню вартість олігархів, раз на рік у швейцарському місті Давосі влаштовують виставку олігархів. Кожного олігарха, зважаючи на їхню скромність, доставляють на окремому власному літаку. Купивши, за символічну плату квиток на виставку, публіка може спостерігати, як натовпи цих милих представників економічної фауни й політичної флори гуляють вулицями Давоса без намордників й охорони та грають одне з одним у народну олігархічну гру «Дай кредит».

Під час виставки від олігархів вимагають продемонструвати всі свої навички й уміння: від розпивання шампанського до (ви не повірите) катання на снігокатах!

Підсумки виставки підбиває часопис «Форбс».

ОЛІГАРХИ ТА МАС-МЕДІА

Олігархи дуже полюбляють журналістів, але тільки ручних. Журналісти олігархів не полюбляють, проте охоче їдять у них із рук. Я сам, правда, не куштував, але судячи з комплекції деяких відомих політичних оглядачів — це вельми поживно!

Диких журналістів олігархи не полюбляють такою мірою, що часом влаштовують на них безжалісне полювання. Утім, диких журналістів не полюбляє ніхто.

ОЛІГАРХИ Й НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ

Серед олігархів дуже багато євреїв. Ви запитаєте: «Чому?» А чому в НБА так багато негрів, в НХЛ — росіян, а в Якутії — якутів? Вважаймо, що це і є та сама «об’єктивна реальність, дана нам у відчуттях». (*)

Остерігайтеся підробок. Недобросовісні заводчики олігархів можуть спробувати замість олігархів усучити вам нових росіян, нових українців чи нових вірмен.

(*) Ленін В.І. Повне зібрання творів у 55 томах. Охочий та знайде!

ОЛІГАРХИ Й КУЛЬТУРА

Олігархи відчувають непоясненну ніжність до діячів культури й установлюють для них великі грошові премії. Діячі культури, котрі отримали ці премії, відповідають олігархам такою самою ніжністю й відданістю.

Діячі культури, які не отримали премію, лають олігархів нецензурними словами й ховають за пазухою булижник — зброю культурних людей.

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ  (ПРИНАЙМНІ, ВЕЛЬМИ СПОДІВАЮСЯ!)

Добрі, веселі, заможні олігархи є прикрасою будь-якої країни. Угорщина й Чехія провели економічну реформу, вступили в НАТО, отримали величезні інвестиції. «Фігня!» — кажемо ми. Покажіть ваших олігархів. Немає? Ну й мовчіть у ганчірочку! Подейкують, недавно наші найвищі урядовці нарікали, що в нас, мовляв, також немає олігархів. Готовий із ними посперечатися! Взяти, приміром, мого доброго знайомого Петра Володимировича, в котрого завжди (!) можна перехопити десятку до зарплати. Чи олігарх Петро Володимирович? Поза сумнівом! Також немає сумнівів стосовно Павла Івановича. Уся справа в масштабах. Але дозволю собі відзначити: «Олігархи всілякі потрібні, олігархи всілякі важливі»!

Мабуть, з метою поліпшення породи українських олігархів, пан Президент запросив Бориса Абрамовича. Борис Абрамович — як найяскравіший (і ніде правди діти — розумний) олігарх, безумовно, принесе на нашу землю найсучасніші досягнення науки про розплодження олігархів.

Проте, я дуже побоююся, що в процесі селекції схрумають і Петра Володимировича, і Павла Івановича разом із тельбухами!

У кого я тоді десятку до зарплати позичатиму, а?!

P.S. Прошу читачів висунути мене номінантом на премію, встановлену Борисом Абрамовичем Березовським у царині літератури.