«Єретик — не той, хто горить на вогнищі, а той, хто його запалює»

У Росії в Ростові-на-Дону заборонили показ опери Ендрю Ллойда Уеббера «Ісус Христос — суперзірка». Учора «День» вже писав на цю тему (№176, 2 жовтня — «Ревне православ’я vs рок»).

Сталося це тому, що гурт православних активістів звернулися до міської адміністрації.

Інформаційним тлом для заборони став законопроект про доповнення Кримінального кодексу Росії. Законопроект передбачає штрафи до 300 тисяч рублів або обов’язкові роботи на строк до 200 годин, або позбавлення волі на строк до трьох років у разі «образи релігійних переконань і почуттів громадян».

Оперу вже 22 роки показують на території Росії. Чи має ця історія якесь відношення до віри? Навіть московська патріархія стверджує, що жодного. «Люди, які підписали цю заяву, висловлюють свою приватну думку, — заявив прес-секретар Донської митрополії РПЦ Ігор Петровський. — Багато з тих, хто має відношення до Церкви, до цього твору ставляться позитивно. Заявникам слід було б спочатку запитати благословення священика».

Насправді зараз стоїть питання захистити православне християнство від таких «захисників».

Головним є сучасний політичний контекст. Сьогодні Росію та Білорусь, а за ними — й Україну захоплює хвиля рідкісного по дурості «запретітельства».

Влада боїться нової суспільної реальності, невпевнена в можливості з нею впоратися, перед очима в неї стоїть досвід Лівії, Єгипту і т. д. Звідси й ініціативи одна абсурдніша за іншу. У Росії вже забороняють й заарештовують навіть за одиничні пікети. У Лукашенка нещодавно заборонили «демонстративне мовчання».

У владі цих морально спустошених країн достатньо «унтерів Пришибєєвих», а за вожаками біжить їх цілий табун. У Чехова цей унтер теж, до речі, народ розганяв: «По какому полному праву тут народ собрался? Зачем? Нешто в законе сказано, чтоб народ табуном ходил?». А ще «намеднись по избам ходил, приказывал, чтоб песней не пели и чтоб огней не жгли. Закона, говорит, такого нет, чтоб песни петь. Нужно спать ложиться, а у них разговоры да смехи».

У XVII — XVIII століттях у Московії вбили сотні тисяч старовірів — людей, створених за подобою Божою, за відповідь на запитання, скількома пальцями хреститися. Хоча ще за століття до того Вільям Шекспір писав, що «єретик — не той, хто горить на вогнищі, а той, хто запалює вогнище». Секрет у тому, що коли в людей мало любові, вони сперечаються за дрібниці. У Росії існували сотні дивовижних за дикістю сект, деякі з них є й досі. Як писав французький письменник Франсуа Шатобріан, коли люди не вірять ні уві що, вони ладні повірити в все.

Немає сумніву, що вал заборон спровокував і розклад Московської церкви, вже не здатної приховати проблеми й стати орієнтиром для людей. Московський патріархат нині в інформаційному суспільстві як на долоні: то домальовує прочан «фотошопом» на своїх службах, то годинники, навпаки, стирає.

Так, півроку тому на запитання журналістів щодо того, що стоїть за історією, коли Інтернетом гуляло фото, на котрому — швейцарський годинник Breguet за кілька десятків тисяч доларів у нього на руці, Патріарх відповів, що це фото не відповідає дійсності. «Але після того як з’явилася ця фотографія, я пішов і став дивитися. Адже приходять багато й дарують. І частенько стоять коробки, які не відкриваєш і не знаєш, що там. І я побачив, що справді є годинник Breguet, і тому я ніде не дав коментарів, що в Патріарха такого годинника немає. Тому що, — так, коробка з таким годинником, який жодного разу не надягали, є, й вона лежить».

Після цієї заяви на офіційному сайті РПЦ patriarchia.ru провели ревізію фотознімків у архіві за період квітня —липня 2009 року й прибрали (чи відредагували «фотошопом») ті з них, на яких годинник Breguet помітний на руці Патріарха. Ситуацію зі скандалом усеросійського рівня розкрили журналісти.

Друга історія — із судом за компенсацію медика Юрія Шевченка, який нібито ремонтом у власній квартирі зашкодив помешканню Патріарха, котрий живе поверхом вище. У матеріалах справи йшлося про те, що квартирі Патріарха завдав шкоди на майже один мільйон доларів пил «наночасток». Як виявилося згодом, це був звичайний гіпс. Від імені глави РПЦ справу вела якась жінка, котру прес-служба РПЦ назвала троюрідною сестрою Патріарха.

Не так давно голова синодального відділу РПЦ по відносинах Церкви і суспільства — Всеволод Чаплін — заявив про необхідність (!) великої війни та участі у ній усього чоловічого населення Росії. Як повідомив той же Чаплін, у храмах МП почали збір підписів за об’єднання Росії та України. По суті, нинішня московська Церква сприйняла старовинне монгольське гасло — «до останнього моря». Навіть попри те, що це гасло явно входить у суперечність із Божою заповіддю: «Не пожадай ні дому ближнього твого, ні поля його».

Російська церква шукає свою місію не в служінні Богові, а в механістичному збільшенні держави, де, до речі, вбили найбільше людей в історії людства. Звідси й ряд заяв від священиків МП на захист убивці мільйонів людей, створених за подобою Божою, — Йосипа Сталіна.

Як наслідок таких моральних пріоритетів, за кримінальною статистикою Росія — №2 у світі за кількістю тяжких злочинів на сто тисяч населення серед «невоюючих» країн.

До речі, як свідчить вітчизняний МВС, злочинність в Україні має пряму кореляцію з близькістю до «російського світу». Приміром, за 2011 рік злочинність у Криму була найвища по країні (1898 злочинів на 100 тисяч населення, проти 422 в найменш криміналізованій Івано-Франківській області, тобто майже в п’ять разів більша). Перша п’ятірка найбільш кримінальних регіонів, за даними МВС, вже багато років виглядає таким чином: Крим, Запорізька, Дніпропетровська, Луганська, Донецька області. Приміром, за даними перепису 2001 року, в Івано-Франківській області народжених не в Україні було 3%, в Криму — 35%, а в Запорізькій, Дніпропетровській, Луганській і Донецькій областях — по 14 — 15%.

Чомусь в Україні найбільше скандалів в Одеської єпархії МП. Не так давно священик спокусив жінку і залишив її без аліментів, беручи гроші на розваги. Нещодавній випадок — священик за кермом «мерседеса» на пішохідному переході збив на смерть 11-літнього хлопчика, від стресу померла його класний керівник.

Найгірше, що самодискредитація Московського патріархату б’є по Церкві як такій. Бо люди часто не розрізняють патріархати, мовляв, «усі вони такі».

Поширення насильства й культ ненависті в Росії у свою чергу викликає апокаліптичні настрої в російському суспільстві. Чимало людей відчувають, що країна летить у прірву, й деякі з них щиро шукають вихід. Але знаходять найпростіший і формальний: заборонити.

Хоча є чудові слова апостола Павла: «Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!»

Якщо дикун не вірить у дерев’яного ідола, то це не означає, що Бога немає. А — що Бог не дерев’яний.

Лише дикуни (й комуністи) могли вважати, що, знищуючи людей і Церкви, вони можуть підважити Бога. Відома історія, коли Руссо у XVIII столітті «напророкував», що в XIX столітті релігія зникне. Натомість у XIX столітті поблизу його будинку було засновано друкарню Біблійного товариства, яке існує до сьогодні.