Сергій ВАСИЛЬЄВ: «Конкуренція влади і опозиції — природна. Але треба мати гальма»
Сергiй ВАСИЛЬЄВ
— Повернiмося до подій вечора у понеділок. Чим можна пояснити логіку дій депутатів?
— Була логіка групи депутатів, які заявили, що таким чином вони хотіли привернути увагу до себе, зібрати по суті прес-конференцію у стінах Національної телекомпанії і дати ще один інформаційний привід заговорити про себе. Ця логіка дуже проста і зрозуміла. Вона не потребує якогось супер-осмислення. Я можу лише продовжити: вони шукають барикад, героїки, крові. Цим людям потрібен конфлікт. Під час перебування у Національній телекомпанії, зі слів її президента, вони намагалися з будь-якого приводу створити конфлікт. Вони чiплялися до міліціонерів, провокували їх на якісь дії, які можна було б використати для скандалу, мовляв, їх не пускали, їм перешкоджали і т.д. Тобто вони створювали на кожному кроці можливість провокації. Оце і є політичний екстремізм — у своєму, так би мовити, чистому лабораторному вигляді, і все, що мало місце в НТКУ, — відбувалося за логікою політичного екстремізму. Опозиція, яка претендує на цивілізоване ставлення до себе з боку влади, не має права поводитися нецивілізовано.
— А якою була логіка телекомпанії, влади у цьому випадку? Чому сталося так, що населення вчасно не отримало інформацію, що саме відбувається? УТН так у той вечір і не вишли в ефір. Чому представники влади, які були на той момент в НТКУ, не сіли перед камерою і не пояснили, що відбувається?
— Усі телеканали, оператори яких були присутні на той момент у студії, дали інформацію про цю подію ще в нічних випусках. І на ранок решта каналів розповіли, як це було насправді.
— Але ж в Україні є місцевості, де «ловиться» лише УТ-1...
— На УТ-1 підготували сюжет, як це відбувалося, показали його кілька разів у вівторок протягом дня, а о 18.30 вийшла програма у прямому ефірі «Саме Той» за участю президента НТКУ І. Сторожука, де теж були показані документальні кадри, а Сторожук усе докладно розповів. Як заступник голови Наглядової ради НТКУ вважаю, що все це було подано коректно і адекватно до ситуації. А чому не надали депутатам ефір увечері 23-го? Ви уявіть собі, що під час операції до операційної увірвалося декілька людей, які кажуть, що вони теж лікарі і хочуть самі зробити операцію, бо вони її зроблять, мовляв, краще. Або — кажуть вони — давайте краще ми зробимо не цю операцію, а іншу. Мені здається, що взагалі ставити питання, яке озвучує опозиція щодо прямого ефіру, некоректно. Я перепрошую, але якщо кожен із парламентаріїв буде поводити себе таким чином, на що тоді перетвориться державний канал? Перш, ніж запитувати, яка логіка була у Сторожука, треба запитати, чи адекватна взагалі поведінка тих людей, які вимагали ефір.
— Але все ж таки повернiмося до населення, котре вчасно не отримало інформацію...
— Населенню все пояснили наступного дня, чому воно не змогло отримати інформацію у повному обсязі та вчасно.
— «Похід депутатів» на УТ-1 показав, що у телеефірі існує проблема збалансованого представництва усього політичного спектру країни. Поки ця проблема є, будуть і приводи для подібних демаршів. Як вийти з цього глухого кута?
— Не лише в телеефірі, але й в інформаційному просторі держави існує ця проблема між різними політичними силами. З одного боку, мiж тими, хто перебуває при владі, і силами, які називають себе опозицією. Опозиція створює своє інформаційне поле, сприятливе для розвитку її ідей. Ті політичні сили, що перебувають при владі, створюють своє інформаційне поле. Вони постійно змагаються — хто кого переможе у боротьбі за глядача, слухача, читача. І тому я цей процес сприймаю абсолютно спокійно і нормально. Я вважаю, що баланс як такий існує, хоча б тому, що опозиційні ЗМІ мають можливість говорити те, що вони хочуть. А влада відповідно говорить те, що вона вважає за потрібне. Головне, щоб це відбувалося цивілізовано. Щоб опоненти не опускалися до образ та брутальних випадів.
— У одному інтернет-виданні промайнув натяк на якесь розпорядження «мовчати», внаслідок якого вночі з 23 на 24 вересня ICTV не вийшли, як обіцяли, у режимі «гарячих новин», не вийшли УТН, Новий не сказав жодного слова про подію — і це було зараховано на ваш рахунок...
— Якщо це говорять видання, які фінансуються опозицією, то все ясно. Хто платить гроші — той і замовляє музику...
— Все-таки про розпорядження мовчати. Воно було?
— Звідки? Якщо вам на вулиці скажуть про вас дурницю, то ви ж не будете кожному показувати довідку, що це не так. Давайте діяти за логікою здорового глузду. Чому я повинен реагувати на кожне «гавк»?
— Образливо звучить...
— А не образливо прокидатися вранці, вигадувати якісь нісенітниці про владу взагалі чи Адміністрацію Президента конкретно? Це — не образливо?
— Тобто оцей натяк на розпорядження мовчати — це образливо для вас?
— Звинувачення АП у тому, що вона віддає розпорядження мовчати, є образливим. Я не можу вийти на вулицю і сказати про зустрічну людину, що, як мені здається, вона — злочинець. Треба зрештою мати якісь гальма. Ми живемо у цивілізованому суспільстві, або принаймні називаємо себе цивілізованими людьми. Якщо комусь щось здалося — треба перехреститися, а не бігти відразу до ЗМІ і викладати у них свої здогадки.
— Ваше управління задекларувало відкритість і прозорість своєї роботи. Які нові зобов’язання накладають на вас ці обставини у спілкуванні зі ЗМІ?
— Взагалі-то ми просто працюємо. І як результат нашої роботи — оці численні нападки на АП. Чому? Тому що раніше влада не використовувала ЗМІ всерйоз. Раніше влада була аморфною у цьому полі. Було декілька газет, які відображали офіційну точку зору, друкували офіційні документи. А коли нова команда АП почала активно і грамотно співпрацювати зі ЗМІ — звісно, це не сподобалося опозиції. Коли влада лежить як камінь, під який вода не тече, то вона нікому не заважає. Зараз ми ведемо активну роботу в центрі і особливо в регіонах, відправляємо туди інформацію про роботу органів державної влади, надсилаємо відеосюжети про діяльність Президента, коментуємо і роз’яснюємо позицію АП з приводу багатьох внутрішньополітичних питань. Це, природно, не подобається певній кількості людей. Вони б хотіли, щоб інформаційне поле було іншим. Щоб можна було, як і раніше, у регіональній пресі друкувати усіляку нісенітницю про Президента, його Адміністрацію, владу взагалі. Ось власне чому відбувається такий спротив.
Ми тепер взагалі всерйоз взялися за з’ясування, що собою являє опозиція, зокрема, в регіонах. І виявляється, що опозицію дуже часто створюють самі керівники органів виконавчої влади на місцях. Через свою безвідповідальність, невміння спілкуватися з журналістами, небажання відповідати на елементарні, слушні запитання, пов’язані з діяльністю органів державної влади. І коли журналіст починає добиватися чогось, то на нього навішується ярлик опозиціонера. Нинi глава Адміністрації Президента серйозно взявся за цю проблему. На виході — декілька документів з цього приводу. Зокрема, ми готуємо роз’яснення — причому дуже конкретні — для регіонів про неприпустимість подiлу працівників ЗМІ на привілейованих і «чужих». Немає хороших і поганих журналістів, є тільки журналісти, які виконують свої професійні обов’язки. Нам відомі випадки, коли на місцях відмовляли в акредитації журналістам, тому що вони не подобалися місцевим чиновникам, і ті вважали їх опозицією. Такі випадки зараз вивчаються, і Віктор Медведчук розпорядився негайно припинити цю практику, яка дискредитує владу. Це лише один із прикладів того, як ми конкретно почали працювати. І це викликає невдоволення з боку опозиційних сил, що абсолютно природно. Я не роблю з цього ніякої проблеми. Ми — влада, вони — наші опоненти. Все нормально. Головне — щоб це змагання відбувалося цивілізовано.
