«Відхилення від норми»

ТВі голосно й багато в чому заслужено позиціонує себе як «твій простір свободи», й передусім ідеться про інформаційно-політичну свободу, якої нам усе ще бракує. Але ми за неї продовжуємо боротися, як боролися, наприклад, торік на вулицях українських міст за те, щоб дивитися ТВі в базових пакетах кабельного телебачення.

Згідно з даними дослідження «Академії української преси», в квітні частка політичних новин в українському телепросторі становила 26% від усіх повідомлень. А частка політичних новин з двома точками зору — 23%, і найбільше їх на ТВі. Окрім цього, «твій простір свободи» випереджає інші вітчизняні телеканали щодо конфліктно-невизначеного контексту обговорення подій у країні.

Важливо підкреслити, що до ядра своєї цільової аудиторії телеканал ТВі відносить чоловіків з активною життєвою позицією від 25 до 55 років, яких хвилює політична ситуація в Україні. «Ці люди, — говориться на сайті телеканала, — рушійна сила соціальних і політичних змін у країні, вони є лідерами думок для пасивної більшості громадян».

І, судячи з усього, саме для цього ядра своєї цільової аудиторії, «рушійної сили соціальних і політичних змін у країні» й «лідерів думок для пасивної більшості громадян», морально-демократичний ТВі, підбиваючи підсумки важким розмовам про українську політику протягом дня, відкриває нічний ефір передачею «Клуб еротики», після завершення якої йде інше непотребство під назвою «Полунички». Подивіться на програми передач основних українських телеканалів, ви навряд чи де-небудь відшукайте щось подібне.

Але й це ще не все. Парадоксальна ситуація з телеефіром ТВі доповнюється ще й тим, що вранішнє мовлення стартує з передачі «Голос віруючого». Подібних передач також уже практично не побачиш на основних українських телеканалах. Виходить така ситуація: вранці — релігійні питання, вдень і ввечері — боротьба за громадянське суспільство, а вночі — розпуста. Можливо, на ТВі в цьому й вбачають справжню свободу, але чи може насправді канал, який претендує на морально-політичну авторитетність, дозволяти собі «тихими українськими ночами» пряму або непряму пропаганду розпусти?..

Із духовно-етичного погляду, зрозуміло, не може. Телеефір потребував очищення від будь-якого непотребства. Адже, хоч як крути, не можна закликати до демократичного захисту власної гідності, водночас підсовуючи публіці телепередачі за принципом «розгнуздати, щоб загнуздати».

Але ось на посаду генерального директора ТВі приходить Артем Шевченко, й що ми чуємо від нього?

Із 24 квітня, як повідомляється на сайті TВi, телеканал вирішив відмовитися від трансляції в нічному ефірі еротичних вікторин, які повернуло в ефір попереднє керівництво й які викликали відторгнення й неприйняття значної частини глядацької аудиторії. Також ТВі вирішив відмовитися від видавання в ефір під час трансляції програм власного виробництва СМС-чатів, які незрідка ставали майданчиком для взаємних образ і грубих сварок між анонімними кореспондентами. «Ми введемо нові інтерактивні технології спілкування з глядачами, але бруду, закамуфльованого під сумнівні засоби заробітку, в ефірі нашого каналу бути не повинно», — заявив Шевченко.

А тепер слід перерахувати кілька «можливо» й одне «але»...

Можливо, ТВі справді захопили шляхом рейдерської атаки, й нове керівництво телеканала нелегітимне. Можливо, нові власники запровадять якусь цензуру на користь нинішньої влади або перепродадуть телеканал людям, безпосередньо пов’язаним із президентською командою. А можливо, не зовсім чистою є й позиція вже колишнього керівництва ТВі разом із професійним колективом, який його сьогодні захищає. Хоч би як там було, таємне рано чи пізно стане явним, і час покаже, хто був правий, а хто помилявся або просто маніпулював.

Але! Якщо нові керівники все-таки не виявляться «агентами» Банкової, не запроваджуватимуть ніякої цензури й уже без усіляких «клубів еротики» й «полуничок» збережуть громадянсько-демократичне обличчя ТВі, то в цьому й полягатиме головна перемога телеканала в усій ситуації, що склалася. Це буде перемога, зокрема й журналістики, проблеми в якій показав цей конфлікт. Це, нарешті, буде перемога не господарсько-правова, а моральна, для якої, ймовірно, й знадобилися всі ті конфліктні обставини, що занурили сьогоднішній ТВі в «когнітивний дисонанс».

Зрозуміло, в когось вищесказане викличе відчуття комічного, мовляв, «уся суть у медійно-правовому зіткненні, це — велике, а історія з нічним ефірним брудом — це другорядна дрібниця». Що ж, звернімося тоді до такого...

Дослідник психології гумору Богдан Дземідок, зіставляючи різні концепції комічного, доходить висновку, що найбільш загальною теоретичною ідеєю є «відхилення від норми». Розбіжність об’єктивних характеристик предмета і його «норми», яку ми тримаємо в нашій свідомості, й є передумовою комічного. Дземідок розрізняє простий (елементарний) і складний (соціально-насичений) комізм.

А наш соціально-насичений «трагізм» полягає в тому, що ми подеколи плутаємо, де норма й відхилення від норми, де просте й складне й, нарешті, де головне, а де другорядне. Коли засіб замінює мету, звідси й політика з медійно-правовим полем самі по собі стають важливішими за «всякі там» розмови про моральність та інші «непрактичні» речі.