Перейти до основного вмісту

Реконструкція людяності

Переосмислення націонал-соціалістичного минулого. Частина 1: Мюнхен
24 вересня, 18:12

«Мені крається серце, коли думаю про те, що люди страждали від нацизму. В ті роки я була ще дитиною, але як німкеня я відчуваю свою вину та прошу прощення», - з неспокоєм каже жителька Мюнхена Елізабет Гофф, якій зараз вже 78 років. Тоді від нацизму постраждала її сестра, сама ж вона виїхала з міста, потім спостерігала «економічне диво» Людвіга Ергарда, а потім – і падіння Берлінської стіни. Зараз – повернулась до Мюнхена, свого рідного міста. Каже, що  «рада, що все це закінчилась, що зараз нова епоха». Людство вчиться долати своє тоталітарне минуле, переосмислює уроки власної історії та просить прощення за знищені людські життя та жорстокість, вчиться бути іншим. Так, інакшою стала Німеччина - після покаяння Віллі Брандта. Вибачення за злочини режиму, до якого Президент Федеративної Республіки Німеччини Йоахім Гаук закликає й Росію. Німцям вдалось подолати своє минуле, хоча, як казав сам Брандт, «немає народу, який би міг заховатися від своєї історії». Вона нагадує про себе – навіть в осучаснених, модернізованих містах. «День» вирішив дослідити сліди тих місць, де десятки років тому вирувала ідеологія нацистської партії. У полі зору – Мюнхен та Нюрнберг.

 

Частина 1. Мюнхен: нетипова історія міста

Одне з найбільш відвідуваних міст в Німеччині, на цілий світ відоме своїм неповторним баварським колоритом, Октоберфестом та традицією пивоваріння, має цікаву історію - ще від VIII століття, коли на пагорбі Петра поселились монахи з Тегернзейського монастиря. Наскільки цікавим для туристів є період правління Віттельсбахів, перетворення міста на столицю Королівства Баварія, містифікаційні історії про Людвіка ІІ, а також Веймарську республіку. Ми спробували заглянути у нетипову та «нетуристичну» історію Мюнхена – міста, де була створена нацистська партія.

24 лютого 1920 року о 7:30 в Парадному залі (нім. Festsaale) у пивному ресторані Хофбройхаус на площі Плацль почалось перше масштабне громадське зібрання Німецької робітничої партії («Deutsche Arbeiterpartei»; DAP), на якому були присутні  більше, аніж дві тисячі людей. На цьому зібранні, яке тривало чотири години, Адольф Гітлер проголосив програму «25 пунктів», яка стала офіційною програмою Нацистської партії, та запропонував перейменувати організацію в Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію. За програмою націонал-соціалісти вимагали: об’єднання всіх німців на основі права народів на самовизначення у Велику Німеччину, рівноправності для німецького народу нарівні з іншими націями та відміни положень Версальського та Сен-Жерменського мирних договорів, територій та земель (колоній) для утримання німецького народу та розселення надлишкового населення, щоби держава в першу чергу зайнялася питаннями працевлаштування та життя громадян Німеччини, скасування нетрудових доходів та знищення процентного рабства, проведення земельної реформи, заміни римського права, що служить матеріалістичному світовому порядку, німецьким народним правом тощо. Партія справді мала велику підтримку. Тоді Гітлер зазначив: «Загальні інтереси вище особистих інтересів - це дух Програми. Злом процентного рабства - це ядро національного соціалізму».

До речі, бував в цьому закладі й Ленін. В часи своєї першої еміграції Володимир Ульянов, в той час активний член РСДРП, що проживав нелегально в Мюнхені на вулиці Кайзера, відвідував цей  ресторан. Редактор газети «Іскра», яка тоді знаходилась у Мюнхені, писала про таке дозвілля:  «Особливо охоче ми згадуємо про Придворну пивоварню, де прекрасне пиво стирає будь-яку  класову відмінність».

А 1923 року в пивній Бюргербройкеллер відбувся так званий «Пивний путч» (відомий також як путч Гітлера і Людендорфа, Hitler-Ludendorff-Putsch ), коли прихильники Гітлера зробили спробу здійснити переворот та захопити державну владу. Переворот був розпочатий ветеранською організацією "Kampfbund" на чолі з націонал-соціалістом Гітлером і генералом Людендорфом 9 листопада 1923 в Мюнхені. О 11 годині ранку нацисти зібралися під прапорами з свастикою та військовими штандартами, колоною попрямували до центру міста на Марієнплац, сподіваючись зняти облогу з військового міністерства. На чолі колони йшли Гітлер, Людендорф і Герінг, у складі маршируючих було також кілька заручників. На Марієнплац до нацистів приєднався Юліус Штрайхер, який дізнався про путч і приїхав із Нюрнберга.

Спочатку нечисленні поліцейські патрулі пропустили колону, але коли демонстранти вийшли на Одеонсплац неподалік від Фельдхеррнхалле і Міністерства оборони, шлях їм перегородили посилені наряди поліції, озброєні карабінами. Трьом тисячам нацистів протистояло близько 100 поліцейських. Гітлер закликав поліцію здатися, але отримав відмову, після чого пролунали постріли. У перестрілці загинуло 16 нацистів і 3 поліцейських, багато людей було поранено, у тому числі й Герінг. Гітлер та інші путчисти намагалися втекти. Людендорф залишився стояти на Одеонплац і був заарештований. Пізніше він зневажав Гітлера за боягузтво. Через дві години після цього здався Рем. Безпосередній свідок тих подій, в. о. генконсула США в Мюнхені в той час, Роберт Мерфі в своїх мемуарах писав: "Коли почалася стрілянина … і Людендорф, і Гітлер вели себе абсолютно однаково, як і личить двом загартованим у боях солдатам. Обидва одночасно кинулися на землю, щоб уникнути граду куль. При цьому охоронець Людендорфа, що марширував з ним поруч, був убитий наповал, як і багато хто із сподвижників Гітлера".

