Депутатам-комунiстам – довiчний iмунiтет?
Голова правління Кримського об’єднання захисту прав ошуканих вкладників та акціонерів Михайло Білих на справедливість уже не сподівається: «підопічних», котрим так і не повернули їхні кревні кошти, у нього тільки в Сімферополі більше 20 тис. (а всього в Криму нараховувалося понад 700 тис. ошуканих вкладників). Загальна сума боргу нинішніми грошима перевищує 200 млн. грн. Періодично люди ще турбують його, вони організують різні заходи, щоб нагадати про себе — пишуть листи до високих інстанцій з вимогами повернути свої гроші, пікетують будівлі, в яких засідають чиновники, свого часу перекривали навіть дороги. Нічого не допомогло. «Зараз ми сподіваємося на те, що парламент ухвалить закон про повернення нам втрачених заощаджень! Чекаємо його з нетерпінням, — каже він. — Але понад усе душа болить за вкладників колишньої компанії «Крим-Оранта», адже її чиновники здійснювали махінації з метою збанкрутити державн у (!) страхову організацію, не порахувалися з тим, що в неї було вкладено часом останні гроші ветеранів, відкладені «на смерть». За даними Михайла Білих, у Кримській організації понад 50 тис. осіб, які є страхувальниками компанії «Крим-Оранта», загальна сума заборгованості перевищує 1 млн. грн…
Звернiмося до цієї історії. Спробуємо розібратися в тенетах чиновницької бюрократії і правовій казуїстиці.
Як свідчить Михайло Білих, «існує начебто дві «КримОранти». Та, яка «лопнула», вирізнялася, за його словами, «надзвичайною несумлінністю і безвідповідальністю перед страхувальниками», а нинішня, яка не є її правонаступницею, працює добре. «З нею відносини у страхувальників нормальні, — розповідає Білих, — з цією можна працювати, а от з колишньою...» — говорить він. До нинішньої «Крим-Оранти» не мають претензій і Кримське управління з цінних паперів, і фондовий ринок: «Справи йдуть нормально, у нас претензій немає, скарг також поки що немає...» — сказали автору в Управлінні.
Хоч-не-хоч, а виникає запитання: а чому ж справи «не пішли» у «колишньої» компанії? Виявилося, все можна пояснити. Справами старої «Крим-Оранти», точніше колишнього Держстраху, свого часу зацікавилася і Кримська республіканська прокуратура. Ще в середині 1997 року прокурорські працівники зібрали товсту папку документів, які розповідали про розкрадання і зловживання, що дало підстави для порушення кримінальної справи щодо колишнього голови правління Республіканської страхової компанії «Крим-Оранта» Миколи Колісниченка. Він був заарештований і довгий час знаходився в СІЗО.
У чому ж його звинувачували? Процитуємо цікавий документ — «Подання про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутата Білогорської районної ради Колісниченка Миколи Петровича», підписаний прокурором Криму Володимиром Шубою.
Так от, згідно з прокурорським розслідуванням, було встановлено, що «Колісниченко М.П. здійснив розкрадання державного майна в особливо великих розмірах шляхом витрати і зловживання посадової особи своїм службовим становищем на загальну суму… 438 тис. 366 грн. 93 коп.». У його справі нараховується кілька десятків епізодів. Перерахуємо їх (суми в сучасному численні): укладання фіктивних договорів постачання і підряду на капітальне будівництво офісу та житла на 371 тис. 108 грн. 77 коп., укладання незаконних договорів на будівництво житла на суму 9 тис. 900 грн., які оплачувалися з грошей страхувальників, постачання лісоматеріалів на 12 тис. 980 грн., постачання автомобілів КАМАЗ на суму 50 тис. грн., залізобетонних виробів на суму 156 тис. 244 грн., постачання бензину на суму 111 тис. 383 грн., знову залізобетонних виробів на суму 10 тис. грн., постачання обробних матеріалів на 20 000 грн., — все оплачено з коштів страхувальників.
Одного разу з Миколою Петровичем, у бутність його головою правління РСК «Крим-Оранта», трапилася неприємнiсть: за нез’ясованих обставин було вкрадено його автомашину, однак він не журився. Як сказано в прокурорському документі, «...будучи посадовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, викликав до себе в компанію начальника і головного бухгалтера Сімферопольського відділення і дав їм вказівку оформити заднім числом страхові документи на вкрадену в нього автомашину, що й було зроблено. За незаконною страховкою автомашини Колісниченко М.П. одержав 3 000 грн., чим здійснив розкрадання державного майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання посадової особи своїм службовим становищем».
