СИСТЕМА «РАДА» ПОТРЕБУЄ РЕМОНТУ
Сьогодні — останній день першої сесії Верховної Ради четвертого скликання. Перший «семестр» нового депутатського корпусу вийшов дещо зім’ятим — через необхідність, як було пояснено ще в травні, відремонтувати електронну систему «Рада», яка перебуває, мовляв, під загрозою повного «зависання». Час від часу «зависав» і сам парламент, — справедливості ради треба зазначити, що ненадовго (за винятком нездатності прийняти порядок денний більше ніж на пленарний тиждень). Спікеріада виявилася значно коротшою, ніж чотири роки тому, а результати розподілу комітетів навіть примусили повірити в те, що компроміс між так званими «пропрезидентською» і «антипрезидентською» частинами вищого законодавчого органу все-таки можливий. Але апофеозом злиття депутатських душ стало, без сумніву, голосування за запропоновану Президентом кандидатуру на посаду Генерального прокурора — курс Святослава Піскуна на реформування Генпрокуратури підтримали 347 парламентаріїв.
Два минулиi місяці вмістили в себе немало й інших подій — першу зустріч нового парламенту з Президентом України, який представив народним обранцям своє Послання до Верховної Ради під назвою «Європейський вибір», з’ясування відносин з урядом, відкладене в результаті до осені, візити в будинок під куполом Генеральних секретарів ООН і НАТО Кофі Аннана та Джорджа Робертсона і т.д.
Ахіллесовою п’ятою нинішньої Верховної Ради залишається її структура. Кількість фракцій за цей час зросла з шести до трохи не півтора десятка, причому тенденцію до формування їх за регіонально-промисловим принципом уже ніяк не назвеш такою, що відповідає європейським стандартам. Відчайдушні спроби створити парламентську більшість не увінчалися успіхом — восени вони, поза сумнівами, поновляться.
Отож, система під назвою «парламент» бере тайм-аут до осені. Хотілося б, аби у новому політичному сезоні цей механізм функціонував більш злагоджено. «День» також звернувся з проханням підбити підсумки першої сесії до самих депутатів і політологів.
Олександр ЗІНЧЕНКО, віце спікер Верховної Ради України:
— Парламент має бути задоволений тим, що йому вдалося не застряти на питанні обрання керівництва ВР та комітетів. Не зупинився він і тоді, коли вважалося, що «Єдина України» та СДПУ(О) можуть блокуватися задля обрання голів комітетів. Я поздоровляю Верховну Раду і себе особисто, як народного депутата, з тим, що була обрана зовсім інша логіка подальших дій, яка виявилася результативною. Але мене обурює той факт, що деякі фракції, впродовж тижня або півтора намагаючись поставити на порядок денний певне питання, потім, у момент розгляду цієї проблеми і прийняття рішення, нехтують можливістю бути при цьому присутніми. Це не робить честі народним обранцям.
Тобто, на жаль, ВР під час першої сесії виявилася неготовою обговорювати серйозні, складні і багатоплощинні питання. Але я абсолютно переконаний, що депутати мають скористатися літніми канікулами для ґрунтовної підготовки до другої сесії.
Микола ТОМЕНКО, голова комітету з питань свободи слова та інформації, фракція «Наша Україна»:
— Не може бути продуктивним парламент, що не створив повноцінної парламентської більшості. Це означає, що ВР і надалі перебуватиме у стані позиційної боротьби, «холодної війни» тощо. Поки цю ситуацію не буде розблоковано, прийняття системних рішень неможливе. Ми можемо домовитись лише про якусь ситуативну конфігурацію з приводу конкретних п’яти-шести питань. Скоріше винятком, ніж правилом, є ситуація, коли певне рішення погоджується прийняти абсолютна або відносна більшість.
Парламент буде функціональним лише тоді, коли закінчить своє структурне оформлення. Можливо, на початку другої сесії ми таки побачимо парламентську більшість. Але вона повинна, вважаю, створюватись на основi підтримки уряду. В жодній країні немає парламентської більшості на підтримку президента або проти нього.
Іван КУРАС, фракція «Регіони України»:
— Якщо порівнювати з попереднім парламентом, то організаційна частина цього разу відібрала набагато менше часу. Були також прийняті серйозні рішення про внесення змін до законодавчих актів, які мають велике соціальне, економічне та політичне значення. Що мене засмучує, так це незрозуміле протистояння з приводу ухвалення порядку денного. Проте голосування стосовно призначення Генпрокурора засвідчило, що робота парламенту вирівнюється. Я навіть думаю, що це голосування є ознакою вироблення і формування засад ділової парламентської більшості не на фракційному, передвиборчому розкладі політичних сил, а вже на моментах, особливостях виробничого процесу, процесу конструктивної роботи парламенту. Підсумки діяльності першої сесії я розцінюю як позитивні з точки зору прийнятих та ухвалених рішень, які створюють ґрунт для нарощення цієї тенденції.
Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ:
— Для Президента та його оточення ця сесія виявилася дуже продуктивною. Сьогодні ми можемо констатувати створення Президентом більшості з уламків колишньої «Єдиної України», половини, як це не сумно, фракції «Наша Україна», комуністів та частини незалежних депутатів. Думаю, на наступній сесії Президентові можна буде без будь-яких сумнівів виносити на голосування парламенту питання про імплементацію рішень квітневого референдуму. Говорити про якусь позитивну законодавчу діяльність зараз не доводиться.
Адам МАРТИНЮК, фракція КПУ:
— Традиційно перша сесія багато часу відводить на вирішення організаційних питань. Ми приблизно на тиждень скоротили термін роботи цієї сесії у зв’язку з необхідністю відремонтувати систему «Рада». Зрозуміло, що питання, які могли бути винесені на обговорення, за браком часу не були розглянуті. Але зобов’язання, пов’язані з процесом формування бюджету, ми практично виконали. Розглянуто низку соціально значущих документів, які дісталися нам у спадок від попередників, тобто питання, пов’язані з пропозиціями та зауваженнями Президента до цілої низки законопроектів. Було зроблено перші кроки по прийняттю законопроектів, які вносили Президент і уряд як невідкладні та першочергові. Звичайно, розклад політичних сил та політична боротьба, яка точиться, не дали можливості більш продуктивно попрацювати. Проте я особисто не бачу досить серйозних причин стверджувати, що сесія не виконала своїх зобов’язань.
Що ж стосується опозиції, то вона наступної сесії мусить бути більш мобільною і згуртованою.
Борис АНДРЕСЮК, СДПУ(О):
— Спочатку висувалися гіпотези стосовно того, що керівництво парламенту оберуть дуже швидко. Однак ВР має свою інерцію. Прогнози багатьох політиків і політологів не виправдалися. Але потім парламент усе-таки ввійшов у конструктивне русло, ми досить швидко обрали керівництво і перейшли, власне, до порядку денного. Вирішення кадрових питань показало, що нинішня Верховна Рада справді більш боєздатна, ніж попередній склад. 347 голосів у такому голосуванні, як призначення Генпрокурора, що завжди носить політичний характер, узагалі є рекордом. Головна інтрига, яка триває й нині, — це притирка двох політичних сил: «Нашої України» та «Єдиної України». Ми бачимо: там, де їхні погляди на шлях розвитку України збiгаються, ми отримуємо понад 300 голосів. Це свідчить про наявність здорових сил, розуміння перспектив України, загальне бачення закономірностей. І це обнадіює.
Єдиний «камінь спотикання», до якого парламент ще не раз повернеться, — це уряд. Завдання «Нашої України» зрозуміле — взяти реванш та прибрати з політичної арени уряд Кінаха. Я впевнений, що на даному етапі це неправильно. Уряду, безсумнівно, треба дати час на доопрацювання програми з врахуванням усіх зауважень, що звучали при обговоренні. Відправляти у відставку уряд перед літніми канікулами було б антидержавним кроком.
Щодо структурованості, цей парламент, на мій погляд, більш впорядкований. Логічним був розпад фракції «Єдина Україна» — чим швидше заєдинники це зробили б, тим швидше парламентський процес увійшов би у своє нормальне русло.
Борис БЕЗПАЛИЙ, фракція «Наша Україна»:
— Перша сесія не є сесією поглибленого законотворення, це так звана організаційна прелюдія. Для порівняння: парламент за місяць розподілив 450 різних посад, за той же термін Президент зміг узгодити сам із собою одного тільки главу своєї Адміністрації. Якщо ж порівнювати з парламентом третього скликання, коли тільки спікера обирали два місяці, то прогрес наявний.
Стосовно структурованості, то я налаштований песимістично. Головна проблема в цій сфері — виборна система, тому що структура закладається вже у процесі виборів, депутати вже мають приходити до ВР командами. Партійні команди в нинішньому парламенті збереглися, а ось мажоритарники як були, висловлюючись парламентським сленгом, «болотом», так ним і залишилися. На цих виборах мінімальна кількість депутатів, які пройшли за партійним списком, складає 19 чоловік. Однак регламентним мінімумом, необхідним для існування фракції, як і раніше, є 14. Як наслідок — дроблення на більш дрібні депутатські представництва. Отже, через якісь кон’юнктурні тактичні інтереси окремих фракцій програє парламентаризм загалом. Тому наш комітет із питань держбудівництва і місцевого самоврядування ухвалив рішення рекомендувати парламенту наступний виборчий закон базувати на суто пропорційній основі.
