Демілітаризація свідомості...
Вікторія ПОДГОРНА: «Якщо Ярош зареєструвався кандидатом у президенти, він, як мінімум, повинен контролювати свою партію»Верховна Рада ухвалила рішення щодо роззброєння незаконних угруповань. Таку постанову підтримали 256 народних обранців, у тому числі, представники Партії регіонів, яка часто ігнорує проекти нової влади. «У зв’язку з ситуацією, загостренням криміногенної обстановки і провокаціями з боку іноземних громадян на півдні і південному сході — зобов’язати МВС і СБУ негайно провести роззброєння незаконних збройних формувань», — оголосив спікер Олександр Турчинов. За його словами, ця проблема відтепер втрачає політичний характер і належить до сфери відповідальності силових структур. Він додав, що охочі носити зброю повинні бути у лавах Національної гвардії.
Незважаючи на те, що акцент зроблено на провокаціях іноземних громадян, під роззброєння потрапляють й інші організації, зокрема вітчизняні. Насамперед, «Правий сектор». Історія протистояння ПС і влади, кульмінацією якого стало вбивство під час затримання Сашка Білого, справа якого обросла численними версіями та суперечливим свідченнями, ще не завершилася. Днями в центрі Києва сталася перестрілка з участю учасників «Правого сектору» та бійця Самооборони Майдану. Троє людей було поранено. Причину конфлікту представники ПС визначили як побутову. Пізніше у МВС повідомили, що представники «Правого сектору» в супроводі правоохоронців залишили готель «Дніпро», де вони досі перебували, та організовано подалися до однієї із заміських баз.
Цей інцидент одразу здобув широке висвітлення у російських ЗМІ. «Як на мене, всі ці перестрілки дуже добре вписуються в російську пропаганду. Вони абсолютно підтверджують думку росіян про те, що на вулицях Києва немає порядку і влада не може контролювати радикалів. Тому такі дії є неприйнятними, зокрема і з огляду на те, що ми отримуємо погану картинку для зовнішнього світу, — коментує «Дню» депутат від фракції «УДАР» Віктор Чумак. «Я не думаю, що «Правий сектор» — це проплачені провокатори, але знаю одне: ці люди не звітують собі у своїх вчинках», — додав він.
Як відомо, «Свобода» раніше запропонувала власну ініціативу з узаконення володіння зброєю. Таку пропозицію Чумак оцінив позитивно. «Я підтримає такий проект, тому що виступаю за легальний обіг зброї в Україні. Кожен має право на самозахист, проте зброя має бути зареєстрованою», — висловлює свою думку народний обранець.
«Правий сектор» та інші подібні організації за інерцією живуть у стані Майдану. Через це вони або від їхнього імені озброєні люди вчиняють злочини. Якщо раніше кияни та гості столиці побоювалися виходити ввечері у місто через те, що могли напасти «тітушки» або перевдягнена міліція, то зараз вони бояться людей у балаклавах і зі зброєю. По-перше, це дискредитує саму ідею Майдану як локомотива змін, а по-друге, в разі нездатності Яроша чи інших контролювати свої загони, це робитимуть ті ж міліціонери. І не виключено, як ми це вже побачили, методом сили (Сашко Білий).
Вікторія ПОДГОРНА, політичний консультант:
— Ця ситуація демонструє, що Україна потребує низки антикризових заходів задля підвищення толерантності в суспільстві. Це має працювати на демілітаризацію свідомості громадян, які беруть участь у таких рухах. Можливо, зараз це не на часі, тому що ми перебуваємо у стані війни з Росією, але я говорю передусім не про збою, а про мислення. Адже такі дії спровоковані радикальними настроями і працюють на їх підвищення.
Якщо розглядати ситуацію по суті, то «Правий сектор» працює проти іміджу України як держави, яка прямує європейським шляхом, і взагалі, складається враження, що він працює на руку Росії, яка вже півроку чи навіть більше веде кампанії проти України як екстремістсько-фашистської держави. Дії ПС підтримують таку концепцію Росії і грають заодно. Існує вірогідність, що їх опанували радикальні настрої й досвідчені російські гравці дуже вдало використовують ситуацію, щоб накручувати радикально налаштованих молодих людей і провокувати екстремістські дії.
Керівники «Правого сектору» повинні усвідомлювати ризики використання їх в інтересах іншої держави проти України. Усі їхні дії мають бути пов’язані з контролем над ситуацією з екстремістськими радикальними діями. Це їхня відповідальність як політичної сили, тим паче, Ярош зареєструвався як кандидат у президенти. Якщо він засвідчує готовність брати відповідальність за стан справ у країні, він, як мінімум, повинен контролювати свою партію. Особливо в умовах воєнної інтервенції Росії до України. Кожна політична сила повинна корелювати свої дії з інтересами України.
Якщо це повторюватиметься, Росія скористається цим як аргументом для відновлення наступу на південь та схід України. Як наслідок, ми можемо втратити дуже багато. Тож покарання за подібні дії має бути суворим.
Не знаю, чи спрацює постанова ВР щодо роззброєння. Така вимога справедлива, але тут важливо розуміти, що вся відповідальність за безпеку повернеться до силових структур, міліції, армії, Нацгвардії. Парамілітарні угруповання були створені за часів Майдану саме тому, що міліція не виконувала своєї головної функції захисту суспільства, а захищала лише владу. Тоді це було позитивне явище, але коли є нова влада і розпочалися певні зміни та реформи, міліція і створена Нацгвардія мають узяти на себе ці функції й, передусім, захищати саме громадян, а не представників правлячого політичного класу. У такому разі, роззброєння, безумовно, позитивний знак, який переконливо засвідчує перехід суспільства до мирного шляху.
Загалом, дискусія щодо озброєння чи роззброєння громадян доволі складна. Все ж, я вважаю, що ризиків у озброєнні більше. Коли відповідні норми запроваджували в США чи Швейцарії, там існувала відповідна традиція, попри те, ми знаємо, що відбувається у Штатах. У Швейцарії озброюють тільки призовників, там немає армії — підготовку проходять усі, й там застосовуються жорсткіші форми контролю. Однак це змінює концепцію армії загалом. В Україні це не на часі. З огляду на те, що в нас така традиція відсутня, негативних чинників може бути більше. Краще модернізувати й реформувати армію за стандартами НАТО, отримати членство, аніж удаватись до радикальних, не відповідних ані ситуації, ані традиції, кроків.