Вiнниця

Вінниця знаходиться в центральній частині України, а саме в тій, яка має історичну назву Поділля. Вперше місто згадується в документах 1362 року. Є декілька версій назви Вінниці. Одна з них свідчить про те, що назва міста утворилася від старослов’янського слова «віно», що означало «дар». За іншою версією, «винница» — це винокурня. Згідно з третьою, місто назвали на честь річки Віннички.

Вінниці навіть вдалося побувати столицею України. З 2 лютого 1919 року Директорія Української Народної Республіки переїхала до цього міста через складну політичну ситуацію. Директорія тоді була найвищим органом державної влади, тому на цілий місяць Вінниця стала центром української держави. Тут щодня відбувалися міністерські наради, підписували важливі документи, приймали послів високих рівнів. Всі без винятку державні установи знаходилися у Вінниці, зокрема апартаменти керівників УНР розміщувалися в готелі «Савой».

Вінниця розташована за 200 км від Києва. Дістатися до неї легко і автобусом, і поїздом, і автомобілем. Вінниця невелика, але чиста, красива, зелена, з хорошими дорогами. Мене вразив громадський транспорт. Перш за все — це графік руху автобусів, трамваїв і тролейбусів. Вони є на кожній зупинці, які, до речі, обладнані зручними сидіннями і захищені від вітру та дощу. А найголовніше — транспорт ходить точно за розкладом і часто. Нам у Києві про таке можна лише мріяти.

Дуже сподобалися трамваї. Вони зроблені в Швейцарії і відслужили там років тридцять, перш ніж потрапити до України. Але в місті примудряються підтримувати їх у відмінному стані. В трамваях красиві дерев’яні сидіння, великі чисті вікна і навіть є WiFi.

Що ще відрізняє Вінницю від столиці України — це практично повна відсутність зовнішньої реклами. Немає жахливих розтяжок над дорогами, кричущих сіті-лайтів, величезних білбордів.

Але безліч яскравих різнокаліберних вивісок псують вигляд історичних будівель. На жаль, у нашій країні це звичайне явище, і Вінниця тут не стала винятком.

Символ Вінниці — водонапірна башта, яка знаходиться в самому центрі міста. На початку ХХ століття міська влада вирішила провести в місті водопровід. Для цього 1912 року побудували цю башту. А спроектував її архітектор Григорій Григорович Артинов. Заразом башта виконувала функції пожежної каланчі. Вона забезпечувала роботу вінницького водопроводу, який мав протяжність 1,3 км і продуктивність — 600 м3 на добу. Водонапірна башта пережила всі буремні часи ХХ століття. В її переобладнаних стінах навіть жили працівники водоканалу. Нині в ній розташовується частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави.

У передмісті Вінниці колись розташовувалося «вовче лігво» Гітлера — ставка «Вервольф». Вона розміщувалася в лісовому масиві Стрижавка і проіснувала до 1944 року. Коли нацисти відступали, то підірвали її двома вагонами вибухівки. Гітлер двічі приїжджав у вінницьку ставку. Деякий час тут дислокувався генеральний штаб збройних сил на чолі з фельдмаршалом Кейтелем і генерал-полковником Йодлем, був розквартирований штаб Південного фронту, яким керував фельдмаршал Манштейн. А влітку 1942-го разом з Гітлером у ставці перебувала його подруга Єва Браун.

У Вінниці знаходиться відкритий діючий мавзолей. У селі Пирогово, яке зараз фактично є частиною міста, в каплиці покоїться геніальний хірург Микола Іванович Пирогов. Він був відомим педагогом, основоположником військово-польової хірургії, впровадив використання анестезії під час оперативних втручань. Поруч — музей-садиба М.І. Пирогова з красивим парком і деревами. Це місце щодня відвідують сотні людей.

Візитна картка міста — світломузичний фонтан Roshen — єдиний в Україні і найбільший у Європі плавучий фонтан. Його побудовано в руслі річки Південний Буг, він входить до десятки найкращих і видовищних фонтанів світу. Його унікальність — у так званій зимуючій технології, яка дозволяє занурювати конструкцію фонтану під лід на зимовий період. Висота струменя цього унікуму досягає 60 метрів, фронтальний розліт води — 140 метрів. Вінницький фонтан порівнюють з фонтаном у Дубаї.