Бюджет про вибори,
Звісно, під "політичним розташуванням сил" В.Пустовойтенко міг мати на увазі тільки нову роль у ньому П.Лазаренка та фракції "єдність", а також наявність "троїстого союзу", у якому може викликати сумнів що завгодно, окрім явно недостатньої лояльності учасників до Президента та прем'єра. При цьому В.Пустовойтенко навіть посилався на таку собі міфічну конституційну норму, за якою після провалу урядової програми негайно йде відставка найвищого виконавчого органу. Оскільки нічого подібного Конституція не передбачає і немає в ній навіть регламентації термінів подання парламенту програми, прем'єр, очевидно, мав на увазі таке. Не маючи затвердженої програми, Кабмін будь-якого моменту може "піймати" вотум недовіри від законодавців, оскільки "недоторканістю" з парламентського боку уряд користується тільки протягом року від моменту затвердження програми своїх дій. Так що у "проштовхуванні" документу через ВР якнайшвидше зацікавлений сам прем'єр.
Для цього В.Пустовойтенко зробив усе, що міг: і звертався до депутатів за пропозиціями, і формував Кабмін начебто з урахуванням інтересів найвпливовіших сил та осіб, й апелював до місцевих влад, причому навіть не тільки держадміністрацій, а й до голів облрад... Єдине "табу" для В.Пустовойтенка у переговорах з парламентаріями на дану тему полягало у неможливості врахувати позицію П.Лазаренка та його фракції, ну й відомо, що з цією фракцією намагалися зробити й чим все це закінчилося. Утім, якби справа була тільки у 33 голосах "єдності"...
3 жовтня на своїй прес-конференції Голова ВР О.Мороз повідомив журналістів, що нинішнього року всі відносини з Кабміном будуватимуться виключно на конституційній основі. А це означає єдино можливий порядок дій: спочатку ухвалення "Основних напрямів внутрішньої економічної політики", що вироблені парламентом та замінюють собою позбавлену статусу доповідь Президента Кучми від 11 жовтня 1994 року; потім - затвердження програми уряду; і тільки потім - бюджет. З календарної точки зору - нічого неможливого, якщо, звичайно, не виникне чергова "податкова революція" між двома проектами бюджету, як це передрікає сам Кабмін...
І, можливо, уряд успішно пройшов би "коридором", що його намітив спікер, якби Президент не намагався постійно пов'язувати бюджетний та податковий процес із законом про вибори. На жаль, рівно за тиждень до згаданої заяви О.Мороза й на другий день після ухвалення виборчого закону, у Мексиці, Президент відреагував на чергову історичну подію дивним повідомленням: виявляється, спрацювали його домовленості з парламентськими фракціями, а теперечки законодавцям залишилося лише виконати свою частину зобов'язань - ухвалити нові податки та бюджет... Ті, хто пам'ятає, як ухвалювався закон про вибори, звісно, спочатку здивувалися, яку, власне, частину "домовленості" з парламентом виконав сам Президент. Але це виявилося не таким цікавим, як питання - а чи не є ухвалення бюджету умовою підписання та введення в дію закону про вибори. І підозра, на жаль, виправдалася...
Зіставлення строків підписання закону - 15 днів - та ухвалення бюджету - до кінця року - неначе означало нісенітність такого припущення. Але, як з'ясувалося днями, немає жодної фантастичної інтриги, яку не був би здатен спробувати "розкрутити" передвиборний штаб Президента Кучми: підписання закону про вибори відкладається, начебто сам Л.Кучма здатен якось поліпшити закон, якщо навіть у нього є сумніви щодо неконституційності деяких його статей. А про чинник часу в даному питанні годі й казати...
Вочевидь, порівнявши навіть не слова й справи, а тільки слова, висловлені Президентом у різний час, парламент зрозумів, наскільки безперспективно далі вести ці тонкі ігри. І вирішив бити напевно, у найпотаємніше місце Президента - у фінансову основу Президентської виборчої кампанії Кучми, яка (у чому більше немає сумніву) починається з парламентської кампанії. Парламент вирішив бити в бюджет.
