Алгоритм повернення до Європи
ЩО ТАКЕ УПС?
УПС — Угода про партнерство та співробітництво — це правовий документ, який набув чинності 1 березня 1998 р. після тривалого процесу ратифікації, оскільки з боку ЄС кожна країна, що входить до складу ЄС, повинна була ратифікувати угоду. Відтак сторони погодилися, що «дата ратифікації Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною припадає на дату введення в дію Тимчасової Угоди», яка була підписана сторонами 1 червня 1995 року. Президент України ухвалив Тимчасову Угоду 30 листопада 1995 року. З боку ЄС Тимчасову Угоду було введено в дію 1 лютого 1996 року.
В УПС викладено основні принципи, а саме: 1) необхідність розвитку стабільних інститутів гарантування демократії, верховенства права, прав людини та захисту національних меншин і 2) наявність функціонуючої ринкової економіки, здатність протистояти тиску конкуренції та ринкових сил у межах Союзу та виконувати зобов’язання, покладені на країн — членів ЄС.
Принциповою і найважливішою основою досягнення цілей, за УПС, є створення незалежної, ефективної судової та адміністративної системи, яка забезпечила б виконання положень УПС. ЛИШЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО?
Ні. Економічні аспекти УПС викладено тільки в одній частині документу. Наголошуючи на переході до ринкової економіки, що спричинить швидке поліпшення економічних та соціальних умов і умов життя, УПС також ставить у центр уваги питання щодо дотримання демократичних принципів, включаючи права людини, верховенство права в громадянському суспільстві, демократичні вибори, незалежну судову владу та інші аспекти, притаманні суспільству, яке рухається в напрямку розвитку ринкової економіки і застосовує до урядових інститутів принцип відкритості та «прозорості». ПЕРЕДУМОВИ ЗБЛИЖЕННЯ УКРАЇНИ І ЄВРОСОЮЗУ
УПС і є саме тією основою для України, спираючись на яку країна зможе наблизитися до Європи. УПС являє собою певний проект основних вимог громадянського суспільства та засад ринкової економіки. Однак УПС має розглядатися не як інструмент для швидкої інтеграції, а, скоріше, як перший крок до наближення та узгодження законодавства. Україна повинна докласти максимум зусиль для забезпечення поступового наближення національного законодавства до правового поля та стандартів ЄС. У цьому випадку узгодження означає наближення сукупності правових норм. Тим часом досвід минулих років довів, що доки Україна не матиме стійкого курсу та концепції інтеграції, доти гармонізація законодавства не матиме сенсу, оскільки гармонізація не може відбуватися у вакуумі. Україна все ще перебуває тільки на початковому етапі процесу інтеграції.
Яким саме попереднім умовам має відповідати країна-кандидат, щоб розпочати процес інтеграції до ЄС?
Перше й головне — це досягнення стабільності на макроекономічному рівні та наявність «здорової» монетарної політики. На додаток вимагається зріла, сформована мікроекономічна система підприємництва і торгівлі. Це означає прийняття і виконання законів, які дозволяють підприємництву і торгівлі існувати з мінімальним розривом. Тож вимагається належний розвиток та ефективність банківської системи, Цивільного кодексу, системи корпоративного права, земельного права та законодавства щодо власності. Не слід вважати, що закони, які існують тільки на папері, допоможуть виправити теперішній стан речей. Країна має бути спроможною ці закони виконувати.
Державні та урядові інститути повинні чітко розмежовувати свої ролі та повноваження. Від належного стратегічного координування діяльності всіх інститутів залежить довіра ділових кіл, інвесторів та населення в цілому до цих інститутів. Державні та урядові інститути повинні чітко дотримуватися встановленого курсу держави. Останнє, але не менш важливе питання — це встановлення прозорих правил доступу людей до цих інститутів. Іншими словами, ці інститути мають заслуговувати на довіру людей.
Коли йдеться про інститути, увага зосереджується на забезпеченні сприятливих умов для розвитку підприємництва та інвестиційного клімату, що, у свою чергу, спричинить поступовий, безперервний, стабільний розвиток, а отже, постане потреба в узгоджених та обгрунтованих правилах і директивах. Відтак виникає питання щодо належної координації між розробкою стратегічного курсу країни та його виконанням.
Зокрема, в західних країнах діалог між політиками країни та діловими колами — це звичайна річ. Таке відкрите спілкування дозволяє застосовувати згадані правила та директиви в найкращий спосіб і забезпечувати основу для появи ефективнішого та змістовнішого законодавства. На відміну від того, як закони з’являлися в минулому, нині вони є результатом саме такого діалогу.