Далі йдуть епізоди з незаконним продажем юридичним і фізичним особам майнових сертифікатів — за підрахунками прокуратури, збиток становить 1 млн. 784 тис. 820 грн. Причому Микола Петрович, виявляється, виконував не що інше як Указ Президента «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадбанку і Держстраху» та постанову Кабміну на ту ж тему. З метою створення надлишків сертифікатів голова правління дав розпорядження керівникам відділень у містах і районах списувати сертифікати як видані страхувальникам (тим же дідусям і бабусям!) у рахунок компенсації знецінених внесків, а самі сертифікати передавати в центральну контору з печатками відділень та підписами посадових осіб для реалізації у своїх цілях. Виходить, що в державній організації було створено легальний синдикат, який оформляв підроблені документи з державними печатками та підписами…
Нижче в прокурорському документі описано незаконну валютну діяльність Миколи Колісниченка. У структурі державної організації, не маючи на те офіційної ліцензії, голова правління нарівні з сертифікатами використав як засіб платежу і долари США, приймаючи їх як розрахунок від фірм-боржників.
То що ж у цьому документі, крім, зрозуміло, викладених у ньому фактів, цікавого? А те, що депутатом Білогорської районної ради Микола Колісниченко був ще попереднього, 21-го скликання, тобто ще з березня 1990 по березень 1995 року! А дозволу на притягнення його до відповідальності прокурор республіки просить у районної ради… в травні 1997 року, тобто коли вже три роки працює нова рада, 22-го скликання. Може, прокурор подумав, що у нас в Україні існує довічна депутатська недоторканність? Але незалежно від того, що він подумав, 20 травня 1997 року (номер 127/1-16) голова Білогорської районної ради С.Маркевич відповів прокурору «…Ваше подання не підлягає розгляду на сесії Білогорської районної ради у зв’язку з тим, що Колісниченко М.П. не є депутатом районної ради 22-го скликання».
Ясно і просто. Але не тут- то було. Мабуть, нетямущому голові роз’яснили, що прокуратура в скликаннях його ради розбирається не гірше, ніж він сам, і якщо у нього запитують — то не даремно. У серпні того ж року Маркевич подає до прокуратури вже рішення сесії від 19 серпня, в якому сказано: «районна рада вирішила: «Відмовити у дачі згоди на притягнення до кримінальної відповідальності колишнього депутата Білогорської районної ради 21-го скликання Колісниченка Миколи Петровича». Причому Маркевич анітрохи не покривив душею — в рішенні так і написано «колишнього». Пізніше на запит представника Президента України в Криму Василя Кисельова голова районної адміністрації Михайло Шевельов дав роз’яснення, що «на момент звернення прокурора... Колісниченко Микола Петрович не був депутатом... Його повноваження закінчилися ще 25 червня 1995 року»... У нас вічна депутатська недоторканність?
Далі й до цього часу події також розвивалися і розвиваються дуже цікаво. Через кілька місяців після виходу із СІЗО (куди прокуратура спровадила «колишнього депутата» і без згоди ради) кримська Компартія внесла Миколу Колісниченка, який до того, як так успішно очолив «Крим-Оранту», служив секретарем Кримського республіканського комітету Компартії, до свого виборчого списку одним iз перших за рахунком. За цим списком його й було обрано до складу депутатів Кримської Верховної Ради. За підтримки колеги по партії Леоніда Грача Микола Колісниченко призначається головою комісії із земельних питань і членом Президії Верховної Ради, де успішно на благо Компартії працює і нині. Причому депутати місцевих рад, зокрема кримської Верховної, давно вже не мають депутатського імунітету, що дало можливість Кримському ГУ МВС України в Криму успішно ліквідувати найвідоміші злочинні угруповання. Що ж заважає прокуратурі довести до кінця так успішно розпочату справу щодо компанії «Крим-Оранта»?
Леонід Грач, голова кримських депутатів і кримських комуністів, часто любить повторювати слова про те, що «новоявлений буржуа» пограбував увесь народ, у тому числі пенсіонерів. Як бачимо, «новоявлений буржуа» був у цій справі далеко не самотній. На референдумі «пограбований народ» проголосував за те, щоб депутатський імунітет у країні було ліквідовано, однак він, очевидно, не знав, що для комуністів прокуратура винайшла вже довічний депутатський імунітет? То, може, винахід варто запатентувати? Чи внести до нашої Конституції? Щоб страхувальники колишньої «Крим-Оранти» і не чекали даремно на свої заощадження...
