Атомна енергетика: головний дефіцит — час
Водночас, говорячи про енергетичні труднощі в Україні, не слід думати, що ця проблема характерна тільки для нашої країни — ні, це проблема певною мірою всього людства, всіх держав. Досить звернутися до таких прикладів: загальновідомо, що третина населення земної кулі взагалі не користується енергією у вигляді електрики; як інший приклад потрібно пригадати, що США, зіткнувшись у кінці минулого сторіччя з проблемою нестачі електрики, примусили президента Дж. Буша оголосити в травні минулого року нову національну енергетичну програму. Симптоматичні слова цього документа про те, що «вже в 2001 році США зіткнулися з найсерйознішою проблемою нестачі електроенергії з часів нафтового ембарго сімдесятих років. Результати цього вже всюди відчуваються. Багато сімей отримали рахунки за електрику в 2 — 3 рази вищі, ніж рік тому. Мільйони американців дізналися, що таке відключення електрики або часткове затемнення. Деякі роботодавці вимушені звільняти працівників або скорочувати виробництво, щоб покривати витрати на енергію, що все збільшуються...».
Однак питання гостроти дефіциту електроенергії визначається рівнем економічного розвитку держави; споживання електроенергії в розвинених країнах на душу населення коливається від 6000 до 12000 кВт/год на рік на людину, (Україна — майже 3200 кВт/год на рік). Але в розвинених країнах проблеми в енергетичному господарстві вирішуються ринковими цінами на паливні ресурси за рахунок високих вимог до технічного стану обладнання: щодо його надійності, ефективного використання палива, виконання екологічних вимог. У цих країнах у випадку зниження технічного стану обладнання електростанцій, порушення екології вони або закриваються, або за рахунок додаткового фінансування «доводяться» до необхідного рівня з віднесенням цих витрат на вартість електроенергії. У ринкових умовах ціна на енергоресурси й тарифи на електроенергію примушує виробників продукції та всіх інших споживачів постійно займатися енергозбереженням, впроваджуючи сучасні технології, суворо контролюючи витрату енергоресурсів.
Для нас збитковим чинником є надто низька ефективність використання електроенергії в промисловості, енергоємному комунальному господарстві при неповній її оплаті.
Умови перехідного періоду економіки змушують уряд в ряді випадків в питанні використання і розподілу електроенергії вдаватися до адміністративного ресурсу в пільговому наданні її окремим галузям промисловості, що веде до виключення ринкового механізму в зниженні питомих витрат енергії.
Але крім чисто поточних економічних проблем, пов’язаних з використанням енергоресурсів, у наших умовах головним для електростанцій і усього енергетичного господарства є вичерпання ресурсу їхнього основного обладнання і в зв’язку з цим неможливість економічної та надійної їхньої роботи. Ми припинили будівництво, реконструкцію і якісний ремонт обладнання електростанцій. У найбільш важкому стані знаходяться теплові електростанції, які були й продовжують залишатися ще й основним теплопостачальним енергоджерелом для промисловості, комунального господарства й населення. Всі вони введені в п’ятдесяті — сімдесяті роки і пізніше не піддавалися технічному переоснащенню; (тут характерним прикладом може служити той факт, що після об’єднання Німеччини в 90-х роках тільки на доведення електростанцій колишньої ГДР до нормативних екологічних вимог було затрачено понад 10 млрд. німецьких марок).
У кращому становищі знаходяться атомні станції України, оскільки вони відносно молоді і, забезпечуючи сьогодні в окремі періоди до половини вироблюваної електроенергії країни, могли б заповнити «паузу» дефіциту електрогенеруючих потужностей.
Стосовно цього корисно звернутися до закордонного досвіду і практики, коли світове виробництво ядерної енергії за останні десять років зростає зі швидкістю, вищою за середню швидкість росту інших енергоджерел. Так, Бразилія, Словаччина, Індія, Китай за останні десять років подвоїли споживання ядерної електрики. Про увагу до розвитку атомної енергетики говорить і збільшення у 2000 році світового видобутку урану (загалом за 1 рік на 12%); характерно, що видобуток Росії зріс на 40%.
У США після аварії в 1980 році на американській АЕС «Три- Майл-Айленд» і подальшої Чорнобильської катастрофи припинилися замовлення на будівництво нової АЕС (до цього часу там діяло 104 атомнi енергоблоки). Однак у зв’язку з енергетичною кризою в Каліфорнії, зростанням цін на органічне паливо комісія з ядерного регулювання США вже продовжила термін експлуатації п’яти атомних енергоблоків на 20 років (тобто до 60 років) і очікується розгляд заявок ще на 33 блоки. Продовжено термін дії закону Прайса Андерсона, який захищає компанії- власники АЕС від юридичної і фінансової відповідальності за наслідки можливих незначних інцидентів на АЕС. Передбачається також повернутися до переробки урану, використаного в реакторах атомних електростанцій.
