Чому виправдовують сепаратистів?

Одеська трагедія 2 травня була наслідком російської спецоперації, яку Кремль розпочав під час Євромайдану і активно реалізовував навесні 2014 р. Однак причина не тільки у зовнішньому факторі. Росія моделювала і використала ситуацію. Причина насамперед в самому українському політикумі, який протягом років незалежності займався власним збагаченням за рахунок держави, а отже країна залишалася нереформованою і слабкою. Суспільство забажало зламати ці ганебні правила, але виявилося не готовим запропонувати альтернативу, тому людей цинічно використали —  до влади прийшли ті, хто стояв на сцені Майдану. І перше, що вони почали робити, вже під час палаючого Криму, — ділити владу. Так, це потрібно було робити, бо існував управлінський вакуум, однак критерієм під час переговорів було не обрання «кращих», а просування «своїх». Такий фактор додався до існуючих проблем, і сталося те, що сталося, зокрема в Одесі. Іноді кажуть, що таким чином був зупинений «русский мир» на півдні країни. Можливо, але занадто дорога ціна. Ще більшу ціну потім заплатила країна на Донбасі.   

Здавалося б, нинішня влада першою має бути зацікавлена у розслідування як подій на Майдані, так і трагедії 2 травня. Однак відсутність прогресу в цих справах викликає недовіру до влади і змушує думати про небажання розслідувати згадані злочини. Рішення міського суду Чорноморська Одеської області 18 вересня — виправдати і звільнити з-під варти 20 фігурантів «справи 2 травня» в частині заворушення на Грецькій площі в Одесі — викликало бурхливу реакцію як на місці подій (близько сотні активістів різних націоналістичних організацій Одеси влаштували штовханину і сутички із правоохоронцями), так і в соцмережах.

БІЛЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 18 ВЕРЕСНЯ 2017 р. / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ГІМАНОВА

Як відомо, 2 травня 2014 року у центрі Одеси сталися сутички між проросійськими і проукраїнськими активістами, в результаті чого загинуло шість людей. Після цього проукраїнські активісти прийшли на площу Куликове поле, до табору проросійських мітингувальників. Згодом у Будинку профспілок на Куликовому полі розпочалася пожежа, внаслідок якої загинуло 42 людини. В цілому в результаті протистояння 2 травня в Одесі постраждало більше 200 людей, загинуло — 48.

Двох з виправданих і звільнених чорноморським судом — Сергія Долженкова і Євгена Мефьодова — правоохоронці одразу знову затримали і вручили підозру про скоєння злочинів за ознаками ч. 2. ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність кордонів України) Кримінального кодексу України. Того ж дня прокуратура звернулася до суду з клопотанням про взяття під варту цих підозрюваних. Київський райсуд Одеси задовольнив це клопотання прокуратури і обрав запобіжний захід у вигляді 60 діб арешту. У поліції уточнили, що санкція зазначеної статті передбачає покарання аж до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. Слідчий суддя Микола Тонконоженко прийняв рішення про арешт підозрюваних Сергія Долженкова і Євгена Мефьодова без права внесення застави.

Чим аргументував своє рішення Чорноморський міський суд? Він визнав необґрунтованими докази слідства в участі та організації обвинувачених у масових заворушеннях, які спричинили тяжкі наслідки — смерть і травми людей (обвинувачення просило ув’язнення для підозрюваних терміном від восьми до 15 років). Суд прийшов до висновку, що слідство у справі було проведено неякісно, і вказав на цілу низку недоліків і прогалин у проведених слідчих діях. Наприклад, під час розслідування було допитано лише одного співробітника поліції з числа тих, хто був присутній на Грецькій площі. Суд також вважав упередженими свідчення єдиного свідка звинувачення Олександра Посміченка, який заявляв про участь обвинувачених у інкримінованих їм злочинах, в зв’язку з цим суд вирішив не враховувати їх при винесенні вироку. Показання інших свідків, на думку суду, не підтверджують участь обвинувачених у масових заворушеннях, тим більше, в їх організації.

«Претензій до суду немає, тому що вони просто назвали речі своїми іменами і фактично підписалися під відсутністю слідчо-прокурорської роботи в цій країні, — коментує ситуацію одеський проукраїнський активіст Павло Поламарчук. — Тут стовідсоткова вина слідства і прокуратури. Як відомо, ця справа порушена по факту масових безладів 2 травня в Одесі. І всі одесити, які були тоді в центрі міста, а їх було біля 8 тис., включно зі мною, могли проходити у справі мінімум як учасники, а не свідки (це щодо кваліфікації). Так от, виправдання 16-ти осіб з 20-ти, яких судили, не є таким чутливим, бо ці люди вже відсиділи три роки, і вони мали, скажімо так, дотичний стосунок. А от те, що відпустили інших чотирьох, викликало обурення. І ми попереджали владу, що якщо будуть звільнені явні сепаратисти і злочинці, то будуть відбуватися самосуди. Власне, це вже сталося в Овідіополі, де місцеві патріоти побили одного із звільнених. Але суд не мав іншого вибору. Інших двох — Долженкова і Мефьодова, які були певним локомотивом подій 2 травня, — одеський суд арештував на 60 діб».

