Вибори проти

Як засвідчила тривала відсутність офіційних результатів у першому турі, особливість цих виборів полягає в тому, що вся виборча кампанія, незважаючи на формальну наявність двох турів, відбувається як один тур, але за логікою другого туру. Символічно, що перший тур став лише паузою без результату у виборчій боротьбі. Звідси випливають і ті особливості стратегій штабів і поведінки виборців, які ми спостерігаємо. Почнемо з кандидатів і виборців.

КАНДИДАТИ Й ЕЛЕКТОРАТ

Головний позитивний результат першого туру для В. Ющенка — виграш у боротьбі за Центральну Україну. Лідер коаліції «Сила народу» зміг змінити той віртуальний кордон, який традиційно «прокладають» політики по лінії Дніпра. Тепер цей кордон проходить чітко вздовж східних і південних областей. Однак вибір Центра України ще слід проаналізувати, оскільки електоральна поведінка тут складалася набагато складніше, ніж, наприклад, у західній частині країни. На відміну від Західної України, де підтримка Ющенка багато в чому базувалася на певному націонал- демократичному традиціоналізмі та персоналістичних симпатіях (що склали у підсумку істинно віруючий у свого лідера електорат), Центр усю кампанію перебував у стані невизначеності. Саме довге зважування всіх «за» і «проти» дозволяє говорити про визрівання раціонального рішення, про голосування не стільки на основі симпатій, скільки на базі якихось раціональних чинників. Крім цього, «російська карта» Януковича на останньому етапі перед першим туром можливо «допомогла» коливнути маятник у бік українського національного егоїзму.

Однак перший тур виборів показав і те, що Ющенко поки програє в боротьбі за раціонального виборця. Того, який голосував «за Ющенка», тому що «проти Януковича». Саме цього досвідченого виборця — не фаната та прибічника, а реального прихильника — цікавлять не гасла, а програма, позиція, аргументи, оточення кандидата. По суті, другий тур надає шанс Ющенку показати себе вже не в ролі народного улюбленця, а в ролі політичного лідера з концепцією та програмою, з однодумцями в середовищі еліт, із якими вже настав час знайомити й виборців, які хочуть чітко уявляти, що робитиме Ющенко наступного дня після оголошення результатів другого туру. Перший крок вже зроблено: Ющенко заявив про те, що він має намір формувати коаліційний уряд народної довіри. Однак виборець почув, які політики симпатичні особисто Ющенку: професіонали, чесні й патріоти, й не почув головного — чітких принципів формування кабінету та можливого кола політичних сил.

В електоральному плані В. Янукович більше втратив, ніж придбав. Проте як виграш можна зарахувати сильну консолідацію виконавчої вертикалі влади та високий рівень голосування за «обов’язком» служби. Усе це Янукович зміг зробити за той досить невеликий період прем’єрства, який водночас є досить малим для здобуття почуття упевненості в ролі політика. Сильним плюсом можна вважати й те, що соціально неадаптовані виборці Сходу та Півдня України віддали перевагу не популізму лівих кандидатів, а соціально-прагматично налаштованому главі уряду. Однак слабкість електоральної бази Януковича полягає в тому, що велика частина його виборців голосувала не стільки за нього, скільки «проти Ющенка». Внаслідок цього електоральна проблема Януковича полягає у двох моментах: по-перше, в Януковича мінімально обмежена когорта «істинно віруючих» прихильників, що у принципі є цілком логічним з огляду на його недовгий політичної досвід у загальноукраїнському масштабі та імідж «начальника-господарника». По-друге, ті його прихильники, які голосують за нього, тримаючи подумки «ненависть до Ющенка», є досить слабкими як електоральна база, на яку можна спиратися. Іншими словами, це прошарок того досвідченого виборця, для якого тепер у другому турі будуть уже вкрай важливими аргументи, щоб проголосувати за Януковича, а не проти його опонента.

ШТАБИ Й ТЕХНОЛОГІЇ

Стратегії та технології штабів, які вели мобілізацію на розкручуванні образу ворога, призвели до того, що перший тур став конкуренцією виборів «проти». У цьому виборі найменшого з лих меншим виглядав Ющенко, навіть без аргументів «тому що». У свою чергу аргументи «тому що» іншого кандидата, роблячи заявку на формування позитивної мотивації та імідж-будівництва, виявилися не такими зрозумілими й прозорими. Наприклад, гасло «тому що високі пенсії» можна було б назвати аргументом на користь кандидата, а гасло «тому що послідовний» залишається незрозумілим. А зважаючи ще й на той факт, що всю Україну ознайомили з біографією Януковича, може викликати й інші непрогнозовані реакції. Для другого туру важливо піти від «ворожих мотивів». Для обох кандидатів необхідна позитивніша риторика, щоб сформувати голосування «за». І тому в другому турі слід очікувати корекції такої тактики.

