Влада й опозиція: домашнє завдання

Сьогодні Президент даватиме підсумкову прес-конференцію. Результати саміту Україна-ЄС, скоріш за все, стануть однієї з основних тем спілкування з журналістами. Відомо, що в Брюсселі була серйозна і конструктивна розмова з українським керівництвом, де були окреслені умови і терміни для нашої країни.

Чи розуміють євромету в Україні? Після ухвалення спільної заяви влади і опозиції щодо євроінтеграції напередодні саміту, думається, що принаймні усвідомлюють, проте, повсякденні дії політиків з обох таборів змушує сумніватися. Варто згадати лише останній скандал на розширеному засіданні Кабінету міністрів, який опозиція покинула на знак протесту.

Перед вітчизняним політичним класом стоїть головне завдання — виступати єдиним фронтом в питаннях зовнішньої політики, зокрема, в стосунках з Євросоюзом. Не говорячи вже про окремі домашні завдання для влади і опозиції. Вони складні і для тих, і для тих. Влада має вирішувати окреслені в Брюсселі питання. А це — вибіркове правосуддя, виборче законодавство та впровадження реформ, передбачених порядком денним асоціації. Опозиція — адекватно і своєчасно реагувати на події в країні, а також пропонувати якісну альтернативу владним рішенням.

Що конкретно мають зробити влада і опозиція, щоб Україна мала прогрес до листопада цього року, коли у Вільнюсі може бути підписана Угода про асоціацію Україна-ЄС?

«У МЕНЕ БІЛЬШЕ ПРЕТЕНЗІЙ ДО ОПОЗИЦІЇ»

Петро САГАНЮК, володимир-волинський міський голова (Волинська область):

— Місцева влада стала заручником ситуації, в яку нас постійно вводять і влада, і опозиція. Вводять постійним створенням «революційних» ситуацій, своїм протистоянням. І якщо раніше чубилися тільки вгорі, і ми це спостерігали, то нині протистояння дійшло до низів. Наші обласні депутати вже не можуть зібратися на сесію, а якщо зберуться, то через політичні протистояння просто не можуть розпочати сесію... Через це не вирішується багато нагальних питань повсякденного життя. Ніхто нічого нового не запропонує, крім одного: аби влада й опозиція думали про Україну, її народ, історію і, врешті, її економіку. Тому я маю більше претензій до опозиції. Не варто так тупо й жорстоко просуватися до влади і тільки до влади. Запропонуйте речі, які доведуть людям, що ви можете краще, ніж нинішня влада, змінити країну. Люди у нас розумні, зрозуміють. Інакше відсутність реальних проектів і реального бачення майбутнього країни, на мою думку, є тільки шляхом у нікуди.

«НЕХАЙ ДЕПУТАТИ ЗВЕРНУТЬСЯ ДО ПРИКЛАДІВ ЕСТОНІЇ, ПОЛЬЩІ...»

Андрій САДОВИЙ, міський голова Львова:

— Верховна Рада повинна працювати в інтересах громадян України і держави Україна. Якщо народні депутати не знають, як це робити, нехай звернуться до прикладів Естонії, Польщі, Німеччини чи, припустимо, Норвегії. Це країни, які мають владу та опозицію, але і влада, й опозиція працюють в одному ключі — розвитку своєї держави, на добробут своїх громадян. У нас чомусь навчитися цього не можуть ні одна, ні друга сторони. Отже, якщо наступних півроку ці сили у Верховній Раді об’єднаються і думатимуть про громадян, тоді й угоду укладемо з Європейським Союзом, і матимемо поступ у багатьох інших украй важливих питаннях.

«ДЕПУТАТИ МАЮТЬ ЗАЙМАТИСЯ ЗАКОНОТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ»

Сергій САЖКО, міський голова міста Курахове, Донецька область:

— Я думаю, що про договір з ЄС ще зарано говорити. Депутати повинні займатися своєю законотворчою діяльністю і писати закони. Але за що вони візьмуться зараз, я не знаю.

«ВЛАДА МАЄ ДОВЕСТИ, ЩО З УКРАЇНОЮ МОЖНА ПРАЦЮВАТИ»

Герхард ГНАУК, кореспондент Die Welt:

— За останні 20 років жодна влада в Україні не використовувала вибіркове правосуддя такою мірою, як це робиться сьогодні. Такого наступу на колишніх членів уряду не було ніколи. Існує проблема не лише з «буквою», а й з «духом» закону.

Річ у тім, що угода про Асоціацію підписується не з опозицією, а з владою. Не опозиція є проблемою, швидше навпаки. У цілому, той факт, що в країні є опозиція й вона представлена в парламенті, — доказ нормальної демократичної обстановки.

Опозиція в Україні більше зайнята тим, щоб захищати своє право на існування. Їй не можна докоряти в тому, що вона недостатньо працює на інших фронтах. До того ж Юлія Тимошенко неодноразово закликала Європейський Союз, незважаючи на те, що вона сидить у в’язниці, підписати Угоду про асоціацію, оскільки йдеться про майбутнє країни, а не про її особисту долю.