Дотримання принципів демократії та прав людини грунтується на чітких правилах, виконувати які зобов’язані всі без винятку, в першу чергу держава. Чіткий розподіл повноважень між виконавчою, законодавчою та судовою гілками влади — це невід’ємна складова демократії. Захист національних меншин — це також важливий елемент у дотриманні прав людини. Кожна країна має свій власний підхід до цього питання, але принципи, на яких грунтується захист прав людини, залишаються незмінними.
Не можна вести мову про справжню демократію, коли і громадянське суспільство в цілому, і його лідери не дотримуються верховенства права. Дотримання вимог верховенства права починається з існування відповідних регулятивних інститутів, досягнення прозорості, встановлення справедливості та започаткування належним чином налагодженого процесу розвитку країни. Один зі шляхів започаткування справжнього верховенства права в країні — це розробка чітких, коректних та обгрунтованих законів. Принципи верховенства права мають однаковою мірою застосовуватися до всіх без винятку, а тому для держави конче необхідно мати незалежну судову владу. ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З ЄС — «МОТОР» ІНТЕГРАЦІЇ
Що стосується готовності України до переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі, то досвід інших створених зон вільної торгівлі свідчить про позитивні наслідки у розвитку економіки, а також про специфічні зобов’язання, обов’язкові для виконання.
Відповідна політика уряду і відповідні дії — це загальна вимога для всіх країн. Це особливо стосується лібералізації торгівлі та режиму (прямих іноземних інвестицій) дерегуляції фінансових ринків та розвитку внутрішньої конкуренції, а також розвитку інфраструктури транспорту і зв’язку. Крім економічних аспектів, більшість із цих торговельних організацій звертаються до питань охорони навколишнього середовища, а також до соціальної сфери.
Слід відзначити дві важливі ролі зони вільної торгівлі. По-перше, аналіз досвіду деяких країн Східної Європи підтверджує, що зона вільної торгівлі створює відкриті ринки як для ЄС, так і для Східної Європи. У той же час зовсім не обов’язково вважати, що інтеграція має розпочатися негайно. Можна, зокрема, навести приклади Словаччини та Румунії. Тим часом Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Естонія та Словенія — це члени зони вільної торгівлі Центральної Європи і кандидати на вступ до ЄС. По-друге, зона вільної торгівлі створює економічне підгрунтя для торгівлі та лібералізації, не порушуючи при цьому національного суверенітету.
У рамках зони вільної торгівлі тарифи та квоти на імпорт країн — членів зони не діють. Таким чином, обсяги торгівлі істотно зростають, а відтак спостерігається інтенсивніший економічний розвиток. Серед позитивних наслідків створення зони вільної торгівлі також можна виокремити зростання потенційних можливостей інститутів. Це із часом принесе свої корисні результати для країни, оскільки зросте здатність цих інститутів вирішувати економічні та торговельні питання, і це, звичайно, буде на користь розвитку України. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ПРОТИ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ
Існує декілька способів захисту внутрішнього ринку України, не порушуючи при цьому положень УПС. Деякі із цих способів мають під собою законодавчу основу і тому є правовими по суті. Інші нерозривно пов’язані з економікою та практикою підприємництва. У кінцевому рахунку, чітка довгострокова політика та стратегія інституційного розвитку завершать формування засобу, за допомогою якого Україна зможе захистити свій ринок, не порушуючи при цьому положень УПС.
Через усунення тарифних бар’єрів, стабілізацію нетарифних бар’єрів, досягнення незмінності та узгодженості правил і положень Україна допоможе національному виробнику стати конкурентоспроможним. Тарифні та нетарифні бар’єри сьогодні негативно впливають на діяльність національних виробників, які потребують певних базових матеріалів для виробництва, а отже, їхня здатність виробляти конкурентоспроможні товари залежить від імпорту цих матеріалів.
Декілька секторів економіки могли б отримати переваги від усунення певних бар’єрів та від стабілізації правил на додаток до кращого осмислення використання субсидій для реструктуризації. Однак реструктуризація має бути частиною гармонічної загальної політики проведення земельної реформи та приватизації, що нерозривно пов’язане з розробкою всеохоплюючого корпоративного законодавства, в якому було б відображено принципи корпоративного управління. Не варто сподіватися на результативність субсидій або на задоволення вимог ЄС чи Світової Організації Торгівлі (СОТ) без запровадження подібної бази. У цьому контексті за допомогою реструктуризації Україна зможе досягти більшої конкурентоспроможності внутрішнього ринку. Це означає досягнення вищої продуктивності та вищої якості продукції.
Очевидно, що немає сенсу очікувати на результати від реструктуризації, що не є частиною ретельно розробленого плану перепідготовки та навчання звільнених працівників. Такі кадри можуть бути працевлаштовані у сферах, де створюється нова інфраструктура. Такий підхід збігається із правилами СОТ щодо субсидій і, в кінцевому рахунку, спричинить підвищення конкурентоспроможності.