Загалом рекламна кампанія обох фаворитів перегонів була багато в чому схожою. Водночас підсумки першого туру показують більшу віддачу публічних зустрічей кандидатів із виборцями, ніж тих інформаційних картинок, які можна було спостерігати, передусім, на телевізійних каналах. Тактика виборчої кампанії штабу Ющенка «лицем до лиця» виправдала покладені на неї сподівання та принесла своєму кандидату дивіденди. Вдалою також виявилася атрибутика кампанії: прапорець, краватка або інші оранжеві фетиші вдало грали на невмирущому почутті солідарності українців, а для самих людей — це ще й можливість відчути свою причетність до участі в історії. Штаб Януковича також на останньому етапі прагнув нагородити своїх прибічників фетишами, але це вже було дещо запізно, а головне — мало вписувалося в стратегію кампанії та іміджевість кандидата Януковича. Імідж Януковича, можливо й завдяки тим самим великим біг- бордам, зробив кандидата певним чином недоступним, таким, що перебуває на відстані від виборців.

ЛІВІ «ПРИЗЕРИ»

Почесні призери першого туру виборів ліві партійні кандидати О. Мороз і П. Симоненко програли в першому турі, передусім, електорально. Програш у другому турі вже може бути політичним. Стратегії виборчих кампаній лівих кандидатів виявилися не в змозі порушити і/або змінити боротьбу двох головних фаворитів. А технічні кандидати переважно дробили саме лівих призерів, ніж фаворитів перегонів. Неоднаковими є позиції лівих кандидатів і в торзі за позиції в другому турі. Якщо позиція лідера соціалістів О. Мороза відносно зрозуміла, то лідер комуністів П. Симоненко постав перед справжньою дилемою політичного життя і смерті. Жорстка опозиція Мороза й відтак рішення про неприйнятність підтримки кандидата від влади у другому турі плюс установка на реформу політсистеми і плюс деякі ідейні принципи (передусім, заборона на купівлю/продаж землі) змушує його стати на бік коаліції «Сила народу». Водночас Симоненко, сила якого полягала раніше в п’ятій частині електорату, сьогодні опинився і в електоральній, і в політичній пастці. Щоб залишитися в опозиційній ніші, яку комуністи не мають наміру залишати, КПУ приймає єдино правильне рішення відмовитися від підтримки будь-кого з фаворитів перегонів. Водночас їм важливо не втратити ту ниточку діалогу як з Януковичем, так і з Ющенком, яка зв’язує їх усіх із політреформою. Опинившись у політичному офф- лайні на другий тур, вони ризикують втратити свій голос і в політреформі.

СОЦІОЛОГІЯ Й СОЦІОЛОГИ

Різні результати exit-poll, як і передвиборні опитування ще раз проілюстрували ту складну ситуацію, в якій опинилася соціологічна спільнота на цих виборах. Соціологія зіткнулася з безліччю чинників, які «ламають» об’єктивність соціологів. Можна навести деякі з них. По-перше, великий вплив замовника на роботу соціологічних структур, зокрема, його право розпоряджатися отриманими даними на власний розсуд, що дає можливість використати їх як політтехнології. Іншими словами, в соціологів немає такого собі страхового поліса, який би захищав право соціологічної об’єктивності, передусім, що стосується передвиборних опитувань, які становлять важливу частину всього процесу виборів. По-друге, участь в опитуваннях і, зокрема, в exit-poll багатьох соціологічних служб свідчить про те, що в соціологічній спільноті немає певної згоди та вироблених принципів роботи з політичними або виборними опитуваннями. По- третє, важливим також є питання, яке, власне, не повинен обговорювати ніхто, крім самих соціологів, — це питання методики. При проведенні exit-poll також спостерігався плюралізм методик, який тією або іншою мірою заплутував інтерпретацію результатів і знижував об’єктивність соціологічної експертизи виборів. Результатом чого й став розпад соціологічного консорціуму.

Цікавий висновок із одного спостереження, суть якого в порівнянні exit-poll, проведених в Україні та США. Якщо головною метою вітчизняних опитувань було виміряти прихильників голосування за кандидатів, внесених до виборчого бюлетеня, то в американському опитуванні мета абсолютна інша: скласти портрет виборця того або іншого кандидата. Причому цей портрет складається на основі збирання багатьох чинників і «просіювання» їх крізь призму підтримки кожного з кандидатів. У результаті про виборця кожного з кандидатів відомо практично все — від статі, раси, віросповідання, доходу та ін. до позицій з ключових питань виборчої кампанії.

ПРОГНОЗИ

Підсумовуючи, можна сказати, що в першому турі виборча кампанія складалася з кількох змагань між кандидатами. По-перше, жорстко відбувалася боротьба біографій, а точніше темних і чорних плям у минулому кандидатів. По-друге, боротьба за антирейтинги двох лідерів В. Януковича та В. Ющенка, що сприяло формуванню так званого негативного голосування. По- третє, електоральна боротьба за регіони України, особливо за Центр. По-четверте, було започатковано боротьбу за європейський або російський вектор розвитку країни.

Другий тур, очевидно, скоректує лінії цих битв. По- перше, очевидно, що триватиме розпочата боротьба за геополітичні вектори. По- друге, відбуватиметься подальша електоральна боротьба за регіональну підтримку. По-третє, у млявому режимі продовжиться боротьба за політреформу, що означає торги між усіма політичними силами — лівими, правими, центристами, а також інститутами — президентом і парламентом. По-четверте, з необхідністю виникне боротьба за політичні комунікації, передусім, між лідерами першого туру. Фрагментом цієї боротьби вже стали інтриги навколо теледебатів. По-п’яте, новацією другого туру може стати поява нових дискусійних питань із боку одного зі штабів і втягування іншої сторони в полеміку.