«Я не знаю, що керувало слідчими, які фактично підіграли обвинуваченим, — продовжує Павло Поламарчук. — Три яскраві епізоди. Перший — свідку Посміченко, щоб впізнати Долженкова, показали три портрета: Девіда Духовного, Бреда Піта і Долженкова. Це що?... Це ж просто подарунок для російської пропаганди. Другий — всі свідчення українських активістів, зокрема відеоматеріали, не були долучені до справи взагалі. Замість цього долучили свідчення ярого проросійського сепаратиста і фаната Путіна Олександра Лесика (був фотографом, який підтвердив, що саме він фіксував), який свідчив проти проукраїнських активістів. Третій епізод — людину в сірому спортивному костюмі і балаклаві, якого всі знали, що це Долженков, суд так і не визнав, що це він, бо так працювало слідство. Також варто звернути увагу, що буквально вже на 9 ранку 3 травня Одесу «вилизали» як Хрещатик перед парадом Незалежності. Це робилося для того, щоб замісти сліди. Так само із Будинком профспілок, який оточили лише на восьми чи дев’ятий день. А до цього там ходили всі бажаючі. Хто за це має нести відповідальність?».

«Не виключаю, що комусь в Києві вигідно зам’яти цю справу, — каже Павло Поламарчук. —  А як інакше можна пояснити таке розслідування. До речі, коли розслідування справи передали з Києва до Одеси, то слідство пішло правильним шляхом, зокрема мої друзі почали ходити і давати свідчення. Але чому всі ці свідчення в результаті не були долучені до справи в якості доказів в суді, запитання все одно до центрального керівництва України — Андрія Парубія, Олександра Турчинова, Віктора Шокіна, Юрія Луценка».

На ту саму проблему вказує і політичний експерт з Одеси Артем Филипенко. «Посилаючись на тих людей, які безпосередньо займалася цією справою, зокрема «Групу 2 травня», куди входять громадські діячі і журналісти, які провели ретельне розслідування, можна сказати, що дійсно слідство було проведено не на належному рівні, — коментує він «Дню». — Тому справа і розвалилася в суді. Тим більше, тут спрацювало те, що багато свідків, які могли дати свідчення, або втекли з країни, або були звільнені раніше. Це комплекс факторів. З моральної точки зору, звичайно, це поразка всіх, хто стояв на Майдані, хто боровся із сепаратизмом в Одесі і не тільки в Одесі. З політичної точки зору, це також негативно. Україна виглядає не найкращим чином в світовому контексті. І для Росії це додатковий аргумент, враховуючи, що вони і так активно експлуатують міф про так звану «одеську хатинь». А з правової точки зору, це в черговий раз доводить те, що нам потрібна реальна реформа правоохоронних органів — не лише патрульної поліції, а прокуратури, зокрема слідства, тому що втрачені позитивні традиції слідства, правові навички. Рішення суду по суті є наслідком деградації правоохоронної системи в Україні. Зрозуміло, що багато хто не зацікавлений в розслідуванні цієї трагедії, бо дуже багато «білих плям». Ми знаємо зовнішню сторону — були сепаратисти, які постійно розбурхували ситуацію в Одесі і області, потім відбулося зіткнення, в результаті чого прихильники незалежності і територіальної цілісності перемогли. А що стояло за лаштунками? Тут багато питань — хто і як віддавав команди, звідки джерело фінансування сепаратистів, хто з вітчизняних політиків стояв за цим всім, надавав організаційно-методичну допомогу. І враховуючи, що у нас багато чого вирішують за рахунок пресловутих договорняків, то виключати політичний вплив сьогодні не можна».     

Про що можуть свідчити політичні договорняки? «Я не виключаю, що є вказівка «згори», — висловлює свою думку радник міністра внутрішніх справ Станіслав Речинський. На жаль, це може бути прелюдією широкої амністії для тих, хто приймав участь у сепаратистських акціях, можливо навіть і частково для терористів ОРДЛО. Якби була вказівка «згори» — розслідувати, то слідство прокуратурою було б проведено якісно і винуваті сиділи б в тюрмі. Замирення — це, які відомо, одна з умов Путіна, і, можливо, саме в такі формі, як це відбулося в Одесі, вони намагаються прозондувати реакцію суспільства». 

Якщо допускати таку версію, то це може мати серйозні наслідки для влади. Якщо це непрофесіоналізм слідчих, то потрібно терміново виправляти ситуацію.