Передчуття спалаху

Якось на початку літа, розповідаючи про ситуацію в українській економіці, прем’єр-міністр Азаров процитував відомий вислів Сталіна: «Жить стало лучше, жить стало веселее». Можливо, хтось справді повеселішав при Вікторі Федоровичу і Миколі Яновичу, але це явно не опозиція. То тут, то там з’являються повідомлення, що заарештований і посаджений черговий соратник Юлії Тимошенко.

Днями на сайті Інтерполу в списку розшукуваних осіб з’явилося ім’я екс-міністра економіки Богдана Данилишина. Втім, українським журналістам вдалося розшукати академіка-втікача раніше оперативників. У телефонному інтерв’ю Kiev POST Богдан Михайлович повідомив, що все-таки повернеться до України, а зараз перебуває на лікуванні, щоправда, не сказав де. Раніше висувалися версії, що Данилишин переховується в Німеччині, а саме — в Кельні. Навіть казали, що він проситиме притулку в цій країні.

Як уже писав «День», колишнього міністра економіки звинувачують у спричиненні збитків державі у розмірі 4,5 млн. грн. Крім того, його підозрюють у незаконній закупівлі палива для армії у 2008—2009 роках, що збільшує збитки ще на 14 млн. гривень.

У БЮТ усе це називають політичними репресіями. І чекають, коли влада добереться до Турчинова. Те, що це рано чи пізно станеться, схоже, ні в кого сумнівів не викликає. Вже з’явилися повідомлення, що його ось-ось викличуть на допит до Генпрокуратури. Сам Турчинов позавчора заявив, що готовий відповідати за будь-які свої дії в уряді.

Заарештують Турчинова чи ні? Коли і як змінять Конституцію? Чи продовжать повноваження нинішньої Верховної Ради аж до 2015 року? Про це й багато іншого ми поговорили з політологом Віктором Небоженком.

— Вікторе Сергійовичу, існує думка, що Данилишина шукають, щоб вийти на Турчинова. Чи справді все зводиться до персони Турчинова. Чи ці справи не зв’язані? Данилишин — сам по собі, Турчинов — сам по собі?

— Турчинов не може бути сам по собі. Його цинічна формула — все від Бога, все від мене. Я не вважаю, що Данилишин міг щось робити без Турчинова. Інша річ, що звинувачення, пред’явлені Данилишину, виглядають єзуїтськими і смішними для будь-якого чиновника середньої руки. І зараз, і раніше, і в майбутньому. Тендерні порушення в нашій країні відбуваються щохвилини. Данилишина звинувачують у тому, чого він міг і не знати, в тому, що є звичайною практикою і для сьогоднішньої донецької влади, і для ющенківської влади, і для кучмівської. На цьому українська бюрократія стала багатшою за українську буржуазію. Ось у чому пікантність ситуації.

— Як ви прогнозуєте, заарештують Турчинова чи побояться це зробити?

— Десь до Нового року. Вони ще не набрали матеріалу. Потрібно, щоб Данилишин дав свідчення. Взагалі, звичайно, мучити справжнього професійного ученого (Данилишин є академіком НАН України. — Авт.), який абсолютно випадково залетів у владу, — це неправильно. Я його ніскільки не вибілюю, але він настільки не схожий на ворога українського народу, що навіть Азарову не повірять. Швидше за все, це все-таки підбираються до Турчинова.

І так як ми маємо двох віруючих — один Янукович, інший Турчинов. То, швидше за все, віддані чиновники принесуть Януковичу голову Турчинова до Різдва на блюдечку з блакитною смужечкою.

— Можливо, йому ще на блюдечку з блакитною смужечкою принесуть нові повноваження. Тема зміни Конституції мусіюється вже давно, але днями в інтерв’ю китайським журналістам Янукович чітко заявив, що є прибічником Конституції 1996 року. Ось пряма цитата: «Я не раз казав, що прийнята 1996 року Конституція відповідає світовим стандартам. І це всі визнають».

— Тут є кілька проблем. Із погляду деформації української демократії, це все можна зробити нашвидкуруч за три місяці — повернути Конституцію 1996 року, використовуючи ресурси Януковича і повну розгубленість опозиції.

Але є ще одна ситуація. Якщо Янукович повертає собі повноваження Кучми, то він, по-перше, повинен пам’ятати, що сталося 2002 року (я маю на увазі смерть Гонгадзе і касетний скандал). Тобто еліта відразу ж починає шукати потенціал для боротьби з тоталітарною владою. Це перше. Друге, тоді не потрібний буде парламент. А парламенту це неприємно. Вони не дурні люди.