Дуже часто в співпраці з партнерами Україна робить винятки із загальних правил, а не, навпаки, намагається застосовувати правила. Наприклад, Україна часто затверджує пільги для партнерів. Не зважаючи на те, що ці пільги застосовуються тільки до вузького кола партнерів, внутрішні виробники потерпають від них. У цьому контексті також гостро постає питання порушення основних правил та принципів міжнародної торгівлі. ПРАВОВИЙ ЧИННИК НАБЛИЖЕННЯ ДО ЄС
По-перше, наближення — це не просто перенесення європейських директив або законів країн Західної Європи в законодавство України. По- друге, наближення — це не зведення в одну групу частин законодавства різних країн Європи. По-третє, не йдеться про неконтрольований процес бездумного копіювання законодавства, що неминуче змінить спосіб, у який Україна функціонує як держава. По- четверте, наближення законодавства не можна прирівнювати до інтеграції.
Те, що собою являє наближення законодавства, демонструє практичний ефект від застосування і розвитку політики. У статті 51 УПС, параграфі 1 особливо зазначається, що «…важливою умовою для укріплення економічних зв’язків між Україною та Європейським Співтовариством вважається наближення поточного і майбутнього законодавства України до законодавства ЄС… Україна повинна докласти максимум зусиль для забезпечення поступового узгодження національного законодавства із законодавством Співтовариства». У параграфі 2 статті 51 визначаються пріоритети, що включають «митне право, законодавство про компанії, банківське право, бюджет підприємства та податки, інтелектуальну власність, захист робітника на робочому місті, фінансові послуги, правила конкуренції, державне забезпечення, захист здоров’я і життя людини, тварин і рослин, навколишнього середовища, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони і положення щодо ядерної безпеки, транспорт».
Це також означає, що певні фундаментальні аспекти економічного та соціального життя в Україні мають розглядатися одночасно із процесом наближення законодавства в цих визначених сферах. Щоб створити плацдарм, необхідний для перших кроків у напрямку наближення, необхідно прийняти Цивільний та Земельний кодекси, а також закон про нерухомість. Наприклад, як можна передавати у власність майно в умовах суттєвих «прогалин» у договірному праві, яке не може належним чином застосовуватися в суді? Так само як ми можемо розвивати економіку та укріплювати довіру та впевненість інвесторів, якщо не прийнято закон про іпотеку, який нерозривно пов’язаний із земельним правом? Іншими словами, ці сфери права мають узгоджуватися між собою. Окремий закон не може існувати у вакуумі. Уряд повинен мати впевненість у тому, що він має всі засоби не тільки для виконання законів, а й для виконання всіх правил і положень. Наближення законодавства повинно мати на меті сприяння проведенню економічної реформи через застосування практичного та реалістичного підходу. Тому вирішення цього питання не слід пов’язувати просто зі сліпим копіюванням директив ЄС. Вирішення цього питання вимагає серйозного аналізу вироблення політики та виконання політичного курсу. Той спосіб, у який нині в Україні розробляються, а потім і оприлюднюються закони, не повною мірою відображає основні положення політичного курсу країни. Роль вироблення політики та виконання політичного курсу полягає в зосередженні на довгострокових цілях та оцінці на майбутнє наявних реальних засобів. Зростання кількості законів, що розробляються, не може поліпшити ситуацію або перетворити процес на такий, реалізація котрого не вимагає великих зусиль. Основна увага має приділятися не кількості законів, а їхній якості та відображенню в них основних принципів політики. Політика, у свою чергу, має бути результатом обговорень між усіма групами суспільства, а закони — результатом політики, що розробляється.
У цьому контексті УПС та гармонізація українського законодавства мають розглядатися як засіб, за допомогою якого Україна зможе послідовно реалізовувати всі свої пріоритети. Це твердження, у свою чергу, викликає питання щодо того, як саме має відбуватися наближення або гармонізація законодавства. ПОЛІТИЧНИЙ «ЄВРОФУНДАМЕНТАЛІЗМ»
В основі виконання Україною положень Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною має бути серія спланованих кроків, кожен з яких повинен узгоджуватися з рештою і бути їхнім логічним продовженням. Основне питання для України — це розробка фундаментальної політики, за якою послідовно будуть підтримуватися всі кроки країни в напрямку принципових засад розвитку ринкової економіки, верховенства права, громадянського суспільства, демократії. Така фундаментальна політика сприятиме першим крокам у напрямку гармонізації законодавства.
Одночасно Україна також має розвивати соціальну сферу та виходити із принципів громадянського суспільства, в якому верховенство права вважається нормою, а не винятком.
І лише тоді Україна буде спроможна подумати про своє майбутнє в складі Європи. А тим часом вона стоїть перед вибором одного з кількох шляхів, ідучи яким вона зможе розвивати міжнародну торгівлю та загальні економічні відносини з Європою та іншими сусідами.