Річ у тім, що в Європейському Союзі політики не відірвані від свого суспільства й ЗМІ. Вони не можуть будь з ким підписувати таку далекосяжну угоду. Вони мають зважати і на думку громадян своїх країн, і на європейські цінності. Тож українська влада має довести, що з Україною можна працювати й перспектива на поліпшення ситуації є.

«ВЛАДА Й ОПОЗИЦІЯ МОЖУТЬ УХВАЛИТИ СИМВОЛІЧНІ СПІЛЬНІ РІШЕННЯ»

Михайло БАСАРАБ, політолог:

— Я не думаю, що заради підписання договору про асоціацію українська влада та опозиція почнуть демонструвати цілковиту злагодженість дій у Верховній Раді. Звісно, обидві сторони можуть ухвалити якісь символічні спільні рішення, але вони матимуть виключно ритуальний характер і ніколи не матимуть для Європи вирішального значення. Узагалі, тривалого консенсусу між владою та опозицією бути не може. Влада, отримавши достатньо вагому перевагу в ході жовтневих виборів, і далі розглядає парламент як майданчик для легалізації тих рішень, які ухвалюють у кабінетах на Банковій чи в будівлі Кабінету Міністрів. Саме тому відповідь на запитання, чи буде восени цього року підписано угоду про асоціацію Україна — ЄС, залежатиме від Президента Януковича. Я сумніваюся, що Янукович піде на виконання всіх умов Євросоюзу. Я також не впевнений, що український Президент зможе прагматично прорахувати позитивні для себе наслідки від виконання основної умови ЄС — звільнення Тимошенко і Луценка з-під варти. Якщо щодо Луценка Янукович нібито вже «визрів», то щодо Юлії Володимирівни — матимемо певні проблеми. Чому варто Януковичу випустити Тимошенко? По-перше, він фактично виконає основну вимогу Євросоюзу, а в контексті нинішніх перемовин зробить певну послугу ЄС, де від нього вже не чекають такого рішення. Якщо Віктор Федорович відпустить Тимошенко, то фактично віддасть пас Європейському Союзу, і м’яч перейде на їхню половину поля. Взамін він може вимагати від Євросоюзу підписання договору про асоціацію, безвізовий режим тощо. По-друге, український Президент отримає достатньо серйозні бали всередині країни. Для багатьох громадян, які йому не симпатизують, це буде вагомим аргументом для зміни власного ставлення до чинного Президента. По-третє, Янукович ослабить опозицію, адже всі соратники Юлії Володимирівни вже розподілили між собою ролі, функції, можливо, навіть майбутні посади, яких у них сьогодні ще немає. Тож якщо Тимошенко вийде на волю, то Арсенію Яценюку, наприклад, доведеться відмовитися від примірки президентських обладунків. Парадокс, але таким рішенням Янукович вніс би серйозну смуту в коаліцію опозиційних сил. Однак зараз Янукович на такий крок точно не піде. Можливо, він це зробить пізніше, щоб все-таки продемонструвати свій характер і не виглядати зовсім безпорадним у спілкуванні з європейськими політиками. Тому якщо стоїть питання, чи буде звільнено Юлію Володимирівну до травня, то я майже точно переконаний, що — ні.

«ЯКЩО ЗУМІЮТЬ ДОМОВИТИСЯ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики:

— Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом підпишуть тоді, коли влада й опозиція зуміють, нарешті, домовитися про співпрацю, незважаючи на долю конкретних осіб. Тепер згоди щодо єдиного європейського напряму в державі немає, й тут ми маємо запозичити досвід країн Центрально-Східної Європи. Там це питання винесли за дужки внутрішньополітичних дискусій і висунули спільну позицію. Хотілося б, щоб у питаннях євроінтеграції України голос влади, опозиції та громадянського суспільства збігався і звучав як єдиний спільний. Це один із елементів, який зробить можливим підписання угоди про асоціацію Україна — ЄС. Однак передусім слід звернути увагу на ті індикатори, які Європейський Союз визначив пріоритетними. Варто зазначити, що від України не вимагають стовідсоткового виконання всіх умов за кілька місяців, якщо перед цим їх не виконували 20 років, але деякий прогрес у цьому напрямі бути все ж повинен. Якщо угоду про асоціацію підпишуть, то це свідчитиме про знайдення компромісу всередині країни й висунення монолітної позиції від влади й опозиції; якщо ж цього не буде — Україна вкотре отримає реверс з боку Європейського Союзу.

«ЯКЩО ДЕКЛАРАЦІЇ ТА ДІЇ ВЛАДИ ЗБІГАТИМУТЬСЯ...»