Усі громи та блискавки на адресу лівих, котрі вирішили розіграти "пенсійну" карту в бюджетно-передвиборній грі, тьмяніють перед тим цинізмом, з яким команда Кучми не приховувала, що саме бюджет має стати джерелом перемоги усіх сил, готових підтримати його як у березні 1998 року, так і будь-якого моменту, на який припаде президентська гонка.
"Засвітившись" на фонді "Діти України", команда на цьому не зупинилася. Зауваження В. Чорновола, що в проекті бюджету є загадкові статті, що вказують на суто передвиборне їх призначення, - тільки верхівка айсберга, яку акуратно ледь відкрив лідер Руху, котрий ще сподівається переконати Президента у некоректності дій його команди. Куди цікавіше виглядає цілком фантастичне урядове рішення щодо зменшення цін на газ для комунальних та бюджетних споживачів, про реструктуризацію відповідних боргів - і це коли тільки й розмов про недоїмки. Звичайно, без дозволу російських постачальників газу про такі речі не було б і мови, а отже, і вже проведені, й ті, що матимуть місце, робочі та "неформальні" контакти В. Пустовойтенка з В. Черномирдіним та Л. Кучми з Б. Єльциним мають мати до цього якесь відношення. Утім, до чого тут пропрезидентські сили, якщо уряд перед виборами намагається просто полегшити долю громадян? Та ні до чого, якщо не зважати на меморандум центристських партій, підписаний незрозуміло навіщо в присутності Президента. Які ж ідеї, окрім фінансування адміністративної та іншої підтримки міг запропонувати Л. Кучма "своїм" центристам?
Держбюджет як основне джерело надходжень "президентського виборчого фонду", з якого могли б скористатися лояльні до Л. Кучми сили, став, по суті, єдиним і досить давно, приблизно наприкінці бюджетного процесу-97, коли остаточно з'ясувалося, що кредитом розширеного фінансування МВФ Л. Кучму не підтримає. Безпосередня російська підтримка Президентові України втратила перспективу в момент... підписання Великого договору й угод по ЧФ: тепер, за "елементарною логікою, Москва має всі підстави "підмазувати" не "підписанта", а "ратифікаторів". Так що за дозвіл саме урядові Пуствойтенка знизити у передвиборних цілях ціни на газ слід очікувати якихось нових політичних вимог... Ну, а з внутрішніми суттєвими приватними "пожертвуваннями" на кампанію Президента Кучми покінчили НДП і сам прем'єр В. Пустовойтенко, вперше заради боротьби з П. Лазаренком порушивши колись проголошене самим Президентом гасло "амністія без конфіскації". Судячи з нещодавнього слухання в парламенті питання про боротьбу з оргзлочинністю, можна зробити висновок, що "конфіскація", яка проводиться за методикою Єжова - Берії, неабияких моральних дивідендів Президентові та прем'єру не принесе, а от в матеріальному плані може навіть завдати збитків... Так що з "прибутковою частиною" президентського виборчого фонду все зрозуміло. А з видатковою - ще зрозуміліше: бюджетні кошти однаково добрі як для призначення 450 депутатів майбутнього парламенту у мажоритарних округах, так і для організації кампанії вузького кола наближених партій за змішаною системою.
Що ж до пенсіонерів, то 316 народних депутатів, котрі ухвалили звичайно ж популістське і, звичайно ж, нездійсненне рішення про збільшення пенсій, принаймні практично нічим не погіршили їх сумну долю: все одно передвиборний фонд Президента і пропрезидентських сил "з'їв" би грошенята цієї частини електорату. Якщо не прямим перерахуванням у загадкові фонди, то створенням суперпіраміди з ОВДП...