У питанні про роль і перспективу розвитку атомної енергетики в Україні на майбутнє вже сьогодні саме становище, що склалося у паливно-енергетичному комплексі країни, добре формує це завдання, оскільки за підсумками останніх років у балансі всіх енергетичних джерел України частка «атомної енергії» становила 12 — 13%, а з вироблення електроенергії частка АЕС становила близько 45%. Одночасно, виходячи із термінів пуску нашої АЕС і призначеного (встановленого) терміну їхньої експлуатації (30 років), у 2010 — 2020 рр. потрібно вивести з роботи 12 енергоблоків АЕС загальною потужністю — 10880 МВт (вказане становище відображене і в посланні 2001-го року Президента України парламенту країни). Однак, враховуючи на сьогодні відсутність концепції на технічні і робочі проекти із виведення АЕС (а також нормативних документів із накопичення фінансових витрат) здійснити їхнє виведення із прийнятними екологічними і економічними умовами неможливо.
У цих умовах необхідно вже у 2002-му році випустити постанову Кабінету Міністрів України про необхідність розгортання робіт в обґрунтування можливості продовження терміну експлуатації атомних енергоблоків до 40 — 50 років.
Така постанова на урядовому рівні дасть старт розробці відповідних нормативних вимог з цього питання і підтвердить, що Україна збирається продовжити йти шляхом подальшого використання атомної енергетики. Характерно, що в Росії розроблено і введено у дію постановою уряду документ, до роботи залучено 24 науковi і конструкторськi установи, створено і введено в дію понад 50 нормативних документів про порядок продовження терміну експлуатації АЕС. Україні необхідно на державному рівні «увійти» в цю російську програму, тим більше що нашу АЕС побудовано за загальними проектами, а така взаємодія визначена міжурядовою угодою України і Росії. Інженерна підготовка і реалізація заходів, в обгрунтування можливості продовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС, вимагає великої кількості часу і повинна починатися за десять і більше років до закінчення встановленого проектом терміну служби АЕС.
Наявність урядового рішення (у разі його прийняття) дозволить вже у 2002 — 2004 рр. розробити галузеву (в т.ч. поблочну) робочу програму необхідних технічних, організаційних і фінансових заходів щодо продовження терміну експлуатації чинних енергоблоків АЕС. Важливо підкреслити, що виконання заходів щодо підготовки технічної документації у разі прийняття «Російської концепції продовження ресурсу» не вимагатимуть значних фінансових витрат, оскільки існують великі напрацювання в Росії. Ці напрацювання за узгодженням із міністерством атомної енергетики РФ можуть використовуватися фахівцями атомних електростанцій, компанії НАЕК, науковими силами Державного комітету ядерного регулювання і Академії наук України. Створення такої нормативної бази для АЕС України дозволить планувати реальну роботу з продовження ресурсу АЕС вже з 2004 — 2005 рр., суміщаючи її з поточними і капітальними ремонтами енергоблоків, які проводяться щороку.
Фінансові кошти на такі роботи сьогодні частково вже закладено у чинний тариф на вироблену електроенергію, і вони стягуються із споживачів, але «не доходять» до атомних електростанцій. Важливо й те, що за правильно складеної програми можна в перші роки розпочати виконання менш витратних робіт.
Підготовча робота в НАЕК «Енергоатом» і на АЕС України з підготовки концепції продовження терміну експлуатації енергоблоків розпочата, але її потрібно «узаконити» на державному рівні і посилити конкретною програмою з термінами її реалізації.
Серед інших питань, які впливають на економіку і термін експлуатації атомної галузі, є робота з відпрацьованим ядерним паливом атомних електростанцій.
Згідно з прийнятою під час проектування схемою, відпрацьоване паливо відвантажується з української АЕС в Росію в централізоване сховище на Красноярський комбінат. При цьому до рахунку вартості оплати з прийому палива російською стороною включено вартість на його подальшу переробку, що у 5 — 6 разів перевищує реальні витрати на його зберігання. Таким чином, Україна практично інвестує майбутнє будівництво російського заводу з переробки палива за програмою, яку прийняла Дума Росії і затвердив президент.
Прагматична економічна політика Росії вимагає від України негайного прийняття рішення і з цього питання. Підготовлена фахівцями і передана керівництву робоча пропозиція зі створення національної інфраструктури з поводження з відпрацьованим ядерним паливом дозволяє у разі прийняття такої схеми зекономити у найближче десятиріччя декілька сотень мільйонів доларів (навіть з урахуванням витрат на будівництво централізованого сховища), а після закінчення будівництва такого сховища економія буде більш значною, оскільки в цей період збережуться тільки експлуатаційні витрати. Ця робоча пропозиція може протягом короткого часу допрацюватися до рівня передпроектного рішення, тим більше, що сама проблема способу зберігання практично вирішена і реалізована в умовах Запорізької АЕС. Однак для початку роботи з виконання проекту необхідне також рішення на урядовому рівні. Як і у випадку із заходами щодо продовження терміну служби енергоблоків АЕС, тут потрібна на першому етапі не витратна, а адміністративна і організаційно- технічна робота, без якої не можна надалі реалізувати рішення загалом.
Інформація, викладена у цій статті, вельми загальна, цифри і факти добре відомі фахівцям, проте у ній не порушене питання свіжого ядерного палива, вітчизняного машинобудування і засобів автоматики, науково-конструкторського супроводу всієї ядерної енергетики.
В умовах все більшої кількості проблем у паливно-енергетичному комплексі ядерна складова повинна зіграти свою роль, тому вона заслуговує особливої уваги.