Тоді Веймарська республіка вистояла. Протягом декількох днів після придушення путчу були заарештовані всі його лідери, крім Герінга і Гесса (вони втекли до Австрії, Гесс пізніше повернувся і теж був засуджений). Учасники ходи, в тому числі і Гітлер, отримали тюремні терміни різної тривалості. Але Гітлера випустили достроково через 9 місяців. Нацистська партія, на той момент майже невідома за межами Мюнхена – тимчасово заборонена на території всієї Німеччини. Тепер про Пивний путч нагадує лише меморіальна плита на «Одеонсплятц».

Німці знайшли в собі сили покаятись за жахливе тоталітарне минуле. 1970 року людей по цілому світі схвилювала одна фотографія. На ній зображений Віллі Брандт, який впав на коліна перед меморіалом у Варшаві – пам’ятником героям та жертвам повстання у єврейському гетто – у знак покаяння німців. Тоді газета Times назвала Брандта людиною року, а наступного року він став лауреатом Нобелівської премії миру. Брандт – перший канцлер, який відвідав Ізраїль. Він зробив жест, який схвилював цілу країну - зайшов в Яд ва-Шем навіть не в ярмулці, а капелюсі, який носять ортодоксальні євреї. Тоді він відкрив Книгу псалмів і почав читати вголос німецькою з 103-го псалма: «Ми скоїли гріхи та злочини. Боже милосердний, прости нас». Він вважав своїм обов’язком допомогти своєму народу подолати минуле. Тоді він додав: «Немає народу, який би міг заховатися від своєї історії».

Зараз німці переосмислили своє складне історичне минуле, поставили крапку та вибачились перед світом. Після довгого періоду денацифікації розуміння тих подій знаходиться на новому рівні. Про сприйняття німцями націонал-соціалістичного минулого нам розповів екс-директор Німецького історичного інституту у Варшаві Клаус ЦІМЕР: «Є різниця між поколіннями. Якщо старше покоління має загострене  відчуття власної причетності, то для молодої генерації, теперішнього покоління студентів, -  це відносно далекий період, з якого вже взяли урок, переосмислили. На свідомість молодого покоління дуже сильно впливає 60 років вже демократичного минулого. Молодь зовсім інша. Всі знають, що це були за події, адже про націонал-соціалізм розповідають в школах. Про це написано в підручниках, є щирі та компетентні викладачі, які зацікавлені в тому, аби школярі дізналися якнайбільше, аби виховати демократичну свідомість. Учні знають, до яких жахливих наслідків привели події часів націонал-соціалізму. Особливо що стосується Голокосту», - додає Клаус Цімер.  Виклад історії стараються зробити зрозумілим всім. Наприклад, у Єврейському музеї історія євреїв подається навіть у дещо дитячий спосіб – за допомогою коміксів.

Відвідавши Єврейський музей, можна уявити життя євреїв протягом століть. Виставки показують зв'язок долі євреїв у Мюнхені та в інших частинах Південної Німеччини, особливо під час Голокосту. Крім того, музейні експозиції розповідають про виникнення і поширення націонал-соціалізму в Мюнхені. Про те, що знає про історію того періоду  молодь,  ми запитали пересічну ученицю KSFH München (Katholische Stiftungsfachhochschule München) Софію ДАММ: «У восьмому класі я вивчала історію націонал-соціалізму. На уроках нам розповідали про Першу та Другу світові війни, поствоєнний період, Холодну війну. Але ми маємо трьохсторонню шкільну систему, тому справді добре я орієнтуюсь лише у своїй спеціалізації. Знаю, що саме в Мюнхені було створену нацистську партію, Баварія була дуже привабливою для тодішніх керівників. Тут вони проводили свою політику, але їм важко було довести свої переконання віруючим католикам, що проживали в селах. Націонал-соціалісти змушені були  їх «перевиховувати».

Група осіб, зацікавлених в єврейській історії та культурі, зібралися вперше з метою створення єврейського музею в Мюнхені ще 1928 року. Проект «дрімав» і був відроджений вже майже два десятиліття опісля Голокосту. Його появі на Maximilianstraße варто завдячувати Гансу Ламму та Річарду Грімму. Як рідкісне джерело єврейської історії та культури в Мюнхені, музей мав багато відвідувачів, але згодом через фінансові проблеми був закритий. Але 2007 року відкрили новий музей, що знаходиться на площі St. Jakob і є частиною єврейського центру.

У трьохповерховій будівлі можна знайти безліч літератури - як про єврейську культуру, так і про період війни…

Також у місті паралельно здійснюються кілька проектів, спрямовані на вивчення  та розуміння історії. 70 років опісля нацистського періоду в Мюнхені планують створити Центр документації історії націонал-соціалізму – якраз в тому місці, де колись знаходилась штаб-квартира гітлерівської партії, у відомому «Коричневому будинку» (Braunes Haus). Зараз історики розробляють концепцію експозиції. Про складне нацистське минуле нагадує і пам’ятник жертвам націонал-соціалізму на Одеонсплатц, який, проте, зараз перебуває на реконструкції. Як і свідомість німців – на реконструкції людяності.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати