Сильні конкуренти — це і загроза, і шанс
Участь України у СОТ слід розглядати також і як необхідну умову і чинник підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Складність та багатоаспектність цього процесу потребує координації зусиль усіх гілок влади та суб'єктів підприємницької діяльності. Лише це — запорука посилення конкурентних позицій України на внутрішньому і міжнародних ринках, у світовому господарстві в цілому.
Втім, необхідно усвідомлювати, що вступ до СОТ започаткує новий етап розвитку нашої держави. Йдеться не лише про відкриття нами і для нас конкретних ринків, а й про неминучі і, цілком можливо, болючі структурні зміни в усіх без винятку сферах національної економіки.
Сьогодні частка України у світовому ВВП становить близько 0,1%, а у світовому експорті — лише 0,24%. Це не відповідає потенціалу країни і, безумовно, потребує невідкладного реагування. Країну очікують радикальні зміни у системі господарювання, пов'язані з адаптацією до стандартів, менеджменту, технологій виробництва, бухгалтерського обліку, тобто усього комплексу проблем фінансово-господарської діяльності. Мають відбутися зміни у промисловій, аграрній, інвестиційній, кредитно-грошовій політиці. Якщо ж їх не буде, то ми можемо назавжди (як мінімум — надовго) залишитися сировинним придатком розвинених країн.
Вступ до СОТ — це, в першу чергу, абсолютно відкрита і жорстка конкуренція, що вимагатиме лібералізації тарифного захисту внутрішнього ринку. Відтак поза увагою нашої держави не може залишатися загроза товарної експансії з боку світового ринку і заміщення інвестицій засиллям імпортної готової продукції. Нехтування цим може призвести до гальмування розвитку вітчизняних галузей, навіть спаду виробництва та збільшення безробіття, до суттєвого скорочення надходжень до державного бюджету.
На жаль, на сьогодні відсутні чіткі прогнозні розрахунки щодо можливих позитивних і негативних наслідків для економіки України, пов'язаних зi вступом до СОТ, що пояснюється низьким рівнем інформаційно-аналітичного і організаційного супроводу процесу вступу до СОТ.
Тим часом національні виробники ще не готові до роботи за міжнародними стандартами. Це визнається як окремими експортерами (насамперед — металургами), так і Держстандартом України. Вже зрозуміло також, що вступ до СОТ і лібералізація ринку послуг зв'язку негативно позначиться на відповідних національних компаніях, які стануть неконкурентоспроможними. Згідно з вимогами СОТ щодо гармонізації податкової системи України з її правилам будуть скасовані податкові пільги, що також напряму вплине на конкурентоспроможність української продукції.
Несприятливо позначиться на конкурентоспроможності українських товарів (навіть на внутрішньому ринку) їх якість. Адже українські підприємці звикли порушувати законодавство з питань додержання стандартів, норм та правил. Перевірка у 2001 році майже 7 тисяч підприємств виявила факти випуску неякісної продукції та інші порушення у 70% із них. Відтак проблеми стандартизації у нашій країні пояснюються не лише труднощами у дотриманні міжнародних стандартів, а й несхильністю і навіть подекуди відвертим небажанням вітчизняних суб'єктів господарювання беззастережно виконувати нинішні українські стандарти. Згідно з підсумками перевірок, значна кількість товарів, що реалізуються у сфері роздрібної торгівлі, не має сертифікатів країни походження. Іншими словами, наш внутрішній ринок наповнений контрафактною продукцією національного та іноземного виробництва.
Тим складніше буде приводити у відповідність із вимогами ЄС (впродовж 2002 — 2005 рр.) системи стандартів і технічних норм України: за цей порівняно короткий час ми мусимо розробити та прийняти понад 8 тис. гармонізованих міжнародних стандартів. Досить сказати, що на фінансування відповідних заходів необхідно щороку витрачати 12,5 млн. грн.. Проте у держбюджеті 2002 року передбачено лише 4,5 млн. грн. При таких обсягах фінансування процеси гармонізації стандартів розтягнуться на 10 — 15 років. Надзвичайно актуальним є також, як відомо, прискорення адаптації національного законодавства до вимог СОТ у такій сфері її компетенції, як охорона прав інтелектуальної власності.
Навіть цей неповний перелік свідчить про гостроту зазначеної проблеми та необхідність наукового обґрунтування прогнозу щодо наслідків вступу України до СОТ. Про це, зокрема, йшлося на науково-практичній конференції «Перспективи та проблеми участі України в Світовій організації торгівлі у контексті економічної безпеки», яка відбулася 15 лютого. Ініціатором її проведення виступила міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. У доповіді віце-прем'єр- міністра України, голови Міжвідомчої комісії з питань вступу України до Світової організації торгівлі Василя Рогового відзначалося, що вступ України до цієї організації є об'єктивно необхідним кроком. Але передумовою до цього має бути створення в країні рівних конкурентних умов для підприємницької діяльності, зростання купівельної спроможності населення як необхідного фактора пожвавлення виробництва і споживання та розвитку внутрішнього ринку. Ключового значення при цьому набуває структурно-інвестиційна політика держави, у якій повинні бути чітко визначені галузеві, міжгалузеві і регіональні пріоритети, що мають життєво важливе значення для розвитку країни й забезпечення її економічної безпеки.
За оцінками учасників конференції найбільшого негативного впливу після вступу до СОТ можуть зазнати такі галузі і сфери національної економіки, як літакобудування, машинобудування, сільське господарство, легка промисловість, виробництво окремих видів продовольчих товарів та споживчих товарів довготривалого користування, сфера надання медичних, телекомунікаційних, страхових, окремих секторів ділових послуг тощо.
Тож реалізація зовнішньоекономічної стратегії, особливо на етапі вступу до СОТ, є неможливою без істотного підвищення ролі держави в організації і здійсненні реформи зовнішньоекономічної діяльності. А ступінь відкритості української економіки має залежати від підготовленості основних її секторів до жорсткої конкуренції на світовому і внутрішньому ринках. Такий підхід можна забезпечити лише ретельно вивіреним поєднанням курсу на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності з обмеженими протекціоністськими заходами. Їх об'єктами повинні стати, у першу чергу, ті галузі і сфери виробництва, які за дієвої державної підтримки могли б у короткий термін стати конкурентоспроможними або й замінити (потіснити) на внутрішньому ринку окремі види імпортної продукції. Отож і підвищення ефективності митного регулювання експортно-імпортних операцій необхідно поєднувати із завданнями структурної перебудови національної економіки.
Учасники конференції запропонували до реалізації комплекс заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції національного виробництва і розвиток внутрішнього ринку. Пропонується розробити галузеві програми підвищення конкурентоспроможності продукції, дієву систему стимуляторів оновлення основних фондів та впровадження сучасних технологій виробництва товарів масового вжитку, що не суперечать нормам і правилам угод СОТ, а також стимулювати впровадження на промислових підприємствах систем сертифікації якості згідно з міжнародними стандартами.
Експерти дійшли висновку, що строк вступу України до СОТ має розглядатися, насамперед, у контексті досягнення оптимальних для України передумов такого кроку.
