«Сил додавали великі й малі успіхи і перемоги»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Сил додавали великі й малі успіхи і перемоги»

Анатолій ЦЬОСЬ, ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки, професор, доктор наук з фізичного виховання і спорту, заслужений діяч науки і техніки України:

1. 2020-й рік в Україні виявився багатим на яскраві і важливі події. Обмірковуючи найвагомішу, беру до уваги два критерії. Перший – історико-культурне значення та важливість події в масштабі країни. Другий, із позиції локального патріотизму, – причетність до цієї події Волинського національного університету імені Лесі Українки. У зв’язку з цим переконаний: однією з найвагоміших за історико-культурним значенням подій 2020 року стала підготовка науковцями нашого університету Повного академічного зібрання творів Лесі Українки в 14 томах. Цей проєкт, я переконаний, унікальний, бо величезні обсяги роботи виконано якісно за максимально короткий термін – менше як за рік. Успішність забезпечено багатьма умовами.

По-перше, в університеті ще 2006 року за підтримки Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України відкрито Науково-дослідний інститут Лесі Українки, де зібрано чимало унікальних видань, створено електронний фонд усіх рукописів Лесі Українки. По-друге, вчені університету давно готувалися до цієї роботи, зокрема успішно виконали ряд наукових та видавничих проєктів, пов’язаних із життям і творчістю Лесі Українки. По-третє, за роботу над 14 томами взялися одночасно 14 робочих груп; ці колективи сформовано з працівників нашого університету та провідних учених у галузі вивчення творчості Лесі Українки з інших закладів вищої освіти України. По-четверте, проєкт отримав державну підтримку і профінансований Міністерством культури та інформаційної політики України через Державну установу «Український інститут книги». По-п’яте, на етапі підготовки макетів томів до співпраці залучено працівників високої кваліфікації з київських видавництв «Комора» і «Смолоскип». У результаті до кінця 2020 року, як і плановано, підготовлено макети всіх 14 томів. Видавниче втілення проєкту відбудеться, вірю в це, 2021 року і стане найбільшим подарунком Україні до 150-річчя геніальної письменниці Лесі Українки, патронеси нашого університету.

2. Герої 2020 року для мене – наші лікарі, які рятували життя людей з ускладненнями коронавірусної інфекції, і часто, на жаль, не вберегли себе.  

3. Я тут дозволю собі знову керуватися критерієм локального патріотизму. У зв’язку з наближенням 150-річного ювілею Лесі Українки протягом року газета «День» опублікувала серію матеріалів, які безпосередньо пов’язані з нашою геніальною письменницею і патронесою Волинського національного університету. До речі, у жовтні газета писала і про наш проєкт Повного академічного зібрання творів Лесі Українки в 14 томах. Пані Наталія Малімон підготувала інтерв’ю з членом редакційної колегії, співменеджером проєкту, нашим проректором Юрієм Громиком; матеріал опубліковано під назвою «Нам важливо повернути Україні справжню Лесю Українку».

Хочу відзначити ще деякі матеріали пані Наталії Малімон. У липні був тривожний текст «Ювілей без Колодяжного?», де вкотре наголошено, що музей-садиба Косачів потребує державної підтримки для реконструкції і соромно буде відзначати ювілей Лесі Українки в її домі, який руйнується. Були й інші цікаві матеріали, зокрема про меморіальні дерева та кущі на території музею в Колодяжному, про проєкт «Різдво у Косачів», який у січні 2020 р. реалізовано в Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, про безцінний раритет, який зберігається в Луцьку у Волинському краєзнавчому музеї, – рукописний зошит із записами народних пісень, зробленими Лесею Українкою, про розвиток туристичної привабливості тих місць на Волині, які пов’язані з Лесею Українкою. Цікавими були тексти про події у Волинському краєзнавчому музеї і Музеї волинської ікони, про луцькі мурали, про міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» в Луцьку. Особлива вдячність «Дню» – за висвітлення подій університету, зокрема відзначення 80-річчя Волинського національного університету імені Лесі Українки тощо.

Роздумами про Лесю Українку, зокрема в лютому 2020 р. з нагоди її 149-річчя, на сторінках газети ділилися письменник Степан Процюк («Сталева ніжність великої душі»), наша викладачка Анна Данильчук, яка, зокрема, гарно висловилася і про університетський музей Лесі Українки. Важливими були матеріали про популяризацію творчості Лесі Українки в Україні і світі.

У жовтні 2020 р. викладачка нашого університету Олена Маланій у контексті вражень про виставу-перформанс «Кострубізми. Кумановський» луцького театру ГаРмиДер міркувала не тільки про оригінального луцького художника Миколу Кумановського, але й про те, що насправді Луцьк – то зовсім не банальна провінція, якщо тут жили і творили такі геніальні люди.    

 4. Рік був непростий, але цікавий. Сил – і фізичних, і духовних – додавали, з одного боку, великі й малі успіхи і перемоги (не тільки мої, але й університету, колег). Ми протягом року мали багато гарних подій. По-перше, сформовано нову команду управлінців-однодумців. По-друге, переосмислено цінності, пріоритети і перспективи розвитку університету, суттєво змінено або оновлено нормативно-правову базу. По-третє, повернули нашому закладу попередню й цілком закономірну назву – Волинський національний університет імені Лесі Українки, бо мріємо, що він справді стане інтелектуальним, культурним і спортивним центром нашого регіону. По-четверте, розпочали якісні зовнішні зміни – ремонти в навчальних корпусах, у студентських гуртожитках, на базі практик «Гарт» на озері Світязь. По-п’яте, ми організували прозоре і зрозуміле всім ранжування викладачів, у результаті якого 300 колег отримали премії (максимальна премія 8680 грн, мінімальна 1200 грн). Ці якісні перетворення додають упевненості в правильності того, що робиш, і надихають. Ми, окрім того, гарно відзначили 80-річчя нашого закладу, що дало підстави зробити підсумки і окреслити амбітні плани.

Звісно, безцінною була підтримка родини.

5. Можливо, не так нові, як актуалізував давно і добре відомі, але в нових умовах. По-перше, для того, щоб справа, яку робиш, була успішною, треба самому бути максимально активним генератором ідей і смислів (Махатма Ганді казав: «Будь сам тією зміною, яку хочеш побачити у світі») і, звичайно, зібрати коло однодумців, команду, яка сповідуватиме спільні цінності. Мати надійну підтримку – надважливо. По-друге, треба сміливо ставити перед собою дуже амбітні цілі. Мислити в напрямку своєї мрії – означає наближати її реалізацію, хай навіть не в повному обсязі. За Сковородою, «бери вершину – і матимеш середину». По-третє, коли щось робиш, то треба робити це максимально якісно. Це найважливіший пріоритет у нашій професійній діяльності. Та й світ змінюється блискавично – повертатися до минулих прорахунків чи недольотів просто немає часу.

6. Газета «День» до 25-річчя підходить зі статусом фактично унікального в Україні щоденного інтелектуального видання. Саме за це шаную ваш колектив, головного редактора Ларису Івшину, яка є членом Наглядової ради нашого університету. Бажаю цікавих матеріалів, вдумливих читачів і гарної перспективи вам і всій Україні.