ЗАПАХ «ЗОЛОТОЇ АКЦIЇ»
БУЛЬДОГ ІЗ НОСОРОГОМ
Вчення радянських ботаніків стверджувало, що за бажання можна вивести будь- який сорт рослин, будь-яку породу тварин, схрестивши помідори з бананами чи собаку з черепахою. На аргументи більш освічених колег, які доводили марність подібних експериментів, відповідалося, що взагалі- то і справді не можна вивести «вітвисту пшеницю», але якщо озброїтися ідеями марксизма, то все можливо. І назвуть кропиву помідором, а не назвуть — їм же гірше. Приблизно на такі роздуми наштовхують постійні перегрупування усередині Верховної Ради, коли утворюються найнесподіваніші об’єднання та вибудовуються ніби неможливі союзи. Згідно політичних догматів комуністи не можуть об’єднатися із ліберальними демократами, наприклад. Тоді або комуністи несправжні, або оті ліберали. Що відповісти класикам політології? Теоретично, справді цього не буває, а на практиці — скільки завгодно! А як назвати те, що створюється шляхом антиприродних політичних зносин — це вже питання технічне. «Громада», «Батьківщина», «Солідарність» — подібні назви можуть носити які завгодно політики, не ризикуючи втратити політичну цнотливість. А резерви які — ще незадіяними є терміни «дружба», «вітчизна», «край», «спільність», «єднання» і так далі, наскільки словникового запасу вистачить. І головне — зручно. В разі невдачі назву можна оперативно змінити.
НЕСПРАВЖНI
Не можна стверджувати, що серед українських політиків зовсім немає класичних центристів, комуністів, лібералів чи радикалів. Але їхні погляди, які періодично викладаються в партійній пресі скоріше для закордонного, ніж для вітчизняного споживача, не мають жодного відношення до реальної політики, яку здійснюють представники тієї чи іншої політичної течії знаходячись при владі. Так, приміром, вже склався середньо-статистичний тип українського «губернатора», як люблять самі себе називати голови обласних держадміністрацій. Схема роботи адміністрації у всіх областях приблизно однакова. У всіх без винятку регіонах вона приваблює на оклади в сотню- другу доларів найбільш пробивних та енергійних. Різниця тільки в розмірах коштів, якими місцева влада має можливість трохи побавитись, абсолютно безкорисливо, ясна річ. Запитайте в будь-якій області про партійність чи хоча б політичні погляди їхнього губернатора. На вас подивляться з таким подивом, ніби ви запитали про політичні погляди «мерседеса» останньої моделі, на якому той їздить. Одні з них погляди, одна мета — подовше втриматись на такій невдячній і клопіткій роботі. Ні, партквиток у кишені губернатора може бути, але він виконує роль насіння в картоплі, яке нікого не цікавить. Всім потрібно те, що під землею, глибоко в грунті.
ПОЛIТИЧНИЙ ГРУНТ
Таким чином, говорити про політичну лінію уряду, який формується в Україні, не доводиться. Збираючи голоси для затвердження чергового нового прем’єр-міністра ніхто і не подумає відмовитись від голосів, наприклад, соціалістів, бо їхні програмні засади не збігаються з курсом на приватизацію землі. Які там погляди серед ночі? Голоси давай! Iз голосами, як завжди, проблема. Ініціаторам «посадження» того чи іншого глави уряду цих голосів завжди трохи не вистачає. Тобто є грунт, але щоб на ньому щось зросло, потрібні ще й добрива. Такими «добривами» і є кілька десятків голосів, якими поступиться та чи інша фракція під час прем’єрських торгів. І що цікаво — вигідно розмістивши свої акції у вигляді голосів за нового прем’єра, ці «добрива» які становлять зовсім незначну частину ситуативної більшості, згодом розповсюджують найбільш сильний і різкий запах, голосно вимагаючи посад та повноважень, постійно висловлюючи незадоволення й готуючись, таким чином, до підживлення іншого, навіть протилежного за структурою грунту. Знавці можуть зауважити, що фракції невеликих партій і в розвинутих демократіях відіграють важливу роль, також намагаючись небезкорисливо увійти в ту чи іншу коаліцію. Як, приміром, вільні демократи у Німеччині, з якими партія-переможець кілька десятиліть традиційно ділилась портфелем міністра закордонних справ. Але ж німецькі вільні демократи насправді існують і збирають голоси на кожних виборах, не перейменовуючись кожного року, й втрачаючи свій вплив в разі невдач уряду, в склад якого вони входять. У нас же таких партій як «Яблуко», «Батьківщина», УНР у виборчих бюлетенях просто не існувало, що не заважає лідерам цих утворень на всю силу використовувати підконтрольні голоси фракції в урядових чи антиурядових торгах. Таким чином, вітчизняний політичний грунт, що складається з ідеологічних, або таких, що називають себе ідеологічними партій, поки що не може без гною, перепрошую, добрив для повноцінного функціонування.
ДОСВIД — У ЖИТТЯ!
Серйозні та потужні партії, за якими стоять певні ідеології, і за якими йдуть виборці, створювати не просто, на це йдуть роки нелегкої, подекуди невдячної праці. Такі партії не потрібні нинішньому «партійному» українському простору, котрий у разі необхідності набуде необхідного ідейного забарвлення не змінюючись ні по суті, ні кадрово. Політична безвідповідальність вигідна тим, хто не бажає дивитись у перспективу й думає лише про сьогоднішні свої інтереси. Розпочавши розмови про коаліційний уряд логічно було б продовжити їх конкретними законодавчими діями, затвердивши пропорційний виборчий закон, який би вже навесні минулого року вимив з політичної арени чималу купу сміття. Не вийшло. Аби подолати вето Президента не вистачило якраз тих кількох десятків вирішальних голосів, за володіння якими йде зараз боротьба в парламенті. Заявивши зопалу, що не братимуть участі у формуванні нового уряду, колишні «спеціалісти по добривам» із «Батьківщини», УНР, «Реформ» та Руху звільнили місце для собі подібних, які знайшлись досить швидко.
Нова фракція у парламенті, як кажуть, зростає просто мічурінськими темпами, під невсипущим оком «селекціонерів». До фракції, яка ще не має назви, планується залучити 30—40 нардепів із пропрезидентських фракцій та позафракційного «болота». Щодо назви фракції проблем бути не повинно, можна скористатися списком названим вище, можна щось схоже придумати. А ідеологія, програмні політичні засади? Яка ідеологія, які засади! Сказано ж, мова про акцію в вигляді впливу на виконавчу владу, звісно з великою метою підтримки цієї влади. А чи стане ця акція «золотою», чи розповсюджуватиме неприємний запах — яка різниця! Запах перетерпимо, не таке терпіли.
