Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України

«УКРАЇНА ЗМІНИЛАСЯ, АЛЕ РЕЗУЛЬТАТИ ЦИХ ЗМІН ІЩЕ ОСТАТОЧНО НЕ ВИЗНАЧЕНО»

Щодо України, це, звісно, останні події, які відбуваються. Не підписання Угоди про асоціацію і відповідний масовий спротив, який вилився у Майдан. З одного боку, це змінить Україну в не найкращому напрямку, тому що відкладається перспектива реалізації євроінтеграції і відкладається, на жаль, на невизначений термін. Що ж до Майдану, я сподіваюся, що це демонстрація того, що в Україні існує громадянське суспільство, хоч воно ще й не досконало організовано, але громадянська ініціатива існує. Можливо, це стане поштовхом для більш вдалої структуризації громадянського суспільства й до реальних змін країни, адже за 22 роки влада реально не змінилася. Ми бачимо, що вперше за роки незалежності рух складається на засадах ідеології та цінностей. Це дає шанс на просування країни в демократичному напрямку, хоча ситуація вкрай складна. Україна змінилася, але результати цих змін іще остаточно не визначені.

Що стосується світу, цього року продовжується рецесія. Світ шукає своїх шляхів виходу з достатньо глибокої кризи 2008 р., яка досі триває. Є спроба визначити майбутнє: яким буде світ, після подолання цієї кризи. По-перше, це криза в Європі, по-друге, криза в країнах, де відбулися революційні події.

Іще одна подія, яка має вплинути — це солідарність світу у зв’язку зі смертю людини, яка визначала майбутнє — Нельсона Мандели. Він не тільки продемонстрував особисту мужність, але й у дуже складних умовах вберіг країну від насильства, ксенофобії, розбрату, переслідувань, громадянської війни. Весь світ віддав цьому шану. Сподіваюся, майбутнє за такими людьми. Хоч ця подія і сумна, але вона слугувала для духовної інтеграції сил, які виступають за ненасильницькі засоби змін.

 Для мене найважливішими стали два епізоди. Коли люди вийшли на Михайлівську площу після побиття демонстрантів. Вони прийшли за власним покликом, ніхто їх не збирав. Тоді стало зрозуміло, що українці не будуть терпіти масових знущань. Другий епізод — загальна демонстрація на наступний день після Михайлівського.

 Для мене такі постаті як Вацлав Гавел чи Нельсон Мандела додають оптимізму, тому що показують, що можна, зберігаючи розум та людську гідність, свої моральні принципи, досягати позитивного результату не тільки у власному житті, а у житті цілих країн. Це додає віри, що позитивні зміни можуть бути без кривавих подій.

Що ж до конкретних ситуацій, це, знову ж таки, зібрання людей на Михайлівській площі. Люди побачили, що є загроза здоров’ю та життю тих, хто переховувався на території монастиря й вони вийшли, щоб їх захистити. Там не було будь-якої політичної складової, було лиш бажання захистити людей, яких переслідує влада.

Окрім того, є приклади особистої людської гідності. В нас є багато випадків, коли люди хворі, позбавлені можливості повноцінно пересуватися, роблять дуже багато. На жаль, такі приклади часто не висвітлюються. Зараз у світі це підтримується. Ті, в кого є повноцінне здоров’я й сили, побачивши такі приклади, мають розуміти, скільки вони можуть зробити. Ці люди перемагають себе, то чому ми не можемо?

 У «Дня» дуже багато цікавих проектів: і ті, що пов’язані з історією, й книговидавництво. Я завжди читаю історичні матеріали газети, тому що у мене багато «білих плям» в історії, які професійні історики мені ще не розкрили. Я можу погоджуватися чи ні, але це — можливість розібратися в історії самостійно. Велике значення має й Літня школа журналістики. Окрім того, важливим заходом є щорічна фотовиставка газети «День». Фотографії, які розповсюджуються дуже цікаві.

Загалом, кожен номер відкриваєш і знаходиш багато цікавого. Це феномен, коли газета відповідає смакам рафінованої публіки, а не смакам масового читача у розрахунку на миттєвий успіх. Тим, що газета виживає, вона закладає основи культурного життя країни. Заразом варто відзначити і тримовність «Дня». У своєму академічному журналі я багато в чому орієнтуюся на газету «День», в тому числі, на тримовність, що дає можливість вийти на будь-яку аудиторію. Це важливо для українського видання, щоб розповсюджувати своє слово і в Україні, і в ближньому й далекому зарубіжжі, щоб про нашу країну більше знали й краще її розуміли.