Чому варто прийти на вибори

Хоч воно здається, що це одне й те ж, насправді — це дві половинки формули додавання: 4=1+1+1+1.

Найдорожче — життя й совість — є не у всіх, а у кожного. «Усі» з'являються лиш після того, як iз кожним щось сталось. А якщо кожен має вибір зробити так чи інакше, то ніхто не знає, як вчинять усі.

Це правило справджується як у побуті, так і в громадському житті. Один американський політик розказував про підсумки президентських виборів 1948 року в США: «Я провів своє власне політичне опитування. Я розмовляв iз 56 різними людьми. Всі п'ятдесят шість говорили, що вони не припускали, що Трумен може перемогти. Причому, всі п'ятдесят шість сказали, що голосували за Трумена».

Неодноразово мені доводилося чути, як кажуть, точніше, як та чи та людина говорила — про те, що вибори ж, напевне, будуть фальсифіковані (внутрішнє пояснення того, чому я, пояснюючий, не пішов, або не піду голосувати). Певно, коли кількість «повторів передачі» подолала певну межу — назріла відповідь.

Є старий уже анекдот. Дружина каже чоловікові: «Ану, збирайся, — сьогодні ми йдемо в гості до Петрових». «Ох, — відповідає той, — так не хочеться! Такі вони неприємні, такі нудні! Нудьга буде на весь вечір, і стіл такий нікудишній». — «А уяви собі, як вони зрадіють, якщо ми не прийдемо!» — «Ти маєш рацію! Ходімо!».

Тут ситуація аналогічна. Адже ймовірні наші вороги, які, як ми вважаємо, хотіли б фальсифікувати результати виборів, якраз зацікавлені в тому, щоб участь у голосуванні була обмеженою. Навіщо ж робити їм таку втіху? Варто прийти туди, хоч би для того, щоб позбавити їх цієї втіхи. Навіщо допомагати цим уявним чи реальним людям, полегшувати їм справу фальсифікації?

Поза тим, якщо серйозно, — на вибори доцільно ходити завжди, і голосувати саме за того кандидата, чия програма й особисті якості видаються тобі найкращими, і ось чому. Вибори — це ще й соціологічне опитування. Політик повинен якомога точніше знати, скільки людей підтримують його програму, наскільки велика його «соціальна база». Якщо за мене проголосували 4% — це одна справа, якщо 11% — інша. Кожен громадянин може висунути свою кандидатуру і опинитися на місці кандидата, тобто ми робимо спільне діло. Тож допомагаймо один одному — адже в політика не буде можливості коректувати свою програму, навчатися, якщо ми голосуємо не за кращого, на наш погляд, а за «прохідного», чи взагалі не приходимо на вибори.

Тож, якщо хтось уважає, наприклад, що Кучма — кращий iз нинішніх кандидатів, але в нього нема шансів перемогти за нинішньої ситуації в країні, я б усе-таки закликав його голосувати за Кучму. Те ж стосується й інших кандидатур.