Чого чекати українській пресі після президентських погроз?

На І Всеукраїнському зібранні інтелігенції Леонід Кучма, звинувативши ЗМІ у тотальній заангажованості, оприлюднив три напрями "спільних зусиль" у боротьбі за те, щоб мас-медіа не "плювали в народну душу". Боротися із журналістською "розгнузданістю і вседозволеністю" Президент збирається за допомогою :

1) негайних змін у законодавстві, "яке повинно налаштовувати на самодисципліну"
2) створення "дійсно масової й високопрофесійної газети" і
3) доведення до відома видавців і журналістів, що вони "вільні у виборі своєї політичної і громадянської позиції, але не вільні від логічних наслідків такого вибору" (треба розуміти, це пряма погроза).

Прокоментувати наміри гаранта Конституції "День" попросив політиків і журналістів.

Микола Княжицький, президент СТБ:

- Днями у мене були представники Європейського співтовариства, запитували про проблеми преси та телебачення в Україні. Насправді внутрішніх проблем у нас не так багато. Якщо говорити про розгнузданість і вседозволеність у ЗМІ, то передусім - про існування величезної кількості піратських теле- і відеокомпаній, що продають неліцензійну продукцію. І держава нічого не робить, аби захищати від них тих, хто намагається працювати за законом.

А якщо говорити про "розгнузданість і вседозволеність" ЗМІ у ширшому сенсі, то преса є тільки частиною величезного суспільного механізму, який уражений корупцією і розвалюється на очах. За податків, які існують в Україні, жоден бізнес, в тому числі преса, не може вижити. У журналістів, котрі бажають заробити, немає іншого виходу, крім як виконувати ті чи інші політичні або комерційні замовлення. Потрібні такі кроки в економіці, які могли б зробити підприємництво, і журналістику в тому числі, економічно вигідною. Це перспективніше, ніж закривати небажані ЗМІ.

Олександр Мартиненко, президент Інформагентства "Інтерфакс-Україна"

- Дійсно, незалежної преси в Україні практично немає. Але це стосується всього світу: специфіка друкарських видань така, що всі видання фінансуються тими чи іншими структурами. Щодо ідеї Президента про створення нової загальнонаціональної газети - на мою думку, це погляд у минуле. Її не можна створити наказом - вона повинна вирости у загальнонаціональну сама, може, з тих кількох десятків газет, що гордо називають себе республіканськими або всеукраїнськими.

Те, що преса якимось чином може загрожувати державі - це міф. Преса, як правило, відображає погляди, що мають місце в суспільстві або ділових колах, які контролюють цю пресу. Роль державної участі в ЗМІ у розвиненому, ринковому суспільстві зведено до мінімуму. Куди вагоміша роль фінансово-промислових структур, що контролюють ЗМІ. Коли одне фінансове угруповання бореться з іншим, або органами державної влади, держава, яка не здатна відповісти гідно, називає це "терором мас-медіа". А слова про "вседозволеність преси...". Я дуже не люблю слово "вседозволеність" ще з тих часів, коли воно використовувалося в радянській пресі для розправи з найменшим інакомисленням.

Євген Лук'яненко, журналіст, головний консультант Комітету ВР законодавчого забезпечення свободи слова та ЗМІ:

- Як відомо, багато журналістів великі надії покладали на Закон "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", який вже прийнятий парламентом. Але й досі закон не діє, тому що його від самого початку не визнає, не приймає, не хоче виконувати єдино реальна в нашій країні влада - виконавча. Особисто Президент України й продемонстрував це, надіславши до парламенту спочатку пропозиції, явно спрямовані на погіршення Закону, очевидно, розраховуючи на їх неприйняття, з одного боку, та на неможливість подолання президентського вето, з іншого. Але народні депутати України виявилися розумнішими: заради врятування Закону в цілому, погодились на деяке погіршення його президентськими пропозиціями. Після цього Президент вдався вже до зовсім безпрецедентного ходу: ага, погодилися з моїми пропозиціями - то ось вам нова порція інших. Ці інші, я готовий довести, юридично нічого в Законі не міняли.

Для чого тоді висувалися подвійні президентські зауваження? Як відповідь нічого іншого уявити неможливо, крім того, що таким чином можна було б якщо не відмінити, то дуже загальмувати дію Закону. А зараз, виявляється, вже дуже потрібні зміни у нашому законодавстві? Які саме? Ті, що найкраще будуть допомагати владі триматися міцно, триматися диктаторською силою, антиконституційними методами?

Леонід Кравчук, народний депутат:

- Створення однієї популярної газети - це нездійсненне завдання. В демократичному суспільстві мають існувати різні погляди та газети. Аби вони лише не переступали Конституцію й закон.

Олександр Єльяшкевич, народний депутат:

- Це логічна заява Президента, який успішно закінчує будівництво поліцейської держави. Йому залишається заборонити всю пресу, залишити тільки одну президентську газету, та призначити народних депутатів.