Євген МАРЧУК:

На жаль, слід сказати, що ВР також практично вже включилась у президентські вибори, при тому, що основні конкуренти Президента України, як відомо, перебувають саме в цьому залі. І я думаю, не потрібно наводити приклади, які свідчать про те, що якась значна частина цих конкурентів уже практично веде президентську виборчу кампанію.

Таким чином, наступного року, в якому бюджетом закладається крок до економічного колапсу, ми матимемо велетенське протистояння на платформі президентських виборів. З одного боку, виконавча влада — це плацдарм Леоніда Кучми, з другого — парламент стане плацдармом опозиції для кількох кандидатів. Таким чином, ми всі — ті, хто братиме участь у виборчій гонці, створимо надзвичайно велике політичне напруження в нашому суспільстві. Виходячи саме з цих міркувань і не бажаючи політизувати фракцію СДПУ(о), я на засіданні фракції поставив питання про звільнення мене від обов’язків керівника фракції. Я рекомендував би наслідувати цей приклад іншим кандидатам, про котрих ми вже знаємо, що вони братимуть участь у президентській гонці. Я виходжу з того, що колапс економічний і політичне перенапруження можуть створити таку ситуацію, яку, з одного боку, не витримає сам народ, і це послужить виконавчій владі та Президенту Кучмі приводом розігнати ВР, яка на той час може стати бездійовою тому, що тут ітиме президентська кампанія, а з другого — ще більше загострить ситуацію стосовно дострокового припинення повноважень Леоніда Кучми. Тож я закликаю всіх учасників деполітизувати, політично «демілітаризувати», з одного боку, парламент і з другого — виконавчу владу».

В інтерв’ю кореcпондентові «Дня» Тетяні КОРОБОВІЙ Євген Марчук сказав: «У мене була і залишається соціал-демократична платформа — і, можливо, «соцiал-демократичнiша» аніж у деяких членів Соціал-демократичної партії. Але оскільки я концептуально розвиватиму опозиційну лінію, то у СДПУ(о), членом якої я не є, можуть виникати різного роду колізії. Як буде розвиватися партія, якою буде її еволюція, яким буде її шлях і під час виборів, і після — це, звісно, справа партії. Але видно вже зараз, що наші позиції з низки питань не співпадатимуть. І тому щоразу натикатися на з’ясування відносин — ні до чого і просто буде ніколи.

Наступне. Президентська кампанія, котра фактично вже почалася, продемонструвала, що боротьба буде жорстокою. Не жорсткою, а саме жорстокою. І вона вимагатиме відповідної технології та практики ведення «бою». Простіше кажучи, протистояння, яке буде з усіх боків — ліві, праві, Президент, опозиція, окремі особистості — вимагатиме прояву своєї позиції без оглядки на те, чи створить це проблеми для моїх колег і для фракції. Мій вихід iз керівництва фракції позбавляє її цієї «незручності».

— Чи можна вважати ваш крок «приуроченим» до з’їзду СДПУ(о), який намічено на 26 грудня?

— Сьогодні на засіданні один iз членів фракції поставив запитання: а як відповідати людям на з’їзді — щодо не формалізованої, але яка вже прозвучала в партійних лавах, ідеї про мою кандидатуру як кандидата від партії. І чи не пов’язане моє рішення залишити пост лідера фракції з тим, що партія не визначилася з кандидатом? І чи розраховую я на підтримку партії в майбутньому? І чи означає мій вихід, що я знімаю можливість підтримки СДПУ(о)? Я відповів, що, пройшовши у списку партії парламентські вибори, я послідовно відстоював соціал-демократичну платформу. І сьогодні питання про підтримку з боку партії може мати для мене значення тільки в тому сенсі, наскільки послідовною буде СДПУ(о). Але якщо з якихось міркувань Соціал-демократична партія мою кандидатуру не підтримає, це не матиме вирішального значення.

— Чи є ставлення до влади предметом вашого розходження?

— Ставлення до влади визначає обличчя будь-якої партії. Соціал-демократи скрізь у Європі перемогли на основі жорсткої опозиції до влади. Другий етап з’їзду, який відбудеться 26-го, поставить, напевно, крапку в цьому сенсі. Але для партії, а не для мене.

— У пресі вже розглядалося ставлення лідерів СДПУ(о) до влади. Більш того, керівники НДП, вважаючи сьогодні за краще уточнювати, що вони — не партія влади, а «партія ілюзії влади», показують пальцем на СДПУ(о) — ось, мовляв, хто нині фаворитка жителів Олімпу, її опора та надія. А ваше ставлення до влади можна сформулювати?