В’ячеслав КИРИЛЕНКО, народний депутат, фракція «Батьківщина»:

— Не можу назвати спільну заяву щодо євроінтеграції співпрацею влади та опозиції. Опозиція виконує свої зобов’язання, взяті перед виборцями. Оскільки влада також декларує відданість ідеям євроінтеграції, цю заяву підтримав весь депутатський корпус, за винятком антиукраїнської фракції комуністів.

Тепер питання в тому, як реалізовуватиметься у внутрішній політиці ця заява. Опозиція чітко коригуватиме свої дії з європейським прагненням України. Під сумнів можна поставити дії влади: чи будуть вони не лише декларувати підтримку європейського курсу, а й впроваджувати його на практиці. Якщо так, потрібно буде звільнити політв’язнів, демократизувати внутрішнє життя країни, повернути в повному обсязі свободу слова й ЗМІ загалом, досягнути прозорості в економіці (від державних закупівель до діяльності фіскальних відомств) тощо.

Варто зазначити, що весь законопроектний портфель опозиції скеровано на імплементацію цінностей, норм і принципів Європейського Союзу. Запропоновані нами антикорупційні, економічні, гуманітарні проекти, реформи пенітенціарної та судової систем — усі ці законопроекти містять норми, які чітко корелюються з нормами законодавства Євросоюзу. Таким чином, підписання угоди про асоціацію, встановлення безвізового режиму, відкриття шлюзів для майбутнього повноправного членства України в ЄС залежить від влади, яка часто, роблячи один крок вперед — як голосування за цю заяву, — робить два-три кроки назад. Якщо Партія регіонів справді внесе законопроекти, які будуть позитивні для країни, а не тільки для кланів усередині влади, ми їх оцінимо й виголосимо власну точку зору. У будь-якому разі, м’яч — на полі влади. Якщо їхні декларації та дії збігатимуться, євроінтеграційний процес буде забезпечено. Лакмусовим папірцем у цьому контексті може стати припинення застосування вибіркового правосуддя, насамперед це стосується справ Тимошенко й Луценка.

Підписання угоди про асоціацію в листопаді може відбутися, й ключова відповідальність за це лягає на чинного Президента.

«МИ ГОТОВІ»

Володимир ОЛІЙНИК, народний депутат, фракція Партія регіонів:

— Від самого початку ми сказали опозиції, що готові підтримати їхні системні закони, спрямовані на зміни ситуації в економіці та соціальному сегменті. До речі, перед виборами ними було задекларовано, що 80 таких законопроектів уже напрацьовано. Однак опозиціонери здебільшого пропонують скасувати наші ініціативи, не пропонуючи проектів із компенсацією. Наприклад, якщо скасувати пенсійну реформу, ситуація з наповненням Пенсійного фонду може лише погіршитися. Опозиція має показати джерела, завдяки яким будемо перекривати збитки, інакше такі дії непрофесійні. Ми готові розглядати пропозиції опозиції, якщо вони конструктивні.

Варто зауважити, що на розширене засідання уряду вони не принесли конструктиву, а тільки крики: «Ганьба». Опозиціонери сказали, що не сприймають уряд, і вимагають його відставки, але прийшли до нього з пропозицією. Микола Азаров сказав їм залишити пропозиції, які опісля будуть оприлюднені на сайті Кабміну й доопрацьовані. Опозиція не залишила жодного листка — переслідували іншу мету.

Вимоги щодо відставки уряду не є новацією. Цікавою було б, якби опозиція запропонувала сформувати новий уряд на базі національної єдності. Вона могла б запропонувати власних кандидатур на посаду прем’єра та міністрів, але цього немає. Окрім того, що має статися після відставки? Конструктив полягає к тому, щоб вносити свої пропозиції та брати відповідальність. Ламати можна все що завгодно, але потрібно пропонувати, що ти хочеш побудувати натомість.

Перед Україною давно було поставлено вимоги щодо умов, за виконання яких нас можуть прийняти в ЄС. Частину домашнього завдання ми вже виконали: це й новий КПК, і закони про доступ до публічної інформації та адвокатуру. На саміті нам поставили нові завдання: виборче законодавство, закон щодо прокуратури — ми готові працювати.

Необов’язково ухвалити всі ці рішення до кінця травня — це нереально. Якщо європейці побачать, що ми вже розглядаємо у другому читанні виборчий кодекс, вони не ставитимуть за мету ухвалити його до кінця травня. Головне, щоб був прогрес.

Найскладніша річ — це, безумовно, справа Тимошенко. Якщо тут буде прийнято політичне рішення, в цій країні можна буде забути про правосуддя. Політичне рішення мотивоване тим, що певну людину не можна чіпати, то, може, таких цілий список? Щодо попереднього вироку можуть бути дискусії, але по нових звинуваченнях... У прокуратури є докази, що Тимошенко була причетною до організації вбивства Щербаня. Як ми можемо закрити цю тему? За аналогією, ми тоді маємо припинити й розслідування у справі замовників убивства Гонгадзе. Там, де вбивство, термінів розслідування немає: шукатимуть, доки не знайдуть.