У нападі інтернаціоналізму

Із комуністами не скучиш взагалі, а з кримськими зокрема. За повідомленням інформагенції «Контекст-Крим», «у ході урочистих зборів, присвячених 235-м роковинам із дня народження Йосифа Сталіна, кримські комуністи почали збір підписів для перейменування російського міста Волгограда на Сталінград». У зверненні зборів із приводу настільки важливих для комуністів роковин, про які, окрім них, ніхто й не згадав, говориться: «Ми просимо Волгоградську обласну та міську думи, а також адміністрацію Волгоградської області зробити передбачені російським законодавством юридичні дії, спрямовані на повернення місту-героєві імені Йосифа Сталіна і закликаємо мешканців області підтримати наше прохання».

Шукати логіку в діях що російських, що українських комуністів завжди складно. В першу чергу, тому що вона банально відсутня. З одного боку, вони з піною біля рота виступають проти будь-яких перейменувань і знесення пам’ятників своїм вождям, великим і малим. З іншого, закликають до таких перейменувань. Причому, хоч якось можна було б це зрозуміти, якби нові назви присвоїла, за їхньою термінологією, буржуазна влада. Але ж Волгоград, як і інші міста, було перейменовано після історичного (а інших просто не було) XXII з’їзду КПРС. І змінили цю назву ті, спадкоємцями яких товариші Симоненко, Грач і Ко себе вважають. Тільки не треба розповідати, що Хрущов це зробив у п’яному стані. А то можна подумати, що країною довгі роки керували алкоголіки. І де були справжні комуністи, такі як товариші Симоненко, Грач і чому допустили до такого? Тоді на з’їзді всі голосували одноголосно, і ніхто не виступив проти указів президії Верховної Ради. А зараз раптом схаменулися.

Причому хворобою перейменувань у найбільш гострій формі захворіли саме комуністи. Адже це вони зробили 1934 р. Цхінвалі — Сталінарі, Душанбе — Сталінабадом 1929р., Юзівку назвали Сталіно 1924р., нарешті, Царицин назвали Сталінградом 1925 р. При цьому (про це чомусь вважають за краще не говорити), декілька місяців Царицин перед цим був Троцьком. Чим їм не сподобалася назва Царицин — зрозуміти неможливо. Місто так було назване не через якихось царів, а за назвою річки Цариця, яка так називалася ще тоді, коли в Росії царів і близько не було. Під час громадянської війни червоні за участю Сталіна його обороняли, і назва Царицин їм абсолютно не заважала.

Чим кримським комуністам не до душі нинішня назва Волгограда, а сповна влаштовує назва «міста Леніна» Санкт-Петербург. Зрозуміти неможливо. «Колективізація, індустріалізація країни, ліквідація неписьменності, культурна революція стали тією міцною підвалиною, завдяки якій радянський народ розгромив фашизм і зберіг власну цивілізацію і культуру. Ім’я Сталіна має бути накреслене на мапі планети». А ім’я Леніна? Адже його внесок у настільки улюблений товаришами Жовтневий переворот незрівнянно більший, ніж Сталіна. Ленін із Троцьким у Смольному, згідно з більшовицькими міфами і реально, керував переворотом, а Сталін тихо пив чай у помешканні своєї майбутньої тещі Аллілуєвої. Чи то від передбачливості, адже результат більшовицької авантюри був не дуже ясний, чи то з іншої причини. Чом би товаришеві Грачу не підняти питання про повернення імені вождя світового пролетаріату Петрограду-Петербургу? Якщо Сталінград-Волгоград — місто військової слави, то Ленінград щодо цього йому не поступається. Чому ж такий вибірковий підхід. Адже врешті-решт вони комуністи-ленінці. Чи вже ні?

І взагалі, чому ж раптом кримські комуністи турбуються назвою міста в іншій країні? У нас теж чимало міст були названі ім’ям найкращого друга радянських фізкультурників. Той же Донецьк, наприклад. Придніпровська залізниця до кінця 1950-х рр. називалася Сталінською. Але ж ні, вельми заклопотані вони назвою російських міст — такий собі рецидив інтернаціоналізму. Можна для його подальшого розвитку звернутися до німецької влади з пропозицією повернути саксонському місту Хемніцу назву Карл-Маркс-Штадт. Адже з 1953 до 1990 рр. воно так іменувалося. Все ж таки основоположник найвірнішого і вічно живого вчення. Як же бути з тим, що його імені тепер немає на мапі Німеччини. Чи перейменувати місто Трір — старовинне місто Німеччини, бо батько-засновник марксизму там народився. Проблема, мабуть, у тому, що 1990 р. 76 % мешканців Карл-Маркс-Штадту голосували за те, аби повернути місту стару назву. І навряд чи, вони погодяться на щось інше. Щодо Тріра й говорити не варто.

