...Уже 5 хвилин до «розстрілу»

Приблизно два місяці тому один регіонал у розмові з «Днем» сам визнав: мовляв, так, «у нас є перегини». Зараз уже очевидно, що ця влада перегинає палицю в усьому — і в гуманітарній політиці, і в методах розблокування трибуни, і в переслідуванні своїх політичних опонентів та навіть підприємців, які нібито пошкодили плитку на Майдані. До речі, за подібний «злочин» можна було б із тим самим успіхом посадити робітників, які монтували новорічну ялинку.

І ось після свят каральна машина знову почала набирати обертів. Учора вранці, 13 січня, співробітники міліції затримали Романа Федчука — активіста підприємницького Майдану. Під час акцій протесту проти Податкового кодексу Роман часто перебував у наметовому містечку, але його ніяк не можна зарахувати до керівників або організаторів. Тобто, вже добралися до рядових учасників...

До 23 лютого залишили під вартою екс-заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука. Апеляційний суд Києва залишив без змін рішення Печерського райсуду Києва про визначення для нього запобіжного заходу.

Відновила свої походи до ГПУ і Юлія Тимошенко. Це вже її дев’ятий за останні півтора місяці допит. Останнього разу вона була на допиті 5 січня. Як відомо, 30 грудня голодну Тимошенко, яка не снідала й не обідала, протримали на допиті 11 годин. І, що дивно, зі всієї її величезної фракції на Борисоглібську підтримати свого лідера прийшли лише Павловський і Кожем’якін!

Очевидно, що саме зараз докори на адресу опозиції — абсолютно недоречні. Однак на сьогодні вся фракція БЮТ не витримує порівняння з «могутньою купкою» захисників Юрія Луценка — це Олесь Доній, Юрій Стець, Геннадій Москаль, Юрій Гримчак, Тарас Стецьків та Володимир Ар’єв.

Інші опозиціонери, які поки що на волі і лише зрідка відвідують ГПУ (причому дехто дуже навіть хоче, але їх не запрошують), зайняли вичікувальну позицію. Жодної загальної координації дій ми так і не побачили.

«Яке об’єднання! Якщо Яценюк із кимось поручкався в залі, це ще не означає, що вони об’єдналися. Їм би в одній голові розібратися! — обурився в розмові з «Днем» Тарас Чорновіл. — З одного боку, БЮТ де тільки можна кричить, як вони хочуть виборів 2011 року, а з іншого — ходять, просять, аби вибори були 2015-го. Навіть не 2012 року, а 2015-го! 2011 рік потрібний лише Тимошенко й Турчинову, бо їм треба повернутися до парламенту. Всім іншим — потрібно якнайдовше і спокійніше посидіти. І щоб їх не чіпали».

На думку Тараса В’ячеславовича, опозицію цього року чекає щось страшніше за в’язниці та удари дубовим табуретом по голові, на неї чекають... міцні обійми та велика любов влади. Коли поодинці викликатимуть на Банкову для довірчих бесід...

КОМЕНТАРI

«МЕСІЇ НАМ НЕ ПОТРІБНІ, НАМ ПОТРІБНІ ЛЮДИ, ЯКІ ДЕМОНСТРУВАТИМУТЬ КОЛЕКТИВНИЙ РОЗУМ»

Анатолій МАТВІЄНКО, народний депутат України (НУ-НС):

— Що є засадничими для опозиції і влади? Це побудова держави. Коли є розуміння необхідності цього будівництва, тоді можна говорити про напрямки руху, пошуку компромісів і т. д. На жаль, сьогодні політикум зайнятий не побудовою держави (немає ні ідеології, ні концепції, ні бачення розвитку), а нарощенням статків. Це було присутнє для всіх попередніх влад, присутнє це і в нинішній. Той, хто сьогодні рятується від відповідальності — це не є боротьба за Україну. З іншого боку, той, хто вводить якісь ідіотські норми і правила — це також не є боротьба за Україну. Це пошук самозадоволення. Влада в нашій державі перетворилася в рекет, головний інститут самозбагачення. Це перше.

Друге. Люди розчаровані, а це означає, що немає попиту, а немає попиту, немає і пропозиції. Тобто не з’являються нові обличчя. Люди з великим натхненням і надією думали, що з 2004 року нарешті настане ера будівництва української України. Але все, що відбулося, потім розчарувало людей, скомпрометувало політиків. Тому попереднє розчарування пояснює сьогоднішній застій, навіть анархію. Суспільство рухається до якогось стихійного бунту, що дуже небезпечно. Янукович і його команда мають боятися такої стихії. Якщо їм не шкода держави, то має бути шкода хоча б самих себе. Ми знову втрачаємо час для побудови держави.

Можливо, це не пряма відповідь на ваше запитання, але потрібно розуміти, що без розуміння загальних процесів в Україні ми не знайдемо пояснення і на питання — чому немає дієвої опозиції. Я, звичайно, дуже сподіваюся, що з’являться молоді провідники, які повернуть довіру і поведуть за собою. Можливо, це найбільш харизматичний Арсеній Яценюк, який має вийти на передню лінію. Такі, як я, мають їм допомагати. Треба бути відповідальними, а не шукати чергового задоволення від присутності у владі. Месії нам не потрібні, це мають бути люди, які демонструватимуть колективний розум і колективну боротьбу. Моральний егоїзм має бути покладений в основу цієї команди. За рахунок талановитого управління, організації влади і її активної дієвої позиції ми можемо змінити обличчя України.

«НИНІШНЯ ОПОЗИЦІЯ ВИРОСЛА НА ТРЬОХ РЕЧАХ — НА ЗМОВІ З ВЛАДОЮ, НА УЧАСТІ У ВЛАДІ ТА НА ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ ФОРМАТІ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Що буде з опозицією? Частина прагнутиме співпрацювати з владою, побачивши, як розправляються з лідерами. Частина піде в радикальний рух.

Рік тому, або навіть більше, Луценко легковажно заявляв, що проект «Самооборона» закінчився, а тепер виявилося, що це один з небагатьох інструментів його захисту. Це перше.

По-друге, все одно, рано чи пізно, будуть вибори до Верховної Ради. І цього разу ті, хто йтиме від так званої опозиції, не купуватимуть місця в списку. А туди вже піде за рахунок природного відбору найрадикальніша частина, вони ж знають, що їх чекатиме. Отже, я вважаю, опозиція радикалізуватиметься. І, певна річ, працюватиме проект керованої опозиції.

Нібито вони намагаються працювати зі «Свободою», але мені здається, що вони помиляються. «Свобода» дуже сильно міняється. Там багато людей, які отримали голоси виборців. Це вже не сектантська партія одного лідера. Там багато цікавих, інтелігентних людей. І думаю, там йтимуть теж дуже цікаві процеси, аж до розколу. І там теж виділятимуться свої радикали і свої «голуби миру». Тому процес триватиме...

Влада, зачищаючи опозиційне поле, не розуміє, що дає можливість вирости новим силам.

Нинішня опозиція не об’єднується, тому що виросла на трьох речах — на змові з владою, на участі у владі та на телевізійному форматі. Тому те, що відбувається в опозиції, — це закономірний процес. Ніхто з них не збирався йти під суд. Узагалі, вони й не знають, як об’єднуватися. Вони народилися в тепличних умовах демократії.

«ПРАВА ОПОЗИЦІЇ — ЦЕ ПРАВА НАРОДУ»

Андрій СЕНЧЕНКО, народний депутат України (БЮТ):

— В Україні не існує проблеми опозиції. У країні існує проблема потворної влади і проблема народу, який цю владу терпить. Нинішня влада підкинула дискусію про якість опозиції та втягнула до цієї дискусії ЗМІ. Опозиція у Верховній Раді активна, але вона діє в умовах, коли на очах у всього народу зневажаються не лише права опозиції, але й права громадян, які обрали Верховну Раду для представлення своїх інтересів. Права громадян, які свого часу у Верховній Раді затвердили Конституцію, сьогодні зневажаються. Права опозиції — це права народу, це якісь похідні, технологічні речі, які є інструментом захисту громадян. Є два методи боротьби з владою. Перший — це вибори. Другий — революція. Об’єднання опозиції — це віртуальна ідея. Бо в опозиції до влади перебуває більшість громадян нашої країни. Але всі вони не можуть перебувати в одній опозиційній політичній силі. Чим більше партій, громадських структур, громадян буде в опозиції до влади, тим ефективнішою буде опозиція.

«... БУЛА ТАКА «ОПЕРАЦІЯ З ПРИМУСУ ДО МИРУ»

Валерій БОНДИК, народний депутат України (ПР):

— Я вважаю, що, як такої, проблеми опозиції сьогодні немає в країні. Якщо уважно послухати або почитати нещодавню доповідь заступника генерального прокурора у Верховній Раді, стає ясно, що всі звинувачення в політичних переслідуваннях опозиції відразу ж розбиваються об цифри та факти — скільки вкрадено попереднім урядом. Але без вироку суду я не можу когось звинувачувати, бо є презумпція невинності. Ні журналісти, ні депутати не можуть бути суддями і прокурорами. В опозиції є свій день — середа. Як вони його провели? Вони навіть не голосували за свої законопроекти. Ми їм давали голоси. Про яку опозицію можна говорити?

Всі представники опозиції місяць тому кричали, що було побиття депутатів. Насправді не було ніякого побиття. Пам’ятаєте, була така «операція з примусу до миру». Так от, опозиція вже зрозуміла, що потрібно миритися. Всі ми депутати національного парламенту. Це наша опозиція, не грузинська, російська, ізраїльська..., вона повинна співпрацювати з більшістю у Верховній Раді. Для свого переобрання вони повинні генерувати правильні закони і добрі ідеї. Жодного політичного переслідування сьогодні немає, це чистий кримінал.

Опозиція потрібна і повинна бути. Кажучи алегоричною мовою — це сторожовий пес, який не дає владі спочивати на лаврах. У будь-якій демократичній державі опозиція завжди стає владою, і навпаки, влада стає опозицією. У цьому і є філософія розвитку суспільства. За тими законами, які сьогодні подає опозиція, я відчуваю, що вони підготовані, у них є добрі юристи. Але виникає запитання, чому вони так тринькають гроші платників податків — не голосують за свої закони? Ось у чому проблема.