Чому заметушилися ляльководи?

У цій статті автор, за його словами, на прикладі газети «День» розглядає «головний вододіл, що розділяє журналістів на державників і тимчасовиків-одноденок» у руслі «політичної структуризації суспільства».

Безумовно, цей вододіл існує, і стаття самого Євгена Шафранського є в цьому сенсі вельми показовою. Більш того, її можна назвати в цьому сенсі класичною, і на її прикладі навчати студентів журналістських факультетів, пояснюючи «на пальцях», яким химерним і звивистим шляхом проходить цей самий вододіл.

Наприклад, п. Шафранському не сподобався наступний уривок зі статті в газеті «День» від 29 січня 1998 року: «На прохання кореспондента «Дня» лідер одеської організації СДПУ(о) Володимир Максимович прокоментував ситуацію з висуненням кандидата таким чином: «Питання про кандидата на президентських виборах на з'їзді не ставилося. Враховуючи те, що закон про вибори президента ще не прийнято і не визначено порядок висунення кандидатів на посаду президента, офіційна позиція СДПУ(о) така: в партії на цей рахунок є різні точки зору і єдиної думки ми не досягли. Але 18 з 19 делегацій, що виступили на з'їзді, де-факто висловилися однозначно за підтримку його кандидатури. Я вважаю, що альтернативи Марчуку з урахуванням його чіткої соціал-демократичної позиції сьогодні немає». Пан Шафранський прокоментував цей уривок так: «Максимович написав спростування на ім'я головного редактора газети: «Слова «я вважаю, що альтернативи Марчуку з урахуванням його соціал-демократичної позиції сьогодні немає» дійсно відбивають мою особисту думку з цієї проблеми. Головне ж у тому, що автор перебудував мою відповідь на свій розсуд. Скрябін не так трактує мою відповідь. Адже я підкреслював: «Питання кандидата на президентських виборах на з'їзді не ставилося...» Даремно! — коментує Євген Шафранський спростування Максимовича, — «перебудова» відповіді відбулася. І полягала вона в тому, що особиста думка В.Я. Максимовича була подана, як колективна думка «18 з 19 делегацій, які виступили на з'їзді». По-моєму, читачі самі можуть зробити висновки про те, чи була якась «перебудова» відповіді Максимовича.

Однак, оскільки редакція не отримувала жодних спростувань від Максимовича, я відразу передзвонив йому і поставив просте запитання: чи є у нього претензії до статті про XIII з'їзд СДПУ(о) в газеті «День»?

Отож, слово автору спростування Володимиру Максимовичу: «Жодних претензій до статті в «Дні» абсолютно немає».

Однак не на порожньому ж місці народилося спростування, цитоване Євгеном Шафранським? Виявляється, спростування все-таки було. Однак як воно з'явилося, чому «День» дізнався про нього тільки з публікації «Киевских Ведомостей» і чому саме зараз — це, швидше, проблема демократичності стосунків в середині самої СДПУ(о). До речі, відразу після з'їзду СДПУ(о) Володимир Максимович вийшов з партії.

Далі Євген Шафранський докоряє «День» у тому, що газета розказує про розкол у таборі соціал-демократів, а вони об'єднані як ніколи. Ті ж, які виходять з СДПУ(о), ніколи в ній і не були. Зокрема, нинішній голова харківської обласної організації партії «Соціал-демократичний союз» Валерій Рєпін не перебував у СДПУ(о), як і Геннадій Євлахов. І вже зовсім ніби не відповідає дійсності те, що СДПУ(о) покидають цілі організації. Такого не може бути, бо такого не може бути ніколи.

Кореспондент «Дня» Михайло БІДЕНКО звернувся по коментар до Валерія Рєпіна. Валерій Володимирович розгубився, як губиться людина, котра раптом дізналася, що білий колір хтось називає чорним. Він сказав, що ще до минулих виборів у Верховну Раду він був відповідальним секретарем обласної організації СДПУ(о), а очолював її саме Геннадій Євлахов. Звичайно ж, все це зафіксовано в партійних документах. Більш того, досі він зберігає мандат №176 делегата «історичного» XIII з'їзду СДПУ(о), на якому було прийнято ганебний, на його думку, курс від опозиції до підтримки існуючого режиму. На цей з'їзд Валерія Рєпіна не допустили, як він вважає, через дуже гучну незгоду з цим курсом.

Уявляється, що головний спонукальний мотив публікації Євгена Шафранського полягає в тому, що далеко не все так благополучно в «датському королівстві» Віктора Медведчука, як це зображає його прес- служба. Стаття Євгена Шафранського опублікована під рубрикою «Полеміка». Однак полемізує він аж ніяк не з «Днем», а саме з регіональними відділеннями СДПУ(о).

Схоже, що керівництво СДПУ(о) так і не знайшло виразної відповіді на просте запитання регіональних відділень партії: чому вони повинні висувати кандидатом у президенти не Євгена Марчука («з яким, — як абсолютно вірно зауважив п. Шафранський, — об'єднані соціал-демократи разом пройшли парламентськими виборами до загальної перемоги»), а Леоніда Кучму?

Ще місяць тому голова лозовської районної організації СДПУ(о) Василь Ткаленко написав правлінню своєї партії лист, у якому висловлював незгоду лозовських соціал-демократів з курсом керівництва. Не помітити цей лист важко: лозовська організація — одна з найбільших районних на Харківщині. У зверненні лозовської районної організації до політради СДПУ(о) говориться: «Збори вважають за необхідне повідомити, що нашим кандидатом на посаду президента України на виборах 1999 року є Марчук Євген Кирилович. За нинішнього Президента на наших зборах не проголосував ніхто...».

Минулого тижня розрив оформився організаційно: на обласній конференції Соціал- демократичного союзу лозовська районна організація СДПУ(о) в повному складі увійшла в СДС.

Ну а при чому тут «День»? Вочевидь, напередодні з'їзду СДПУ(о) за будь-яку ціну необхідно було замовчати про розбіжності між керівництвом партії і рядовими членами. То на кого ж ще нарікати, як не на дзеркало? Ну, а продовження ви знаєте...