Перемога правди

Вчора Європейський парламент на ранковому засіданні у Страсбурзі одностайно ухвалив Резолюцію щодо вшанування трагедії Голодомору 1932 — 1933 років в Україні

Тим самим цей поважний законодавчий орган, до складу якого входять 785 депутатів з 27 країн-членів ЄС, приєднав свій вагомий голос до тих країн та міжнародних організацій, які вже визнали Голодомор в Україні 1932 — 1933 років. Спільна резолюція була узгоджена представниками групи народних партій, групи лібералів, «зелених» та групи «Союз за Європу націй» та групи соціалістичних партій.

У першому пункті Голодомор визнано жахливим злочином проти українського народу та проти людства; суворо засуджуються такі дії, зокрема, проти українського селянства, які супроводжувалися масовим знищенням людей та порушенням прав і свобод; висловлюється симпатія українському народу, який пережив трагедію Голодомору, а також висловлюється повага тим, хто помер в результаті штучного голоду 1932 — 1933 років; міститься заклик до країн колишнього СРСР відкрити архіви, що стосуються Голодомору, для проведення досліджень щодо його організації.

У другому пункті резолюції пропонується доручити Президенту Європарламенту переслати текст резолюції до Ради ЄС, Єврокомісії, уряду і парламенту України, а також Генеральному секретарю ООН, Генеральному секретарю ОБСЄ та Генеральному секретарю Ради Європи.

Нагадаймо, що 3 липня цього року, незважаючи на заперечення представників Росії та Казахстану, Парламентська Асамблея Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ПА ОБСЄ) прийняла резолюцію щодо Голодомору в Україні, у якій «рішуче пропонується всім парламентаріям вжити заходів для визнання факту Голодомору в Україні».

ПА ОБСЄ також підтримала ініціативу України щодо «розкриття всієї правди цієї трагедії українського народу, зокрема, шляхом проведення просвітницької роботи про Голодомор на міжнародному й національних рівнях».

23 вересня Палата представників конгресу США виступила із засудженням сталінського Голодомору в Україні в 1932 — 1933 роках і вшанувала пам’ять його жертв у зв’язку з 75-ю річницею трагедії. «Майже 10 мільйонів українців загинули з 1932 по 1933 роки з волі тоталітарного сталінського уряду колишнього Радянського Союзу, який навмисно викликав на Україні голод у спробі зламати опір цієї країни проти колективізації та комуністичної окупації», — йдеться в документі.

Поки що Україні не вдається домогтися визнання Голодомору в ООН. 11 липня 2008 року Генеральна асамблея ООН на пленарному засіданні відмовилася винести на порядок денний своєї нинішньої сесії питання про Голодомор в Україні, відхиливши таким чином прохання українського МЗС визнати події 1930-х років геноцидом українського народу.

Наскільки важливим є значення резолюції Європейського Парламенту, йдеться в матеріалі одного із її авторів Чарльза Теннока.

КОМЕНТАР

Підтвердження нашої правоти

Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ, представник України при Європейських співтовариствах:

—Насамперед, резолюція важлива для європейців в цілому, а Європа це наш регіон і наша батьківщина. Ми говоримо правду про те, що було і на цьому можемо будувати майбутнє. І на цьому будуть вчитися наші діти. Якщо наші батьки чи ми самі не всі з цим погоджуємося, то наші діти мають на цьому вчитися. І це будуть зовсім інші діти. Це будуть діти з дійсно європейським мисленням.

Наскільки ця резолюція потрібна саме сьогодні? Сьогодні є ще живі люди, які врятувалися від Голодомору. Їм на тому світі не буде потрібно ні визнання, ні пам’ять. Воно їм потрібно сьогодні. У них теж є діти і онуки, яким вони про це скажуть. Коли такі речі відбуваються, коли те, що складно проходило в нашому суспільстві, визнається і на європейському просторі, і визнається в світі в цілому, то це допомагає нашому суспільству зрозуміти, який правильний крок ми на якомусь етапі зробили, як це було нелегко, але це було правильно. Це підтвердження нашої правоти, яке допомагає переходові від складного і незрозумілого минулого до нормального відкритого майбутнього.

Щодо повідомлень у деяких ЗМІ, що не було визнано Голодомор геноцидом? Мені здається, що це абсолютно неправильний посил. Для нас, для українців це був геноцид у тому розумінні, що знищували нас. Якщо, скажімо, в казахському народі є теж розуміння, що у них це явище теж набрало таких форм, мало такі масштаби і так позначилось на їхній нації, хай вони про це говорять і хай вони цим займаються. Для нас це геноцид, це було ухвалено у Верховній Раді і це головне.

Європейський Союз кваліфікує це близько до нас. Бо в резолюції є слова про Конвенцію, в якій говориться про геноцид. Але ми не повинні їх притягувати штучно. Кожна трагедія має свій вимір і свої особливості. Голокост був, по суті, геноцидом єврейського народу. І назва йому Голокост. Голодомор був, по суті, геноцидом українського народу. Але назва йому Голодомор. А говорити, чи дали слово «геноцид» чи ні, це, перш за, все наруга над пам’яттю, а якщо виходити з реалій сучасного політичного життя — дрібне політиканство. Вже через п’ять років ніхто не буде говорити про це. Всі забудуть ці деталі, бо не важливі. Важливо, що нашу чорну сторінку історії визнали як таку і вшанували пам’ять наших загиблих. І ми затверджуємо те, на що маємо право.