І третє, йому тоді буде не потрібна Партія регіонів. Його повноваження дозволять йому керувати країною без спирання на якусь там публічність. Він сам собі господар, сам собі лідер. І йому поруч не потрібна велика кількість людей, які допомагатимуть у цій справі.

— До речі, багато політологів зазначають, що олігархи можуть чинити опір скасуванню політреформи.

— В тому, що на нас чекає якась колосальна інтрига, можете не сумніватися. Подивіться на обличчя десяти найбагатших людей України. Вони день і ніч проводять у переговорному процесі: «Що з ним робити?».

Я про інше. У парламенті багато хто не криючись заявляє, що не хоче повернення «принципу фаворита». Голова АП є ні чим іншим, як віце-президентом. Вони не хочуть появи віце-президента. Неважливо хто це — Медведчук, Льовочкін чи хтось інший.

— Ви, напевне, звернули увагу, як у Німеччині, порушивши протокол, Льовочкін став на чолі делегації. Попереду міністра закордонних справ Грищенка. Хоча він всього лише chief of staff Президента.

— Це вже початок конституційної реформи. Інституція, якої немає в Конституції, стала вище МЗС. Узагалі, вся ця поїздка носила формальний характер.

Гадаю, що вже ніякий візит за своєю значимістю не перевершить поїздки до Харкова. Янукович у перші місяці свого президентства виклав усі козирі. І тепер іншим великим державам немає про що розмовляти з Януковичем. Адже легше поговорити з Путіним.

— Близько десяти днів тому опозиція запустила інформацію, що в надрах АП готуються продовжити повноваження нинішньої Верховної Ради аж до 2015 року. Спочатку ця історія здавалася вигадкою. Але ніхто з регіонів не підтвердив цю інформацію і не спростував. Тепер ця історія вже не здається такою міфічною. Як ви вважаєте, депутати візьмуть цей «хабар»?

— Вони-то візьмуть. Я теж із ними обговорював цю проблему. Але як недепутат я їм кажу: «Люди, виконане прохання не є послугою». Це старий принцип цинічної політики. Немає ніякої гарантії, що Янукович не скористається яким-небудь приводом, наприклад, відсутністю туалетного паперу у Верховній Раді, і не розпустить їх. Отримавши великі повноваження, навіщо йому тримати свідків злочину. Це не відповідає теорії криміналістики. Я їм це казав: «Хлопці, вас розженуть за першої ж нагоди». Вони відповідають: «А ми не даватимемо приводу». А як вони не дадуть приводу? Скажімо, не прийдуть вчасно на нараду на шосту ранку. Ось вам і привід. Непокора. Негайно розігнати. От і все.

— Разом із тим, рейтинг влади падає. Ви, напевне, бачили останню соціологію. За Партію регіонів зараз проголосувало б 27,6% виборців проти 41,5% у травні. Рівень повної підтримки дій Віктора Януковича з 39,7% в травні з’їхав до 22,5% у серпні, у Миколи Азарова він упав удвічі — з 31,7% до 16,9%. Це нормальний процес чи якось пов’язане з комунальними платежами і гречкою?

— Це не пов’язане з результатами, це нормальний процес. Нічого страшного поки що не має. Вони ще не знайшли себе. Країна відійшла від президентських виборів. Хворів організм, була лихоманка, що називається «президентські вибори». Градус політичного життя був штучно завищений, а тепер це опускається до своїх стандартних станів. Але тепер уже включаються глибинні чинники — оцінка, диспути, розчарування, втома...

— Офіційний початок політичного сезону — 7 вересня. Тимошенко всіх скликає під Верховну Раду на мітинг. Ви відчуваєте в суспільстві якісь протестні настрої?

— Ні. Це дуже важливий момент у політичній психології. Виникає певна байдужість. Але це байдужість і до опозиції, і до влади. Ось у чому проблема. Так, страждає опозиція, яка не може, як раніше, з будь-якого приводу збирати по 100 тисяч осіб. Але це виключно хвилеподібні процеси. Річ не в підвищенні ціни на гречку, а, можливо, в спалахах на сонці або в повіві весняного вітерцю. Раптом люди різкіше починають реагувати на політичні імпульси.

Зараз насправді період загасання всієї політичної активності. Жоден Майдан зараз не можливий, але це все тимчасове явище.

— А коли почнеться нова хвиля?

— Коли почнуться розмови на кухнях, коли почне збиратися інтелігенція, коли почнуть зникати журналісти, коли почнуть саджати людей, які взагалі ніякого стосунку до політики не мають. Нарешті, коли почнуть з’являтися масові анекдоти про сьогоднішню владу. Це буде передчуттям спалаху.