Сергій ТЕЛЕШУН, президент фонду «Співдружність»:
— Можна стверджувати, що поставлені перед головним законодавчим органом завдання виконали на 100%, адже першочерговою проблемою для нової Верховної Ради була її внутрішня організація. Парламент створив працюючу систему, обрав органи управління, тобто створив усі передумови для плідної роботи у майбутньому. Як я колись прогнозував у своєму коментарі для «Дня», тривалої спікеріади та комітетоманії не було, боротьба за комітети пройшла у рамках пристойності, а це свідчить, що нинішні парламентарії володіють величезним потенціалом та здатні його реалізувати.
Природно, багато хто сподівався, що за час цієї сесії у Верховній Раді створять більшість, але на даний момент можна констатувати тільки наявність ситуативної більшості, що створюється для вирішення якихсь конкретних питань. У основі такої більшості зазвичай виявлялися представники партії влади — фракції і групи, що базуються на блоці «За єдину Україну», а також об’єднані соціал-демократи, зацікавлені у створенні якщо не постійно діючої, то хоч би тактичної більшості. Лише восени може бути створено справжню більшість, здатну «подавити» меншість та впливати на прийняття рішень. Нині йде переговорний процес, робляться спроби налагодити взаємовідносини, щоб восени розпочати конструктивну роботу. Цікаво було спостерігати, як у пропрезидентської частини депутатського корпусу, в руках якої знаходиться президія, та опозиційної, чиї представники переважають у керівництві комітетами, збiглися думки в момент затвердження Генерального прокурора.
Поки парламент ще нiяких головних законів не приймав, так що про якість його роботи говорити рано. Оцінювати можна лише його якісний склад. Він, на мій погляд, досить прагматичний, специфічний, як це не дивно звучить, аполітичний, оскільки на першому місці стоять корпоративні, державні, особистісні проблеми, а ідеологічні — десь на сьомому-восьмому, що вельми похвально.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:
— Перша сесія поставила перед парламентом ряд завдань, так би мовити, програму-мінімум, і новообрані депутати її виконали, їм вдалося не застряти на місяць під час формування керівництва, а це говорить про те, що наш депутатський корпус дорослішає і знаходить механізми швидшого вирішення складних питань.
Щоправда, за період з 14 травня до 12 липня парламентарії дуже мало просунулися на законотворчому терені, адже це коротка сесія, крім того, у нинішньому парламенті безліч «новачків», тому, я думаю, треба бути до них поблажливими. Навіть спікера було обрано депутатом уперше. Насмілюся передбачити, що ні в кого не було ілюзій щодо того, що Верховна Рада прийме Податковий кодекс чи тридцять законів, які б «запустили» Земельний кодекс.
До того ж народні обранці так і не спромоглися вирішити питання з більшістю: до сьогоднішнього дня всі спроби створити її або укласти який-небудь договір зазнавали фіаско. Це великий мінус, який закладає проблемну ситуацію на початок наступної сесії. Адже надії на нинішній депутатський корпус досить великі, у його складі є конституційна більшість, готова до проведення серйозних реформ — соціальних, економічних і навіть політичних. Але обставини не внутрішньопарламентського походження — пов’язані з долею уряду, майбутньою президентською кампанією, тощо — істотно ускладнюють роботу.
Нинішні депутати пішли двома шляхами в формуванні більшості — команда Ющенка вибрала екстремальний шлях, що максимізує завдання, і тому не реалістичний, а спроби створити більшість без якої-небудь програми дій також не приведуть до успіху.
Я вважаю, що від широкомасштабних і безперспективних, на мій погляд, спроб підписати договір, що включає зобов’язання впливати на уряд і провести конституційні реформи, слід би перейти до договору, що вимагає виконання ряду зобов’язань у конкретних напрямах законодавчої роботи. Це міг би бути договір, який підписується не стільки фракціями, скільки окремими групами у фракціях, що підтримують такий-то варіант реформування пенсійної системи, таку-то зміну системи охорони здоров’я, такий-то спосіб боротьби з відмиванням грошей, таке-то вирішення питання із землею тощо. Я називаю це більшістю, сформованою для здійснення чітко окресленого сектора законодавчої роботи. Це цілком можливо здійснити під час наступної сесії, — якщо депутати погодяться винести політику і внутрішні конфлікти за рамки завдань більшості та ідентифікують себе як такий собі корпоративний інститут, що відстоює насамперед інтереси суспільства.
Так, це не буде більшістю в європейському розумінні цього слова, адже на Заході більшість працює в одній команді з урядом з усіх питань, і найменша відмінність у програмі дій породжує кризу. Нам уникнути кризи не вдасться, отже, треба провести необхідні законодавчі акти на її фоні.
Відпустка дозволить депутатам все обдумати і прийти у вересні з конструктивною пропозицією на зразок моєї, принаймні я вже сьогодні намагаюся її лобіювати у коридорах парламенту.