Отже, фатальну взаємозалежність долі бюджету й долі закону про вибори, тобто й самих виборів і самого майбутнього парламенту - вкрай конкретизовано. Така конкретизація добра вже тим, що відбулася не в грудні, коли нічого виправити щодо бюджету вже не можна, а на самому початку процесу. Президентові запропоновано досить простий вибір. Варіант перший. Президент підписує закон про вибори, за порадою В. Мусіяки - сам звертається до Конституційного Суду з проханням "звільнити" не бездоганний закон від кількох статей, які не дуже відповідають Конституції, після чого вибори на змішаній основі відбуваються без будь-якої загрози казахстанського варіанта, з гарантованим обранням структурованого парламенту. Під час цих виборів Президент може займатися інтригами всередині партій, якщо його команді вистачить на це вміння та спритності. Парламент за це здійснює якісь надзусилля, співпрацює з найзавзятішими міністрами Кабінету Міністрів і виправляє проект бюджету, а можливо, навіть бере до уваги неможливість одномоментного підвищення пенсій. Після дружного прийняття бюджету прем'єр В. Пустовойтенко може намагатися вилучити з нього необхідні на передвиборну кампанію ПДВ та КО??? кошти, пам'ятаючи, однак, про кримінальну відповідальність щодо нецільового використання бюджетних коштів. Варіант другий. Президент не підписує закон про вибори, причому не те щоб накладає вето, а мовби не встигає зробити цього за 15 відведених Конституцією днів. Тоді парламент, заслухавши звіт уряду щодо виконання бюджету за 1996 рік і представлення проекту бюджету на 1998-й, а також прочитавши програму уряду, справді висловлює Кабмінові недовіру. Не "автоматично", а за повною програмою, із трансляцією по всіх каналах телебачення та радіо. Ні, про імпічмент можна й не нагадувати - друга протягом поточного року урядова криза сама за себе все скаже народові і стосовно Президента, і стосовно всієї нашої системи виконавчої влади. А Президент уже просто не має в резерві жодної кандидатури на посаду глави уряду, такого, щоб хоча міг поговорити про "курс реформ". Знову в. о., і ні з МВФ, ні з Росією нема кому вести нормальні переговори... Гарна "президентська перевиборна кампанія"! А Закон про вибори народних депутатів публікується в пресі, як проголошує Конституція, і без запізнілого підпису Президента. Звичайно, звернутися до Конституційного Суду зможуть у цьому випадку ті депутати, котрі підпишуться під закликом В. Носова та В. Гетьмана... Але чи зможе переобтяжений позовами КС скоро прийняти рішення, ачи воно з'явиться десь на другому році роботи знову обраного парламенту? Принаймні у Президента навряд чи з'явиться бажання і необхідність попросити КС прискорити розгляд питання, аби закінчити справу ще до березня 1998 року тією ж пролонгацією нинішнього складу ВР. Після того, що вже зробив цей склад проти глави держави, ні про яку пролонгацію ніхто не може навіть мріяти... Третій варіант - вето... Але то вже - дострокові президентські вибори, і механізми для цього, очевидно, знайдуться.
Мабуть, гарантові Конституції, котрий ухвалив не один антиконституційний указ і раптом виявив турботу щодо прав громадян у виборчій системі, нічого не варто штовхнути країну в політичний хаос, поховавши новий виборчий закон, у той час як чинний закон апріорі суперечить Конституції. І парламент жодної хвилини не сумнівався, що Президент Кучма саме так і зробив би, якби одержав своєчасно чи хоча б із відстрочкою черговий "ручний бюджет". Але без такого документа, без легітимного уряду, без законно затвердженого Генпрокурора, без конституційного секретаря РНБ і з публічно приниженими керівниками силових відомств... Ні, не те щоб важко перемагати на виборах, а навіть у закордонний вояж незручно показуватися. Особливо незручно перед іноземними інвесторами, яким не так давно доводили, що політична стабільність у країні гарантує сприятливий клімат їхнім інвестиціям. Тобто якщо ніякої "червоної контрреволюції" не очікується, то які проблеми з виборчим законом? І навіщо заради знищення парламенту жертвувати навіть бюджетом?
Мабуть, відповісти на ці запитання Президентові доведеться ще до того, як у нього розпочнеться чергова серія зовнішньополітичних тріумфів. Оскільки в іншому випадку не зовсім зрозуміло, до якої країни йому доведеться повернутися...