Взагалі зі зверненням кримських комуністів забавна історія вийшла. У себе на півострові пропозиція обговорювалася і приймалася 21 грудня. А до Волгограда звернення надійшло раніше. Це підтверджується тим, що про нього московська «Независимая газета» написала в номері від 18 грудня. Напевно, пропозиція на береги Волги надійшла ще раніше. Як це схоже на комуністів. Фактично ще не прийняте звернення надіслали як уже прийнятий документ, зробивши тим самим натуральний підлог. Як повідомили агенції «Контекст-Крим», у прес-службі Кримського республіканського комітету КПУ: «Ми розраховуємо, що мешканці російського міста підтримають ініціативу кримчан. Влада Волгограда позитивно поставилася до цієї ідеї, і якщо кількість підписів буде достатньою, то їм доведеться провести референдум, за результатами якого Волгоград і перейменують на Сталінград», — пояснили у прес-службі.

Як пише «Независимая газета», ініціатива кримських комуністів про перейменування міста-героя Волгограда на Сталінград залишилася непоміченою у волгоградському політичному співтоваристві. Волгоградський соціолог, директор Інституту економічних і соціальних досліджень Михайло Шевяков, коментуючи для «Независимой газеты» ситуацію, відзначив, що, «попри всі піар-кампанії довкола імені Сталіна, частка волгоградців, які підтримують ідею перейменування Волгограда на Сталінград, не перевищує 18—20%». Дехто вважає помилкою перейменування Сталінграда на Волгоград, але при цьому вони вважають ще більшою помилкою чергове перейменування міста. Іншими словами, волгоградці виступають за збереження нинішньої назви міста.

Якось невдало почав свою ініціативу товариш Грач. Зрадило йому політичне чуття. Не вловив він, що в Росії подули інші ідеологічні вітри. Тепер Сталін не ефективний менеджер, а лідер, що ввергнув країну у вир репресій та голоду. І жодні успіхи, про які згадували кримські комуністи в своєму зверненні, не варті трагедії та загибелі людей. Повідомляємо, до відома товариша Грача і його друзів, що так вважає президент Росії Дмитро Медведєв і його прем’єр-міністр Володимир Путін. Останній є національним лідером і за сумісництвом лідером партії «Единая Россия». А в цієї партії більшість у волгоградській думі й підтримувати піар-акції комуністів, тим більше українських, єдинороссам немає жодного резону. Як же бути із твердженням прес-служби Кримського республіканського комітету КПУ, що влада Волгограда позитивно поставилася до висунутої пропозиції. Мабуть, кримським комуністам так хочеться. Та й хто перевірить, як дійсно влада російського міста поставилася до їхньої пропозиції. До Волги далеко, та й квитки коштують недешево. І не у Волгограді такі питання вирішуються, навіть якщо б у місцевій думі були одні комуністи. У нинішній ситуації, при вельми напружених стосунках Кремля і КПРФ, неможливо уявити, що в Першопрестольній підіграватимуть українським і своїм комуністам. Тим більше в період нашої виборчої кампанії. 2004 року досить дров наламали. Як говорить англійське прислів’я, once bitten, twice shy — одного дня укушений удвічі полохливіший. Тим паче, що п’ять років тому українським напрямом займався голова адміністрації президента Росії Дмитро Медведєв. Відкрито втручатися до української передвиборної кампанії він точно не має жодного бажання. Так навіщо піднята excitare fluctus in simpulo — буря в склянці води?

Вбачається, товариш Грач прекрасно розуміє, що затія ця абсолютно порожня. Ніхто її в голову у Волгограді брати не збирається. Там своїх турбот повний рот, так іще чужими займатися. Весь цей напад інтернаціоналізму має сповна внутрішнє українське, навіть місцеве, кримське пояснення. І складається воно з двох частин.

Ні для кого не є таємницею, що становище в КПУ близьке до фронтового. В партії наростає опозиція «справжніх» комуністів угодовському, на їхню думку, курсу нинішнього керівництва на чолі з Симоненком. У партійних організаціях індустріальних центрів сходу достатньо багато тих, хто виступає з фундаменталістських позицій і бачить свого лідера в особі Грача. Відповідно, для останнього вельми непогано виступити з якою-небудь піар-акцією, яка, хоч і не має якогось реального наповнення, але дозволяє партійним масам побачити хто справжній лідер. Вирішенням кадрових питань на партійному Олімпі потрібно займатися заздалегідь.

Друга частина полягає в необхідності готуватися до місцевих виборів 30 травня. В світлі зазначеного, для Грача і його блоку принципово важливо домогтися вражаючого успіху на місцевих виборах, що істотно підвищить його шанси в боротьбі за керівництво партією. Для цих цілей потрібна акція типу перейменування Волгограда. Адже з креативом на болючі внутрішні проблеми у комуністів погано. Ось і перебиваються паліативами, причому давно відомими і також давно знехтуваними. Наші українські комуністи, як і російські товариші, залишаються вічно вчорашніми. І це підтверджує їхня чергова гучна та пустопорожня затія. Черговий холостий постріл.