— Виступаючи на двох останнiх з’їздах Соціал-демократичної партії (об’єднаної), я звертав увагу і всіляко підкреслював необхідність прояснення саме цієї позиції — ставлення до влади. Сором’язливі визначення типу «конструктивна опозиція», «м’яка опозиція», «гнучка опозиція» тощо — це всього-на-всього камуфляж, спроба піти від точної й ясної відповіді. Будь-яка опозиція сама по собі конструктивна, якщо це політична опозиція, а решта — від лукавого. Я можу до влади та її дій ставитися тільки критично і тільки опозиційно. Я неодноразово говорив про своє ставлення і до Президента Кучми, і до виконавчої влади загалом, до їхніх дій як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Припущена найбільш колосальна кількість, м’яко кажучи, помилок. Не зроблено багато чого з того, що мало бути зроблено обов’язково. І найяскравішими прикладами наслідків цього є нинішнє становище і держави, і суспільства. Що можна додати до того, що на наступний рік урядом пропонується бюджет (і я впевнений, що Президент це знає), в якому дохідна частина в доларовому еквіваленті значно менша, аніж у попередні роки! Закладається падіння виробництва, значно урізується фінансування соціальних програм — це свідчення того, що держава деградує. А хтось може навести приклади якихось позитивних перетворень, які пройшли за час правління Леоніда Кучми чи то в економіці країни, чи то на зовнішній арені? Ну, у зовнішній політиці — можна дещо нагребти, але це може виявитися питанням спірним: чи сталося це внаслідок «героїчних» зусиль чи внаслідок розвитку цивілізації... Звісно, політична «анатомія» діяльності керівників держави, виконавчої влади вимагає певної політичної сміливості, але саме це визначає істинність політика. І СДПУ(о), яка пережила і переживає певні трансформації, внаслідок яких вона, можливо, зміцніє організаційно, повинна розуміти, що її майбутнє залежить від того, наскільки чітко вона визначить себе політично. Ті ознаки еволюції, які ми бачимо, наприклад, у НДП, вони в принципі похвальні — це говорить про те, що в партії є здорові сили, люди, які розуміють, що відбувається в країні і яка в цьому роль керівників партії, керівників держави. Але якщо СДПУ(о) йтиме у бік більш «ефективного» співробітництва з владою — це буде дуже серйозна помилка керівництва партією, котре не врахувало історію, що відбулася з НДП. Це глухий кут, який не дає серйозної політичної перспективи. Втім, я ще раз хочу підкреслити, що вибір шляху, кроки в будь-яких напрямках — це справа самої Соціал-демократичній партії (об’єднаної).

— Ви згадали про те, що передвиборна боротьба буде жорстокою. Деякі політики, політологи, спостерігачі менш делікатні у визначеннях і називають майбутній процес «небезпечною грою без правил», «війною на знищення», практично не сумніваючись: немає таких заборонних способів і незаконних методів, чого б не використала діюча влада, щоб утриматися при владі. І що — цьому нічого не можна протиставити?

— Ні, безумовно, є що протиставити. І я гадаю, що, як то кажуть, немає лиха без добра. І та боротьба у 221-му окрузі у Києві, в якій брали участь Юрій Оробець, Андрій Альошин та інші — це демократичним силам якоюсь мірою подарунок — бо виконавча влада ще і ще раз показала: їй плювати на правила, на пристойність, на закон, на Кримiнальний кодекс. І я гадаю, що голова Центрвиборчкому Михайло Рябець має усвідомити — це плювок йому в обличчя. Які б були таємні пружини дійства, закулісні взаємостосунки, голова Центрвиборчкому має бути як ніхто зацікавлений в тому, щоб максимально об’єктивно розібратися в тому що сталося. Бо ситуація в 221-му окрузі — це якоюсь мірою прообраз, модель майбутніх виборів iз використанням усіх «винаходів» і єзуїтських технологій, що демонструють «здатність» влади і результати дій Центрвиборчкому в цій ситуації — це і буде оцінка його голови.

З іншого боку — до закону про вибори президента парламенту треба підійти вкрай відповідально. І особливо щодо організації контролю. А там є питання — хто організовує вибори? Тобто чи відбувається все на базі виконавчої влади? Якщо парламент це пропустить — будуть відповідні результати. А якщо на базі представницької влади — то буде набагато меншою небезпека фальсифікації. Наступне. Я гадаю, що на цьому прикладі — 221-го округу — можливий вихід на прецедент притягнення до кримiнальної відповідальності. Дуже багато людей просто не знають, що за фальсифікацію виборів передбачається кримiнальна відповідальність аж до позбавлення волі на досить великі терміни. І наша бюрократія у виконавчій владі може просто підставити людей, які залучаються до участі у виборчій кампанії зі сторони. Може так статися, що винуватці стануть збоку і скажуть, що це Марія Іванівна підробила в бюлетені якусь цифірку. Тому треба вести роботу, щоб рядові «Марії Іванівни» знали, чим вони ризикують, йдучи на поводі у влади.

І ще. Знов і знов постає питання парламентського контролю за виконавчою владою. Стара як світ проблема нашого суспільства, особливо на даному етапі. На жаль, наш парламент не усвідомив, а отже, не відпрацював механізм контролю за виконавчою владою так, як це мало б бути. Адже саме контроль парламенту за виконавчою владою в момент виборів — тобто, з одного боку — за фінансами, за бюджетом, з іншого боку — за діяльністю правоохоронних органів, з третього — за діями виконавчих органів на місцях, і особливо за посадовими особами, що призначаються Президентом, міг би принести ефект. І наступний момент, який міг би сприяти протистоянню здорових сил нездоровим тенденціям — це, скажімо так, домовленість конкурентів між собою про те, щоб максимально посилити контроль, оскільки у всіх суперників Кучми немає такого механізму фальсифікації, який є у виконавчої влади. І останнє — залучення міжнародної громадськості — зрозуміло, з попереднім висвітленням тієї ситуації, як їм «навішували локшину на вуха» під час парламентських виборів.

Є ще ціла низка інших технологічних прийомів, як перешкодити фальсифікації виборів.

Але це вже ноу-хау.

Звичайно, потрібно привернути увагу Ради Європи до того, що вже зараз відбувається в Україні, а тим більше безпосередньо перед майбутніми виборами.

№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»